УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/342/11
Категорія 18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М.,
при секретарі Никончук О.О.,
з участю позивача, представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” про визнання недійсними цивільно-правових угод за апеляційною скаргою позивача на рішення Попільнянського райсуду Житомирської області від 17 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом /у вересні та жовтні.2010р. уточнив вимоги/, у якому просив визнати недійсними цивільно-правові угоди, укладені між ним та ТОВ „Моноліт”; посилався на те, що з квітня 2005 року працював у відповідача охоронцем. Спочатку працював за трудовими угодами, а з 1 серпня 2006 року за цивільно-правовими угодами, які укладалися щомісяця протягом 3-х років. За закінченням терміну дії цивільно-правової угоди, укладеної в липні 2008 року, йому запропонували звільнитись, однак, у серпні та вересні такі угоди знов укладалися, і він пропрацював до кінця вересня 2008 року. У вересні 2008 року, після закінчення терміну дії цивільно-правової угоди, він звернувся до керівництва підприємства для проведення запису у трудову книжку про його трудову діяльність та проведення повного розрахунку після звільнення, проте, йому в цьому було відмовлено. Крім того, йому відмовили також у нарахуванні компенсації за відпустки, проведенні перерахунку заробітної плати та проведенні повного розрахунку при звільненні.
Рішенням Попільнянського райсуду Житомирської області від 17 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов; посилається на те, що дізнався про порушення свого права у 2008 році, і, крім того, при вирішенні спору про визнання цивільно-правових угод недійсними, суд повинен був керуватися нормами цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як видно з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки позивача, він наказом № 164 від 1.04.2005р. був прийнятий на роботу охоронцем у ДП „Попільнянський консервний завод ТОВ „Моноліт”, а 31.05.2005р. звільнений з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін /а.с.89/. У подальшому протягом 3-х років відповідач укладав з ним цивільні-правові угоди по охороні майна, які позивач просить визнати недійсними.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст.233 КЗпП України.
Однак, райсуд не звернув увагу на те, що позивач просив визнати недійсними цивільно-правові угоди, а за ст.257 ЦК України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, суд не взяв до уваги, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений. У своєму рішенні суд не зазначив про те, чи є позов обґрунтованим.
Так, із позовної заяви ОСОБА_1 /уточненої у вересні та жовтні 2010 року /а.с.95. 108/, вбачається, що він звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати цивільно-правові угоди, укладені між ним та відповідачем, недійсними.
Проте, позивач не зазначив, які ж конкретно угоди він оспорює, оскільки в матеріалах справи є 23 цивільно-правові угоди.
Крім того, позивач не вказав правових підстав визнання угод недійсними.
Також в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначив, чим порушені його права укладенням цих угод, адже з матеріалів справи, пояснень сторін видно, що ці цивільно-правові угоди позивачем виконані, з ними він погодився, оплату по них отримав повністю.
За таких обставин коли рішення суд першої інстанції не відповідає вимогам закону, а позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, колегія суддів скасовує рішення райсуду і ухвалює нове - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Попільнянського райсуду Житомирської області від 17 грудня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” про визнання цивільно-правових угод недійсними відмовити.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: