25.01.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.01.2011 року                                                                       Справа № 2а-67/11

Суддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Котлярова І.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, третя особа –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та стягнення щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не на 10 відсотків, як йому виплачувалось протягом 2010 року. Вважає, що виплата відповідачем йому підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. У зв’язку із чим, позивач просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати відповідача виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 по 31 грудня 2010 року в сумі 3357 грн..

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Також, ні в Державному бюджеті на 2008 рік, ні в бюджеті Пенсійного фонду на 2009 рік не передбачено фінансування виплат підвищення до пенсії “дітям війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому третя особа посилається на те, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи не знаходяться на казначейському обслуговуванні, тому залучення органів казначейства до цієї справи безпідставно.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 13.06.2010 року по 31.12.2010 року, з наступних підстав.

Ухвалою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 15.12.2010 року вказану позову заяву в частині позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 12.06.2010 року залишено без розгляду, у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № 127915, виданим 17.11.1997 року (а.с.7).

Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії як дитині війни за 2010 рік відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак у такому перерахунку йому було відмовлено (а.с.7).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

У 2010 року дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни” не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 року встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 року дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії у встановленому діючим законодавством розмірі за період з 13.06.2010 року по 31.12.2010 року.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що позивачу сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 13.06.2010 року по 31.12.2010 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

Суд вважає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Заявляючи вимоги щодо зобов’язання відповідача виплатити конкретну суму не донарахованої пенсії, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми пенсії, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов’язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що за змістом відповідає суті її вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу —відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто, з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідскому районі м. Луганська щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 13.06.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі  
м. Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 13.06.2010 року по 31.12.2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також  прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ                                                                                                      І.Ю.КОТЛЯРОВА