Справа № 2а-179 2007 p.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2007 р. ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
в складі: головуючого судді Ковганича С. В.
при секретарі Крецу Т.О.
Розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як учаснику війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як учаснику війни, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється учасником Великої Вітчизняної війни про що має офіційне посвідчення, і тому, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй щорічно до 5-го травня, повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни.
Однак, всупереч вимогам даного закону, та Конституції України, призначена грошова допомога, їй за 2004, 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі.
У 2004 році відповідно до Закону України « Про державний бюджет України на 2004 р.» виплата не проводилась, у 2005 та 2006 роках, виплачено по 50 грн. в рік, як учаснику війни.
Мінімальна пенсія за віком у 2004 р. відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 09.07.03. № 1058-IV була встановлена у розмірі 92, 45 грн., а у 2005р., відповідно до Законів України « Про внесення змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 23.12.2004р. № 2291- IV, та Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний Бюджет на 2005р." її розмір складав 332 грн., а у 2006 році - 359 грн., то у відповідності з положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту", їй згідно розрахунків, мало бути виплачено у 2004 р. 92, 45 грн. X 3 = 277, 35 грн. грошової допомоги, у 2005р. - 332, 00 грн. X 3 = 996, 00, а у 2006 р. - 359, 00 грн. X 3 = 1077, 00 грн.
Всього ОСОБА_1 мали виплатити 2350, 35 грн.
Поскільки у 2004 році їй не виплачували коштів, заборгованість складає - 277, 35 грн., у
2005 році та у 2006 році виплачено по 50 грн., в рік , заборгованість складає - 1968 грн., а всього
заборгованість становить - 2245, 35 грн.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і попросила стягнути з відповідача на її користь 2245, 34 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як учаснику Великої Вітчизняної війни.
Представник відповідача Петрунько C.O. позов визнав.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд
встановив:
Позивачка - ОСОБА_1 являється учасником Великої Вітчизняної війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданого 08.02.19999 року Тульчинським УПСЗН, а тому, згідно Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, яка має виплачуватися в строк до 5-го травня відповідного року.
Як випливає з пояснень позивачки, їй в 2004 році виплата не проводилась, а в 2005 році та 2006 році, зазначена допомога виплачена у розмірі - по 50 грн. в рік.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03. № 1058-IV мінімальна пенсія за віком у 2004 р. була встановлена у розмірі 92, 45 грн., а у 2005р., відповідно до Законів України
« Про внесення змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 23.12.2004р. № 2291- IV, та Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний Бюджет." її розмір складав 332 грн., у 2006 році - 359 грн.
Таким чином, у відповідності з положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивачці мало бути виплачено 2350, 35 грн.
Так-як частину грошей позивачка отримала, заборгованість складає - 2245, 35 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як учаснику Великої Вітчизняної війни.
В зв'язку з цим, відповідно до встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що позивачці безпідставно не виплачено - 2245, 35 грн. разової щорічної грошової допомоги, і вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими обмежено виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій -визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними ) Рішенням Конституційного Суду України N 20 - рп / 2004, від 01.12.2004 p., наслідком чого, згідно ч.2 ст. 152 Конституції України є втрата їх чинності.
Згідно ст. 22 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » та відповідно до п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито», позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 14 ч. 5 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », Рішенням Конституційного Суду України N 20 - рп / 2004 від 01.12.2004 p., ст. 11, 71, ч.3 ст. 72, ст. 159, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1, жительки с. Суворівське, вул. . Першотравнева, Тульчинського району
- 2245, 35 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як учаснику великої Вітчизняної війни.
З Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, стягнути в прибуток держави - 51 грн. судового збору
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
постанова суду вступила в законну силу 01 березня 200? року.