ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2006 р. Справа № 55/129-06
вх. № 4976/5-55
Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.
при секретарі судового засідання Добреля Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився відповідача - Савченко Я.В.
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез", м. Лисичанськ
до Державного науково-дослідного та проектного інституту основної хімії (НІОХІМ), м. Харків
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Лисичанськнафтооргсинтез" м. Лисичанськ звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним на підставі ст.ст. 48, 153 ЦК України(редакціїї 1963 р.) договору №01-ЛН-Д-9-277, укладеного 8 квітня 1997 року між позивачем та Науково-дослідним та проектним інститутом основної хімії м. Харків, про стягнення з відповідача судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що оспорюваний договір не містить істотної умови, а саме відповідним чином оформленого та підписаного сторонами технічного завдання, що конкретизувало б предмет договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2006 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29 травня 2006 року о 10:30 год.
У відзиві на позов відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, з посиланням на те, що позовні вимоги являються незаконними та необгрунтованими. Відповідач зазначає про те, що позивач помилково стверджує, що при укладанні оспорюваного договору не було оформлено технічне завдання, оскільки у відповідача існує належним чином оформлене та підписане сторонами по договору завдання, що конкретизує предмет договору. Крім того відповідач вказує на те, що 1 липня 1997 року було укладено Додаткову угоду до договору "01-ЛН-97-Д-277 від 17 квітня 1997 року. Відповідно до п.6.1 Договору "строк дії договору встановлюється до повного розрахунку за виконані роботи. Тобто договір є чинним по теперешній час. Акт здачі-приймання№6 від 27.02.98 р., відповідно до якого науково-технічна продукція відповідає вимогам договору, технічному завданню, підписано сторонами та скріплено печатками. Отже, відповідач стверджує, що він зобов"язання за вказаним договором виконав належним чином, позивач прийняв виконані відповідачем роботи без зауважень та частково розрахувався за них. Крім того між сторонами неодноразово підписувались акти звірки розрахунків, які підтверджують заборгованість позивача за вказаним договором.
29 травня 2006 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 19 червня 2006 року о 12:00 год.
19 червня 2006 року відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд залучити до матеріалів справи додаткові документи в обгрунтування своїх заперечень.
Вказане клопотання задоволено судом.
Представник позивача в призначене судове засідання не з"явився, хоча в попередньому судовому засіданні був присутній та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позов.
Відповідач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача судом встановлено наступне.
17 квітня 1997 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №01-ЛН-97-Д-9277. У відповідності до умов якого відповідач взяв на себе зобов"язання розробити робочий проект, а позивач в свою чергу прийняти виконані роботи та сплатити за них. 1 липня 1997 року сторони уклали Додаткову угоду до договору. Згідно п.6.1 вказаного договору строк дії договору визначено до повного розрахунку за виконані роботи. В пункті 6.3 договору зазначено, що до договору додаються: кошторис, календарний план робіт, протокол технічної наради від 13.03.1997 року. Крім того невід"ємним додатком до договору, наявність якого передбачена п.1.2 договору є технічне завдання, яке затверджено 17 квітня 1997 року.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином виконав прийняті на себе договірні зобов"язання та позивач прийняв виконані роботи без зауважень. Згідно п. п.6.1 договору №01-ЛН-Д-9-277 від 17.04.1997 року строк дії договору визначено до повного розрахунку за виконані роботи. У відзиві на позов відповідач посилається на те, що оскільки позивач не провів повного розрахунку за вказаним договором, договір №01-ЛН-Д-9-277 від 17.04.1997 року є чинним і до цього часу.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідач в обгрунтування своїх заперечень надав суду належно засвідчену копію календарного плану робіт, копію Додаткової угоди від 1 липня 1997 року, належно засвідчену копію протоколу технічної наради від 13 березня 1997 року, кошторис, який підписано двома сторонами, належно засвідчену копію завдання на виконання робочого проекту дослідно-промислового виробництва серністих з"єднань, яке затверджено 17 квітня 1997 року, та підписано сторонами, з боку відповідача Головним інженером Зозуля А.Ф., документи, які підтверджують повноваження Зозулі А.Ф. на вчинення відповідних дій, а саме: копію витягу з наказу №88-к, посадову інструкцію. Крім того відповідачем надано Акт №6 від 27 лютого 1998 року здачі приймання науково-технічної продукції згідно договору №01-ЛН-Д-9-277 від 17.04.1997року, в якому зазначено, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору, технічному завданню та оформлена належним чином. Вказаний акт підписано сторонами та скріплено печатками. Тобто позивач прийняв виконані відповідачем роботи без зауважень та здійснював розрахунки за виконані роботи. Згідно наданих відповідачем актів звірки взаєморозрахунків, які підписано сторонами та скріплено печатками у відповідача за вказаним договором існує борг у сумі 76618,16 грн. Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою погасити існуючу заборгованість. Листом №9-ОИС-591 від 29.09.1999р. позивач гарантував з появою сировини на заводі сплатити борг.
Позовні вимоги позивача, які грунтуються на тому, що договір не містить істотної умови, а саме відповідним чином оформленого та підписаного сторонами технічного завдання, що конкретизувало б предмет договору, та відсутній кошторис, що свідчить про невизначеність умов щодо обсягу робіт та ціни договору, являються безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме вищезазначеними документами, наданими відповідачем в обгрунтування відзиву на позов.
Крім того посиланням позивача на положення ст.ст. 48,153 Цивільного Кодексу України (в редакціїї 1963 р.) , на підставі яких позивач просить суд визнати договір №01-ЛН-Д-9-277 від 17.04.1997 року недійсним є безпідставним, оскільки відповідачем не проведено повного розрахунку за договором та договір №01-ЛН-Д-9-277 від 17.04.1997 року є чинним на теперешній час, а згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції від 1 січня 2004 року щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності .
Таким чином обставини, які викладені у позові, на яких грунтуються позовні вимоги спростовуються матеріалами справи, являються безпідставними, такими , що не відповідають вимогам діючого законодавства, з цих підстав суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави для визнання договору №01-ЛН-Д-9-277 від 17.04.1997 року недійсним, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, Прикінцевими та перехідними положення Цивільного Кодексу України (в редакції від 1 січня 2004 року), ст.4-2, ст.4-3, 22, 33, 82-85 ГПК України
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Гребенюк Н.В.