КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1215/10                                              Головуючий у 1-й інстанції:   Дернова В.В.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                                                                           Дурицької О.М.

суддів:                                                                                            Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Києві апеляційну скаргу  Управління Пенсійного Фонду України в м. Ладижин Вінницької області  на постанову  Ладижинського міського суду Вінницької області  від  15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом   ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного Фонду України в м.Ладижин Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії по перерахунку та виплаті пенсії, -

 в с т а н о в и л а :

          Постановою суду від 15 листопада 2010 року позов задоволено. Суд визнав протиправними дії відповідача та зобов’язав його нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу.

          На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись, що виплати здійснювалися відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

          Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

          Позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але  відповідач на порушення вимог діючого законодавства не здійснив її підвищення.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою пенсійного віку, віднесена до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

          Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров’ю, визначається у розмірі 15%  мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.

          Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

          Всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

          З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.

          Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок, щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

          Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

          Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

          Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

          На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 160, 183-3, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -                                             

                                                            у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Ладижин Вінницької області  –залишити без задоволення.

          Постанову  Ладижинського міського суду Вінницької області  від  15 листопада 2010 року –залишити без змін.

          .Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: