Справа № 2-898/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 25 травня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Денісова В.П.,
за участю секретаря Матвійчук Т.Е.,
позивачки ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 2600 гривень боргу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2600 гривень боргу.
На обґрунтування свої позовних вимог вказує на те, що 25 травня 2006 року відповідачка ОСОБА_1 склала розписку про те, що зобов'язується до 01 жовтня 2006 року повернути їй борг в сумі 2600 гривень. Зауважила, що на початку липня 2006 року відповідачка по справі в рахунок загального боргу, повернула їй 400 гривень. Решту суми, а саме 2600 гривень, відповідачка пообіцяла повернути до 01 жовтня 2006 року. Вказала, що в зазначений термін ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала і борг не повернула, тому позивачка ставить питання про примусове стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 2600 гривень та понесених нею судових витрат.
У судовому розгляді позивачка суду пояснила, що 13.11.2005 року її сина ОСОБА_3 було побито сином відповідачки по справі ОСОБА_4. Вказала, що по даному факту була подана заява до Ковельського МРВ і порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4. Позивачка зауважила, що в ході судового розгляду даної справи, відповідачкою було запропоновано відшкодування заподіяної шкоди її сину ОСОБА_3, яке б пом"якшило покарання ОСОБА_4 Вказала, що відповідачка по справі шкоду не відшкодувала та написала розписку, в якій зазначається, що ОСОБА_1 зобов"язується повернути борг ОСОБА_1 в сумі 3000 гривень терміном до 01 жовтня 2006 року. Але повну суму вчасно не виплатила, виплативши при цьому лише 400 гривень, а тому змушена звертатися до суду із позовом про примусове стягнення решти суми.
Відповідачка ОСОБА_1 з поясненнями ОСОБА_1 згідна, суду пояснила, що з метою пом"якшення покарання своєму сину ОСОБА_4, який дійсно побив ОСОБА_3, сина позивачки, запропонувала відшкодувати заподіяну шкоду. Грошей вона не мала і тому написала розписку в якій зазначила, що зобов"язується виплатити 3000 гривень ОСОБА_1, вказавши кінцевий термін виплати - 01 жовтня 2006 року. Пояснила, що вказані кошти платити не буде, оскільки не згідна з вироком суду.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили вказані факти сторін по справі.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
2
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів. Причому договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч.1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця.
З пояснень сторін та показів свідків судом встановлено той факт, що сторони по справі уклали договір позики, про що була складена відповідна розписка позичальницею, відповідачкою по справі, проте позивачка ОСОБА_1 не передавала у власність ніяких грошових коштів, а тому між сторонами не було договірних відносин позики.
Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей не породжує у майбутньому обов'язку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей.
В судовому засіданні встановлено факт неотримання грошей від ОСОБА_1, а тому договір позики вважається неукладеним.
Отже, в даному випадку має місце шкода завдана ОСОБА_3 неправомірними діями ОСОБА_4
В ході судового розгляду встановлено, що в проваджені Ковельського міськрайонного суду знаходилась кримінальна справа № 1-155/2006 по факту побиття з хуліганських мотивів групою осіб ОСОБА_3. Вироком від 25.05.2006 року Ковельським міськрайонним судом ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст. 88 ЦПК, понесені судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1051 ЦК України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -відмовити.
Судові витрати понесені при поданні позову, залишити за позивачкою ОСОБА_1
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський
міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення рішення в повному обсязі та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження; із одночасною подачею копії апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.
Головуючий: вп- Денісов