Справа №1-153/07
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 30 травня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Денісова В.П.
за участю секретаря Матвійчук Т.Е.
прокурора Волинець С. М.
потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с Троянівка Маневицького району Волинської області, проживаючого в АДРЕСА_1, гр-на України, українця, непрацюючого, освіта середня, розлученого, не судимого; у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 9.08.2002 року зобов'язано стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.07.2002 року і до їх повноліття, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. ОСОБА_2. злісно ухиляється від сплати аліментів в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, як встановлено рішенням Ковельського міськрайонного суду від 9.08.2002 року, а саме умисно не вживав заходів по працевлаштуванню, не повідомляв державного виконавця про місце роботи, хоча неодноразово попереджався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів.
У зв'язку із тривалим, систематичним, умисним ухиленням ОСОБА_2. від сплати аліментів станом 1.04.2007 року утворилась заборгованість по аліментах в сумі 2544, 55 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. винним себе в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся і показав, що буде працювати і повертати заборгованість по аліментах. Аліментів не платив, оскільки ніде не працював, на обліку у міськрайонному центрі зайнятості не перебуває. До червня 2006 року трохи платив аліменти, а з червня 2006 року - вже зовсім нічого не платив. Просив суворо не карати, обіцяв погасити заборгованість по аліментах.
Крім повного визнання ОСОБА_2 себе винуватим, злісне ухилення ним від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей доведено доказами, дослідженими судом.
Так, потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що згідно рішення суду від 9.08.2002 року ОСОБА_2. зобов'язаний був сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно. Однак, підсудний з 2006 року аліменти не платить, дітьми не цікавиться і коштів на їх утримання не надає. Станом на 1.04.2007 року заборгованість ОСОБА_2. по аліментах складає 2544, 55 гривень, враховуючи заборгованість за минулі роки. Дітей утримує і виховує сама.
Про те, що ОСОБА_2. злісно ухиляється від сплати аліментів по рішенню суду на утримання неповнолітнього сина підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5
2
Даний свідок показав, що вона його неодноразово попереджала про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, однак, боржник на роботу не влаштовувався, на обліку в центрі зайнятості населення не перебуває, і хоча працював, але про місце роботи не повідомляв. Заборгованість ОСОБА_2. по аліментах станом на 1.04.2007 року складає 2544, 52 гривень.
Об'єктивність показань потерпілої ОСОБА_2. та свідка ОСОБА_5 підтверджується копією виконавчого листа від 09.08.2002 року про стягнення з ОСОБА_2. аліментів на неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4з 31.07.2002 року(а.с. 9). Попередженнями ОСОБА_2. про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів (а.с. 11-13).
Згідно довідки державної виконавчої служби заборгованість по несплаті аліментів ОСОБА_2 з 1.06.2006 року по 1.04.2007 року становить 2544, 52 гривень (а.с. 8).
Те, що ОСОБА_2. не звертався в центр зайнятості населення і не перебуває там обліку стверджується довідкою Ковельського міськрайонного центру зайнятості населення №588/0123 від 20.03.2007 року (а.с. 14).
Крім того, нереагування на попередження виконавчої служби про необхідність працевлаштування та сплати аліментів суд трактує як злісне ухилення від сплати аліментів, оскільки підсудному про це було відомо, що і встановлено в судовому засіданні.
Суд повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази, приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_2. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини.
Суд вважає, що під час досудової підготовки матеріалів невірно кваліфіковано дії ОСОБА_2. за ч.2 ст. 164 КК України, так як останнього постановою Ковельського міськрайонного суду від 23.04.2007 року звільнено від відбуття покарання, призначеного за вироком Ковельського міськрайонного суду від 11.04.2006 року і вже після звільнення ОСОБА_2. від відбуття покарання відносно нього порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 164 КК України. А тому суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2. слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 164 КК України на ч.1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітніх дітей.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2. злісно ухиляється від сплати призначених аліментів на утримання дітей, не вживає ніяких заходів для працевлаштування.
При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_2 злочину та особу винного, а саме, що вчинений злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, ОСОБА_2. характеризується за місцем проживання позитивно, від сусідів та односельчан скарг та заяв на його поведінку не надходило.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2., суд відносить щире каяття, повне визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2., суд не вбачає.
При таких обставинах суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (ОДИН) рік, 10 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
з
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання
та роботи;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_2 підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. Денісов