КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-566/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальська І.А.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 11 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора УДПС УДАІ міста Вінниці - сержанта міліції Гранецького І.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Замостянського районного суду міста Вінниці із адміністративним позовом до Інспектора УДПС УДАІ міста Вінниці - сержанта міліції Гранецького І.В., в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача по справі про адміністративне правопорушення Серії АВ № 166055 від 15.06.09 р., за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., поновити строк її оскарження, визначений ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу вчиненого ним адмінправопорушення.
Постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 11 листопада 2009 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 11 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається зі змісту спірної постанови відповідача та встановлено судом першої інстанції, 15 червня 2009 року за допомогою автоматичного приладу вимірювання швидкості «Іскра-1»було зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі по тексту –КУпАП), а саме: на 55 км а/д Житомир-Могилів-Подільський ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ДЕО ЛАНОС»д.н.з НОМЕР_1 допустив перевищення швидкості руху на 28 км/год, при допустимо максимальній швидкості руху на вказаній ділянці дороги 60 км/год..
Внаслідок цього відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення Серії АВ № 166055 від 15.06.09 р., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КАС України та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн..
Позивач не погоджується з вищевказаною постановою відповідача та розміром накладеного на нього штрафу, посилаючись при цьому на те, що технічний засіб для вимірювання швидкості «Іскра-1» не є сертифікованим, а відтак його дані не можуть бути взяті до уваги при розгляді вказаної справи.
Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови, судова колегія зважає на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, 4 Положення).
Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13 листопада 2006 року, діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, забезпечення прав особи та верховенства права, забезпечення безпеки усіх учасників дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі по тексту –ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали фіксації адміністративного правопорушення мають чітке зображення номерного знака на транспортному засобі, відомості про транспортний засіб відповідають даним реєстрації, матеріали розглянуто відповідачем у відповідності до вимог Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України №77 від 26 лютого 2007 року, а відтак заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої також відноситься інформація, отримана за допомогою технічного приладу для вимірювання швидкості “Іскра-1”) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Тобто, перед застосуванням на території України, технічний прилад для вимірювання швидкості «Іскра-1» повинен був пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв’язку і захисту інформації України.
В матеріалах справи не міститься експертного висновку або сертифіката відповідності технічного приладу для вимірювання швидкості “Іскра-1”, тому будь-яка інформація з цього засобу враховуватися при розгляді даної справи не може.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
За таких умов, дана фіксація швидкості руху транспортного засобу позивача не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. Крім цього, на фотознімку не значиться жодних об'єктів, які б вказували на те, що позивач на момент фіксації належного йому транспортного засобу рухався в межах населеного пункту чи поза його межами.
Згідно із Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом МВС України від 27 березня 2009 року, інспектору чітко визначено активно реагувати і припиняти правопорушення в тому числі, перевищення швидкості, а не спостерігати за правопорушенням, яке відбувається в його присутності.
Отже, сам факт неприпинення правопорушення позбавив особу, яка керувала транспортним засобом можливості об'єктивно оцінити те, що відбувалося на місці і вказати інспектору на можливі причини помилкової фіксації швидкості автомобіля, що в свою чергу ставить під сумнів місце, час та швидкісний режим, зазначений у спірній постанові про адмінправопорушення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП є безпідставним, а тому суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні даного позову, не надав належної правової оцінки обставинам справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Що стосується позову в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення по причині відсутності складу вчинення позивачем адмінправопорушення, колегія суддів зауважує, що дані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Крім цього, колегія суддів вважає за можливим поновити пропущений позивачем строк звернення до суду з адміністративним позовом виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
В своєму позові позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного ним строку на оскарження спірної постанови відповідача, у зв’язку з несвоєчасним отриманням її копії, яка надійшла на його адресу через засоби поштового зв’язку лише 08 липня 2009 року.
Відповідачем не було надано доказів, які б спростовували вказані твердження позивача, а відтак заявлені ним вимоги в частині поновлення пропущеного строку оскарження спірної постанови відповідача є такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 пропущений ним строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Серії АВ № 166055 від 15.06.09 р, винесеної інспектором УДПС УДАІ міста Вінниці - сержантом міліції Гранецьким І.В..
Визнати нечинною та скасувати постанову інспектора УДПС УДАІ міста Вінниці сержанта міліції Гранецького І.В. по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 166055 від 15.06.09 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн..
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 11 листопада 2009 року –задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 11 листопада 2009 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Інспектора УДПС УДАІ міста Вінниці - сержанта міліції Гранецького І.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 пропущений ним строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Серії АВ № 166055 від 15.06.09 р, винесеної інспектором УДПС УДАІ міста Вінниці - сержантом міліції Гранецьким І.В..
Визнати нечинною та скасувати постанову інспектора УДПС УДАІ міста Вінниці - сержанта міліції Гранецького І.В. по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 166055 від 15.06.09 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн..
В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст постанови складено та підписано –29.06.11 р.