КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                   Справа № 2-82/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 року                                                                                                                         м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі                              

головуючий суддя                                    Єжов В.А.

при секретарі                                            Бєляєвій А.В.

за участі позивачки                                      ОСОБА_1

представника позивачки адвоката              ОСОБА_2

відповідача                                                    ОСОБА_3

представника відповідача адвоката            ОСОБА_4

представника третьої особи                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа: орган опіки і піклування виконкому Макіївської міської ради, про визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, який діє у інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа: орган опіки і піклування виконкому Макіївської міської ради, про визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що під час шлюбу вона і колишній чоловік придбали нерухоме майно, право власності на яке, після його смерті, заперечується спадкоємцями.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких послалася на факти і обставини, викладені в позовній заяві, та зазначила, що з 11 грудня 1976 року по 28 травня 2002 року перебувала з ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання, за кошти сімейного бюджету вони придбали квартиру №18, у будинку №16 на кварталі «Северний»у м. Макіївка, яку за домовленістю між ними було зареєстровано на ім’я чоловіка. 20 вересня 2009 року ОСОБА_8 помер і після його смерті відкрилася спадщина у вигляді його частки у спірній квартирі. Вона звернулась до нотаріуса із заявою про виділ їй як колишній дружині 1/2 частки у спільному майні подружжя, але отримала відмову. Вважає, що квартира є їх спільною сумісною власністю з колишнім чоловіком ОСОБА_8, в якій частки подружжя є рівні.

Посилаючись на наведене, позивачка просила суд: визнати квартиру спільним сумісним майном колишнього подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири №18 у будинку №16 на кварталі «Северний»в м. Макіївка.

          Відповідачка ОСОБА_6 позовні вимоги визнала повністю і пояснила, що завжди вважала, що спірна квартира належала матері та батькові, тому після смерті останнього спадщиною повинна відкритися тільки 1/2 її частки.

Відповідач ОСОБА_3, який діє у інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що позивачка більше трьох років не проживала в спірній квартирі, не несла витрат на її утримання, тому у неї не має права на пред’явлення цього позову.

Представник третьої особи: органа опіки і піклування виконкому Макіївської міської Ради вважала, що не має підстав для задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що в період з 11 грудня 1976 року по 28 травня 2002 року ОСОБА_1 і ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Право власності на квартиру №18, у будинку №16 на кварталі «Северний»у м. Макіївка зареєстровано комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 1994 року.

ОСОБА_1 і ОСОБА_8 розірвали шлюбні відносини 28 травня 2002 року у Макіївському міському відділі реєстрації актів громадського стану Донецького обласного управління юстиції, про що зроблено актовий запис за № 242.

20 вересня 2009 року ОСОБА_8 помер, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_9 відділу реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції 21 вересня 2009 року зроблено актовий запис № 1807.

1 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Третьої макіївської державної нотаріальної контори із заявою про виділ їй як колишній дружині 1/2 частки у спільному майні подружжя і 10 червня 2010 року отримала постанову державного нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Викладені обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувались і на підставі положень частини першої ст. 61 ЦПК України вважаються судом встановленими.

Спірні правовідносини щодо спільної сумісної власності подружжя виникли під час дії Кодексу про шлюб та сім’ю України 1969 року (КпШС), положення якого суд вважає необхідним застосувати для їх вирішення.

Відповідно до вимог статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Матеріалами справи встановлено, що спірна квартира набута у власність подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, тому при її придбанні в період шлюбу на ім’я одного з подружжя, вона згідно нормам статей 22 і 24 КпШС України ставала їх спільною сумісною власністю.

Приписами частини 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не представлено суду будь-яких доказів, які б підтвердили, що зазначена квартира відноситься до роздільної (особистої) власності ОСОБА_8

За таких обставин суд визнає, що квартира № 18, у будинку № 16, розташованого на кварталі «Северний»у м. Макіївка, була спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_8

З 1 січня 2004 року набрали чинності Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України. Положення зазначених кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ними чинності.

Підстави для набуття права спільної сумісної власності подружжя встановлені в статті 60 СК України, в якій зазначено, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Правилами ст.ст. 69, 70 цього кодексу передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 стверджував щодо пропуску позивачкою строків позовної давності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що після розлучення у добровільному порядку між нею та колишнім чоловіком не проводився. За домовленістю вона виїхала в інше місце проживання, а він залишився проживати у спірній квартирі, при цьому визнавши за нею право на половину квартири. Її право власності порушено спадкоємцем ОСОБА_3 вже після смерті ОСОБА_8

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів частини 2 статті 72 Сімейного кодексу України До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідачем ОСОБА_3 не надано суду доказів, що за життя ОСОБА_8 не визнавав право позивачки на частину квартири, що він звертався з цього питання в судові інстанції та є відповідне рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку, що після смерті колишнього чоловіка –20 вересня 2009 року ОСОБА_1 дізналася про порушення її права власності на спірну квартиру. Таким чином, суд вважає, що позивачка не пропустила строку позовної давності за захистом у суді порушеного права.

Оцінивши представлені сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази, суд вважає, що колишнім подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_8 під час шлюбу спільно набуто спірне майно; частки подружжя в цьому майні рівні; тому законні підстави для визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірного майна.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 80, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 60, 61, 69, 70, 71, 72 Сімейного кодексу України,

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати квартиру №18, у будинку №16 на кварталі «Северний»в м. Макіївка спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_8.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири №18, у будинку №16 на кварталі «Северний»в м. Макіївка.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами які не були присутніми в судовому засіданні –протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя: