Справа № 2а-742/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20.06.2011 року                                                  Галицький районний суд м.Львова

                                          в складі: головуючого судді   Головатого В.Я.

                                                        при секретарі            Кузьмич Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни, в якому просить суд визнати протиправними не нарахування та невиплату належних їй, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року до винесення рішення по справі, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказаний період в належному розмірі.

Ухвалою судді Галицького районного суду м.Львова Головатого В.Я. від 27 травня 2011 року позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01 січня 2006 року до 25 листопада 2010 року включно.

Позивач в судове засідання не з’явилась, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача подав письмове заперечення на позов, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, покликаючись на недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.128 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно даних паспорта громадянина України (а.с.10), позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та є дитиною війни, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни  - особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років. Відповідна відмітка міститься у пенсійному посвідченні позивача №НОМЕР_1 (а.с.11-12).

          В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          З мотивів позовної заяви та заперечень представника відповідача вбачається, що підвищення позивачеві як дитині війни у встановленому Законом розмірі не виплачувалось.

          Покликання представника відповідача на недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до уваги не беруться у зв’язку з відсутністю встановленого на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім того, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги їй, як дитині війни, за період з 26 листопада 2010 року до 20 червня 2011 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду) включно є підставними та підлягають задоволенню.

          Крім того, суд вважає, що вимога про зобов’язання відповідача виплачувати надбавку щомісячно в подальшому задоволенню не підлягає, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Запобігання можливим порушенням не входить до компетенції суду.

Керуючись ст.ст.7-12,86,128,160,161,162,167 КАС України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, суд

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни задовольнити частково.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 26 листопада 2010 року до 20 червня 2011 року включно.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий