10.05.2011

                                                                                                           Справа № 2-97/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                  10.05.2011 року             Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, в складі:

головуючого  судді:Котляровій І.Ю.

при секретарі:Калашніковій М.О.

за участю представників позивача:Василенко С.О., Литвин Л.В.,

Хрененко О.Л., Федюк І.В., Наумова Б.Є.

відповідача ОСОБА_8

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»(надалі ПАТ «Брокбізнесбанк») до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на будинок, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Брокбізнесбанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на будинок. В обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 27.01.2006 року між ПАТ «Брокбізнесбанк»та ОСОБА_9 був укладений Кредитний договір № 273П. Згідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит, шляхом відкриття відзивної кредитної лінії з лімітом 59000,00 доларів США зі сплатою 16 % річних з кінцевим терміном повернення 25.07.2008 р. Додатковими угодами від 25.07.2008 року та 26.12.2008 року термін дії договору було подовжено до 25.12.2009 року. Додатковою угодою від 26.12.2008 року кредитна лінія була перетворена в кредит з встановленням графіку погашення кредиту.В якості забезпечення вимог позивача з ОСОБА_9 27.01.2006 р. був укладений іпотечний договір. Предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки цей будинок було придбано ОСОБА_9 у час знаходження у шлюбі з ОСОБА_8, то при укладенні іпотечного договору остання надала згоду ОСОБА_9 на передачу в іпотеку зазначеного будинку, що було засвідчено нотаріусом. У 2007 році шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було розірвано. Згідно заочного рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 28.12.2009р. ОСОБА_8 виділено та визнано за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 849 кв.м. Відповідно до умов договору ОСОБА_9 з січня 2009 року повинен був повертати банку кредит, згідно до графіка, однак ОСОБА_9 в порушення умов договору від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється.

У  зв'язку з  неналежним  виконанням  ОСОБА_9 своїх  обов’язків по  сплаті заборгованості по кредиту, позивачем 11.09.2009р. було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту. На лист-вимогу він не відповів, борг повністю не сплатив. Строк дії кредитного договору сплинув 25.12.2009 р. Кредит по закінченню терміну дії договору не повернуто, та не сплачено прострочені відсотки за користування кредитом. Станом на 10.02.2010 р. заборгованість за договором склала 77579,32 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 621356,05 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом -59000,00 доларів США, відсотками - 8748,39 доларів США, пеня за кредитом - 7980,15 доларів США, пеня за відсотками - 1850,78 доларів США. Комісія за лонгацію кредитного договору складає 5000 грн., загальна сума заборгованості, з урахуванням комісії, в гривневому еквіваленті становить 626356,05 грн.

У зв’язку із тим, що ОСОБА_9 не виконуються умови кредитного договору, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом, у якому просить звернути стягнення в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 77579,32 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 10.02.2010 р., з урахуванням комісії за пролонгацію договору, становить 626356,05 грн. на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк», на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 27.01.2006 р. - житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності: Ѕ частки житлового будинку ОСОБА_9 та Ѕ частки житлового, будинку ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк», сплачене державне мито в сумі
1700,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, оскільки з часу подачі позову до теперішнього часу сплинув значний строк, та на даний час заборгованість складає 695613,70 грн., у зв’язку із чим позивач просить стягнути саме з ОСОБА_9 заборгованість за кредитним договором в зазначеній сумі, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 59000,00 доларів США, заборгованості за відсотками - 17826,28 доларів США, пені за відсотками - 6327,31 дол. США, несплаченої комісії за пролонгацію кредитного договору - 5000,00 грн., штрафної санкції за порушення п. 4.1.9 ст. 4 іпотечного договору - 30000,00 грн. на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк».

Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору –житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 695 613,70 гривень, та стягнути з ОСОБА_9, сплачені судові витрати. У судовому засіданні надав аналогічні пояснення викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з’являвся, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи маються повідомлення про вручення йому телеграм та повідомлень. Крім того, в матеріалах справи є заява ОСОБА_9 від 27.04.2011 року з проханням відкласти слухання справи, у зв’язку із тим, що йому необхідно ознайомитися з матеріалами справи. Надалі ОСОБА_9 до суду не з’являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

Відповідачка ОСОБА_8 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, пояснила, що про укладення іпотечного договору їй не було відомо, але у подальшому зазначила що, вважає даний іпотечний договір недійсним, оскільки на час його укладання та підписання за даною адресою була зареєстрована їх неповнолітня дитина, у зв’язку із чим, для укладання зазначеного договору необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування відповідної ради, у звязку із чим просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

З приводу пояснень відповідача ОСОБА_8 представник позивача зазначив, що при укладанні іпотечного договору ОСОБА_9 були надані відомості, що за даною адресою неповнолітніх дітей не зареєстровано. Крім того ОСОБА_8 надала нотаріально засвідчену заяву, згідно якої їй було відомо про укладання її чоловіком –ОСОБА_9 іпотечного договору, та вона надала на це свою згоду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися неустойкою згідно з законом або договором. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Із матеріалів справи встановлено, що 27.01.2006 року між акціонерним банком  «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є позивач по справі –публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»(а.с. 67) та ОСОБА_9 був укладений Кредитний договір № 273П (а.с. 8-9). Згідно до умов договору позивач надав ОСОБА_9 кредит, шляхом відкриття відзивної кредитної лінії з лімітом 59000 доларів США зі сплатою 16 % річних з кінцевим терміном повернення 25.07.2008 р. Додатковими угодами від 25.07.2008 р. та 26.12.2008 р. термін дії договору було подовжено до 25.12.2009 р (а.с.10, 11). Додатковою угодою від 26.12.2008р. кредитна лінія була перетворена в кредит з встановленням графіку погашення кредиту.

В якості забезпечення вимог позивача, з ОСОБА_9 27.01.2006 р. був укладений іпотечний договір за реєстровим № 81, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с.12-14). Предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки цей будинок було придбано ОСОБА_9 у час знаходження у шлюбі з ОСОБА_8, то при укладенні іпотечного договору остання надала згоду ОСОБА_9 на передачу в іпотеку зазначеного будинку, що було засвідчено нотаріусом (а.с.63).

У 2007 році шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було розірвано. Згідно заочного рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 28.12.2009р. ОСОБА_8 виділено та визнано за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 849 кв.м. (а.с. 64).

Згідно зі ст.23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.»

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що «у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону».

Відповідно до умов договору ОСОБА_9 з січня 2009 року повинен був повертати банку кредит, згідно до графіка, однак ОСОБА_9 в порушення умов договору від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється.

У  зв'язку з  неналежним  виконанням  ОСОБА_9 своїх  обов’язків по  сплаті заборгованості по кредиту, позивачем 11.09.2009р. було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту (а.с.19). На лист-вимогу він не відповів, борг повністю не сплатив. Строк дії кредитного договору сплинув 25.12.2009 р. Кредит по закінченню терміну дії договору не повернуто, та не сплачено прострочені відсотки за користування кредитом. У виписці по рахунку № НОМЕР_1 відображено, як видавалися та поверталися кредитні кошти в межах наданої кредитної лінії (а.с.24-62).

Пунктом 4.1 розділу 4 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - неустойка (пеня) в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожний день.

На теперішній час заборгованість, згідно офіційного курсу долара США, у гривневому еквіваленті складає 665613,70 грн. Зазначена заборгованість складається з: заборгованості за основним боргом - 59000,00 доларів США, заборгованості за відсотками - 17826,28 доларів США, пені за відсотками - 6327,31 дол. США, несплаченої комісії за пролонгацію кредитного договору - 5000,00 грн. Таким чином суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача, щодо стягнення з
ОСОБА_9 суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.7.2 іпотечного договору у разі порушення Іпотекодавцем обов’язків, передбачених цим договором, Іпотекодавець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 5 % від вартості Предмету іпотеки, що визначена сторонами в даному Договорі.  Пунктом 4.1.9. даного договору передбачено, що Іпотекодавець на період фактичної дії даного договору зобов’язаний застрахувати за свій рахунок Предмет іпотеки на користь Іпотекодержателя на його договірну ціну, визначену цим договором. Згідно п.1.5 договірна ціна Предмету іпотеки, що узгоджена сторонами, становить 600 000 гривень.

Оскільки відповідачем не було виконано вимог іпотечного договору, а саме в частині страхування об’єкту іпотеки, штрафні санкції за порушення п.4.1.9 становить 30000 гривень, із розрахунку 600 000 гривень Х 5% = 30000 гривень.

Відповідно до ст. 33, 12 Закону України «Про іпотеку», п. 5.1.2 іпотечного договору позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий, будинок з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності: Ѕ частки житлового будинку ОСОБА_9, та Ѕ  частки житлового будинку ОСОБА_8.

Розділ 2 іпотечного договору містить гарантії та застереження, щодо предмету іпотеки, надані ОСОБА_9 Так він гарантував: що предмет іпотеки належить йому на праві приватної власності, зареєстрований у встановленому законом порядку, знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, що він має право відчужувати предмет іпотеки та на предмет іпотеки може бути звернене стягнення; на момент укладення іпотечного договору предмет іпотеки нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом; будь які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені предметом іпотеки чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог; на момент укладення іпотечного договору неповнолітні в будинку, що є предметом іпотеки, не зареєстровані, право користування ним не мають.

Відповідно до п. 4.1.8. іпотечного договору ОСОБА_9 зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями третіх осіб (зокрема, не передавати його в спільну діяльність, оренду, користування), не передавати в користування неповнолітнім, не допускати к реєстрації неповнолітніх та ін.

Згідно п. 5.2. іпотечного договору позивач набуває права звернення на предмет іпотеки у  наступному випадку: якщо у момент настання строків виконання основного зобов'язання вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором   строк суми кредиту та/або при несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів та неустойки.

Згідно п. 6.2. іпотечного договору цей договір зберігає свою силу до повного виконання всіх зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами, враховуючи наявність додаткових угод про відстрочення строку повного виконання основного зобов'язання, та не потребує внесення відповідних змін до іпотечного договору.

Суд критично ставиться до стверджень відповідачки ОСОБА_8 щодо того, що їй не було відомо про укладання договору іпотеки, та того, що він не міг бути укладений без дозволу органів опіки та піклування відповідної ради, оскільки, по-перше: в матеріалах справи є нотаріально посвідчена заява ОСОБА_8 про те, що вона надала згоду ОСОБА_9 на укладання цього договору, що свідчить про те, що їй було відомо про укладанні іпотечного договору (а.с. 63), по-друге: в матеріалах справи є довідка голови квартального комітету про те, що за адресою:АДРЕСА_1зареєстрована лише ОСОБА_8 (а.с. 171). Також ОСОБА_9 повідомляв про те, що за даною адресою не зареєстровано неповнолітніх осіб. Крім того, з часу укладання іпотечного договору, а саме з 2006 року по час розгляду справи у суді даний договір не був визнаний недійсним. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення цього ОСОБА_8 жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не надала, та ніяким чином не довела їх обґрунтованість.

Таким чином суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк»–житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором стосуються лише відповідача –ОСОБА_9, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати саме з нього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 546, 549, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 23 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10,11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк»заборгованість за кредитним договором у сумі 695 613 ( шістсот дев’яносто п’ять тисяч шістсот тринадцять)  гривень 70 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 59000,00 доларів США, заборгованості за відсотками - 17826,28 доларів США, пені за відсотками - 6327,31 дол. США, несплаченої комісії за пролонгацію кредитного договору –5000 гривень, штрафні санкції за порушення п.4.1.9 ст.4 Іпотечного договору –30000 гривень.

Звернути стягнення на предмет іпотеки на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк», згідно іпотечного договору –житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 695 613 гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк»в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк», сплачене державне мито в сумі
1700 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а загалом 1820 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ                                                                                                              І.Ю.КОТЛЯРОВА