Держава Російської Федерації в особі Уряду Російської федерації             

Справа № 2-1817/11

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

"31" травня 2011 р.  Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:       

головуючого судді – Кукурекіна К.В.,

при секретарі - Короткої В.А.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи Російська Федерація в особі Уповноваженого органу Управління Чорноморського флоту Російської федерації, Відділ по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Севастополі про визнання втратившими право користування житлом та припинення сервітуту та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Російська Федерація в особі Уповноваженого органу Управління Чорноморського флоту Російської федерації, Відділ по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Севастополі про усунення перешкод у праві користування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просили припинити сервітут, встановлений договором дарування квартири, у частині відносно права довічного користування ОСОБА_2, визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що фактично з моменту реєстрації - 2000 відповідачка за вказаною адресою не проживала, не намагалась вселитися в квартиру та користуватися нею, її особистих речей у квартирі не має, будь-яких витрат на утримання квартири та її ремонт не сплачувала, постійно проживає в м.Севастополі за іншою адресою, тому позивачі вважають, що на підставі ст.ст.405, 406 Цивільного кодексу України відповідачка є такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та сервітут, встановлений договором дарування квартири, відносно права довічного користування відповідачкою даною квартирою є таким, що припинився.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позову заперечувала посилаючись на чинення перешкод з боку позивачів у користуванні нею квартирою.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом у даній справі до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просила усунути перешкоди користуванням квартирою АДРЕСА_1 шляхом встановлення сервітуту на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та виділити в користування кімнату у квартирі розміром 12 кв.м., нежитлові приміщення залишити в загальному користуванні, зобов’язати власника укласти договір на оплату комунальних послуг відповідної частки користування квартирою. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що її право користування квартирою, яке визначено договором дарування квартири від 07 травня 2008 року, укладеним між Державою Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, від імені якого діє Уповноважений орган Управління Чорноморського флоту Російської Федерації, та ОСОБА_3, порушується з боку позивачів, оскільки вони чинять перешкоди у користуванні, тому таке її право на підставі ст.ст.391,396 Цивільного кодексу України підлягає захисту. Крім того, вказує, що в звязку з тим, що укладений 02 жовтня 2008 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровувана) договір дарування Ѕ частки квартири, за яким дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла в дар Ѕ частки квартири №1, що знаходиться в АДРЕСА_1, не містить вимог сервітуту, то такий договір порушує її права користування квартирою. За цих обставин на підставі ч.3 ст.402 Цивільного кодексу України просить встановити сервітут в Ѕ частки квартири, що належить відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 позов підтримала та просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 проти задоволення зустрічного позову заперечує, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджуються наданими доказами.

Вислухав пояснення представника позивачів (відповідачів за зустрічним позовом), відповідача (позивача за зустрічним позовом), дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.

07 травня 2008 між Державою Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, від імені якого діє Уповноважений орган Управління Чорноморського флоту Російської Федерації (дарувальник), та ОСОБА_3 (обдарований) був укладений договір дарування квартири, за умовами якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар квартиру №1, що знаходиться в АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про що у реєстрі зроблений запис №550. Право власності за ОСОБА_3 зареєстровано в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та державній реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, реєстровий запис №4085.

Згідно п.7 Договору дарування щодо квартири №1, яка є предметом цього договору, за домовленістю сторін встановлюється сервітут, за яким ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 мають право довічного користування квартирою №1. Вказане право користування полягає у можливості довічного проживання ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вказаній квартирі №1. Сторони домовились, що сервітут встановлюється безкоштовно.

Відповідно до ст.ст.401,402,403 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Стаття 405 Цивільного кодексу України, стаття 156 Житлового кодексу України встановлюють, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

02 жовтня 2008 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровувана) укладений договір дарування Ѕ частки квартири, за яким дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла в дар Ѕ частки квартири №1, що знаходиться в АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про що у реєстрі зроблений запис №1143. Право власності за ОСОБА_4 на вказані Ѕ частки квартири зареєстровано в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та державній реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, реєстровий запис №4085.

Згідно ст.403 Цивільного кодексу України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Судом встановлено, вбачається з письмових доказів, що в квартирі АДРЕСА_1 дійсно проживає ОСОБА_4, склад сім'ї: чоловік – ОСОБА_3, дочка – ОСОБА_2, син – ОСОБА_7, дочка – ОСОБА_6, онук – ОСОБА_8. Згідно паспортних даних ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_1 з 04 липня 2000 року.

Відповідно до розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 30.01.2001 № 111 «Про затвердження акту про закінчення будівництва та ввід до експлуатації веранди та перепланування в квартирі» та експлікації внутрішній площі до плану квартири з технічного паспортну на квартиру після перепланування квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, житловою площею 60,6кв.м., загальною площею 134,9кв.м.

Згідно листу Ленінського районного відділу Управління МВС України в м. Севастополі від 09.03.2011 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 6 людей. За допитом сусідів встановлено, що ОСОБА_2 за даною адресою ніколи не проживала з моменту введення дому до експлуатації (2000 рік). Допитані у судовому засіданні свідки також підтвердили, що дружать із родиною позивача, постійно бувають у них в квартирі, однак відповідачка ОСОБА_2 ніколи в квартирі не проживала, не намагалася вселитися у квартиру, з боку позивачів ніколи будь-які перешкоди ОСОБА_2 щодо вселення або проживання у квартирі не вчинялися, особистих речей ОСОБА_2 у квартирі не має.

З пояснень відповідача ОСОБА_2, свідків відповідача та наданих письмових доказів, в тому числі договору про надання юридичних послуг (витяг) від 24.02.2011, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_9, свідчить, що адреса проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2, витрат на утримання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ніколи не несла, комунальних платежів не сплачувала.

Відповідно до ст.ст.405,406 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Безспірним випадком припинення сервітуту є невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. В даному разі необхідно, щоб факт невикористання сервітуту був відповідним чином засвідчений. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Отже, при розгляді справи судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не проживає постійно за адресою АДРЕСА_1 в м. Севастополі майже останні одинадцять років, та з моменту встановлення сервітуту не користується правом проживання в квартирі майже три роки, її речей у квартирі немає, кореспонденція на її адресу не надходить, витрат на утримання житла вона не несе.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідачки на те, що позивачі вигнали її з дому, не пускають жити у вказаній квартирі, чинять їй перешкоди у користуванні житловою площею, тобто неможливість користуванням сервітутом, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих фактів відповідачем не надано. Більш того, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів та до суду з питання вселення її в спірну квартиру. Поважних причин свого не проживання у спірній квартирі більш трьох років відповідачка суду не представила та судом не встановлено.  

Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права користування житловим приміщенням). Питання про зняття з реєстрації залежить, зокрема, від першочергового вирішення питання про втрату права користування жилим приміщенням, яке регулюється в тому числі нормами Житлового і Цивільного кодексів (ст.ст.71,72,156 ЖК України, ст.405 ЦК України).

З цих підстав суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно зустрічної позовної заяви суд вважає необхідним зазначити наступне.

Підставою для звернення до суду із зустрічним позовом, на думку позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_2, є наявність неприязних відносин між сторонами, що позбавляє її права користуватися квартирою та нести витрати на її утримання. Більш того, укладення договору дарування Ѕ частки квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без вказівки в ньому про наявність сервітуту щодо права користування квартирою, порушує права позивача за зустрічним позовом та суттєве зменшує її частку у праві користуванні. Зазначені обставини свідчать про порушення її права, яке підлягає судовому захисту.

Однак, враховуючи встановлені у судовому процесі обставини, відсутність з боку відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкод у користуванні сервітутом позивачу за зустрічним позовом - ОСОБА_2, її не проживання за спірною адресою майже більш одинадцяті років та фактичне безспірне припинення права сервітуту відповідно до норм Цивільного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що обставини, якими обґрунтовують зустрічні позовні вимоги, мали місце, отже зустрічна позовна заява є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати: судовий збір у сумі 25,50 грн. та 37,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у суді, які були сплачені позивачем при подачі первісного позову до суду, підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивачів.

    На підставі ст. ст. 317, 405, 406 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Припинити сервітут, встановлений договором дарування квартири від 07 травня 2008, який укладений між Державою Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, від імені якого діє Уповноважений орган Управління Чорноморського флоту Російської Федерації, та ОСОБА_3, в частині права довічного користування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, квартирою АДРЕСА_1.

Зняти з реєстраційного обліку за адресою: квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір у сумі 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 37,00 грн..

В задоволенні зустрічного позову – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя –