УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа    22ц-28/11  

Категорія

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Рафальської І.М..

          суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М.,

          при секретарі  Пюрі Г.В.,

          з участю сторін,  представника ОСОБА_1. – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом  публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно та виселення за апеляційною скаргою позивача на рішення Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2010 року,        

                                                               в с т а н о в и л а :

          У квітні 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно та виселення / у листопаді 2009 року уточнило свої вимоги/а.с.43-44/, у якому зазначало, що відповідно до укладеного договору від 11.07.2007р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 33100 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.07.2017 року.

          На забезпечення зобов’язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 17.07.2007р. було укладено договір іпотеки.

          Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов’язання, а згідно договору іпотеки  ПАТ комерційний банк „Приватбанк” в цьому випадку має право на задоволення своїх вимог до боржника за рахунок заставленого майна – Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1,  позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

          Рішенням Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено не необґрунтованістю позовних вимог.

          У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги; посилається на порушення міськрайсудом норм матеріального та процесуального права.

          Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що  умови укладеного кредитного договору ОСОБА_1 порушено з поважних причин, зокрема, у зв’язку з загальною світовою кризою, неможливістю погашати доларовий кредит за розписом банку, відмовою банку реструктуризувати цей борг; крім того, у рішенні зазначено про визнання відповідачем боргу у розмірі 1739,05 доларів США.

          З таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки він зроблений на неповно встановлених обставинах справи.

          Відповідно до ст.ст.7,11.33 Закону України „Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання. Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.  

          Як видно з матеріалів справи, 11 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ZHK0GА00000005, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 33100 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.07.2017 року, тобто ОСОБА_1 зобов’язувався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.7.1, 2.3.1,  2.3.2, 2.3.3., 3.1, 3.2 даного Договору, сплатити банку винагороду згідно п.1.1 та п.6.2 даного Договору, погашення кредиту зробити в порядку, в сумах і в строки, передбачені п.1.1 та п.2.3.3 цього Договору.

          На забезпечення зобов’язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 17.07.2007р. було укладено договір іпотеки, згідно якого в разі невиконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом  звернення стягнення на належну ОСОБА_3 Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Даний договір іпотеки на даний час є чинним.

          ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав.

          Так, станом на 11.03.2009р./до часу звернення до суду/ його заборгованість за кредитним договором складала 29659,69 доларів США, з них: по тілу кредиту 27524,03 доларів США, по відсотках - 1739,05 доларів США, з пені – 51,43 доларів США, з комісії – 345,18 доларів США/а.с.196/.

          На час ухвалення рішення судом першої інстанції 16.07.2010р. заборгованість складала  39128,88 доларів США, з них: по тілу кредиту 27991,76 доларів США, по відсотках - 7268,69 доларів США, з пені – 2929,69, доларів США, з комісії – 938,74 доларів США/а.с.197/.

          Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув.

          За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованим, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню  з ухваленням нового рішення про задоволення цієї вимоги.

          Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК України та ст.40 Закону України „Про іпотеку”, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення

                                                                          -2-

всіх громадян, що мешкають в ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором  рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення, всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

          Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що особам, які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1   була направлена письмова вимога про звільнення житлового будинку протягом одного місяця з дня її отримання, то позовні вимоги про виселення цих осіб зі зняттям їх з реєстраційного обліку є передчасними, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні даних вимог.

          Керуючись ст.1054 ЦК України, ст.ст.6,12,33,38 Закону України „Про іпотеку”,   ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                 в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу  публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” задовольнити частково.  

          Рішення Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати,  ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

          Звернути стягнення на предмет іпотеки – Ѕ частина житлового АДРЕСА_1, належний на праві власності ОСОБА_3 для задоволення вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” за кредитним договором №ZHK0GА00000005 від 11 липня 2007 року в сумі 214625 /двісті чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п’ять/грн.00 коп. шляхом надання публічному акціонерному товариству комерційний банк „Приватбанк” права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі – покупцеві із застосуванням процедури продажу,  встановленої статтею 38 Закону України „Про іпотеку”.

          У решті рішення міськрайсуду залишити без зміни.

          Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом 20 днів.

Головуючий:                                                                          

Судді: