Справа № 2а-175 2007 p.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2007 р. ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
в складі: головуючого судді Ковганич С. В.
при секретарі Крецу Т.О.
Розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як інваліду війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_13вернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що він являється інвалідом війни II групи, про що має офіційне посвідчення, і тому, відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5-го травня, повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни.
Однак, всупереч вимогам даного закону, та Конституції України, призначена грошова допомога, йому за 2004, 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі.
У 2004 році, позивачу виплачено 160 грн., у 2005 р. та 2006 р. виплачено по 330 грн. в рік. Мінімальна пенсія за віком у 2004 р. відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 09.07.03. № 105 8-ІV була встановлена у розмірі 92, 45 грн.
У 2005р., відповідно до Законів України « Про внесення змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 23.12.2004р. № 2291- IV, та Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний Бюджет на 2005р." її розмір складав 332 грн., , а у 2006 ропі становить - 359 грн., тому у відповідності з положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", йому згідно розрахунків, мало бути виплачено у 2004 р. - 92, 45 грн. х 8 = 739, 60 грн. грошової* допомоги, у 2005р. - 332, 00 грн. х 8 = 2656, 00 грн., у 2006 р. - 359, 00 х 8 = 2872, 00 грн.
Всього позивачу мали виплатити 6267, 60 грн.
Поскільки у 2004 році, йому виплачено 160 грн., а у 2005 та 2006 роках виплатили по 330 грн. в рік, заборгованість становить - 5447, 60 грн. разової грошової допомоги, і посилаючись на наведені обставини, просить суд, стягнути з відповідача зазначену суму коштів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і попросив стягнути з відповідача на його користь 5447, 60 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як інваліду війни.
Представник відповідача Петрунько С. О. позов визнав.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд
встановив:
Позивач - ОСОБА_1, являється інвалідом війни II групи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданого 18.04.2001 року пенсійно-економічним відділом УВС Вінницької області, а тому, згідно ст. 13. ч. 5 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка має виплачуватися в строк до 5-го травня відповідного року.
Як випливає з пояснень позивача, йому в 2004 році, виплачено - 160 грн., а в 2005, 2006 роках, зазначена допомога виплачена у розмірі по 330 грн. в рік.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03. № 1058-IV мінімальна пенсія за віком у 2004 р. була встановлена у розмірі 92, 45 грн. У 2005р., відповідно до Законів України « Про внесення змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 23.12.2004р. № 2291- IV, та Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний Бюджет на 2005р." її розмір складав 332 грн., а у 2006 році - 359 грн.
Таким чином, у відповідності з положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивачу мало бути виплачено у 2004 році - 739, 60 грн., у 2005 році - 2656, 00 грн.., а у 2006 році - 2872, 00 грн., що загалом мало складати 6267, 60 грн.
Так-як частину коштів, в 2004 році, сумі 160 грн. та по 330 грн. за 2005 та 2006 роки, позивач отримав, суд дійшов до висновку, що позивачу безпідставно не виплачено - залишених виплаті, як інваліду війни -5447, 60 грн. разової щорічної грошової допомоги, і вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 22 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » та відповідно до п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито», позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13 ч.5 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », ст. 11, 71, ч.3 ст. 72, ст. 159, 163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1 - 5447, 60 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як інваліду війни II групи.
З Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, стягнути в прибуток держави - 51 грн. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
постанова суду вступила в законну силу 01 березня 2007 року.