УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1299/11
Категорія 50
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Гансецької І.А.
суддів: Микитюк О.Ю., Товянської О.В.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30.03.2011 року,
встановила:
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що працювала в Малинському комунальному підприємстві «Благоустрій» на посаді головного бухгалтера. В жовтні 2009 року подала на ім’я директора підприємства заяву про надання невикористаної відпустки з наступним звільненням з роботи з 09.11.2009 року. 20.10.2009 року директором КП «Благоустрій» було видано наказ про надання їй відпустки та звільнення з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпПУ. Вважає даний наказ неправомірним, оскільки вона не зазначала в своїй заяві про звільнення за власним бажанням і мала бажання звільнитись саме за п.3 ст.38 КЗпПУ з виплатою вихідної допомоги через невиконання адміністрацією законодавства про працю. Просила визнати наказ про її звільнення неправомірним та змінити формулювання причин звільнення. Стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за затримку видачі трудової книжки, 10000,00 грн. моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінювала позовні вимоги. В поданих до суду позовних заявах по-різному викладала обставини і причини її звільнення. Спочатку просила лише змінити формулювання причин звільнення, а в подальшому зазначила, що взагалі не мала наміру звільнятись, що подала на ім’я директора КП «Благоустрій» заяву про надання відпустки, заяву про звільнення з роботи не подавала.
Остаточно позивач просила визнати незаконним наказ №46 від 20.10.2009 року в частині звільнення з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ, поновити її на посаді головного бухгалтера в Малинському комунальному підприємстві «Благоустрій» з 09.11.2009 року з виплатою заробітної плати за весь час вимушеного прогулу в сумі 28900,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30.03.2011 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Малинського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Апелянт посилається на порушення
судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають
значення для справи. Зазначає, що написання заяви про надання невикористаної відпустки з
наступним звільненням не є підставою для видання наказу про звільнення працівника з
роботи.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.38 КЗпПУ працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ст.3 Закону «Про відпустки» на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки.
Таким чином, законом передбачено, що одночасно з заявою про звільнення за власним бажанням працівник має право подати заяву про надання йому невикористаної відпустки або її частини. В даному випадку днем звільнення буде вважатися останній день відпустки.
Водночас працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням.
Встановлено, що позивачкою власноручно було написано заяву про надання їй невикористаної відпустки з наступним звільненням з 09.11.2009 року. Сам факт подання нею такої заяви свідчить про її волевиявлення розірвати трудовий договір.
До тверджень позивачки про те, що вона не мала наміру звільнятись і подала заяву про надання відпустки з наступним звільненням під примусом колегія суддів ставиться критично, оскільки вони спростовуються змістом її попередніх позовних заяв, в яких вона вказувала, що бажала після використання відпустки звільнитися з роботи і в жовтні 2009 року подала на ім’я директора МКП «Благоустрій» Стурчака М.П. відповідну заяву. До правоохоронних органів з питання примусу з боку керівництва до звільнення не зверталась, свого права на відкликання заяви про звільнення не використала і не виявила бажання повернутись до роботи після закінчення відпустки.
За таких обставин, підстави для поновлення позивачки на посаді головного бухгалтера в Малинському комунальному підприємстві «Благоустрій», стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30.03.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: