Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-7350/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Леонов А.А.

                                                              Доповідач  -   Варенко О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого  – Варенко О.П.,

суддів -  Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,  

при секретарі   -  Галюлько Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська  від 28 квітня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 18 січня 1997 року перебуває в шлюбі з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя з відповідачем не склалось, шлюбні відносини фактично припинені у 2008 році, в зв’язку з чим просив розірвати шлюб між ним та відповідачем.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська  від 28 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстації норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та винесення нового, яким позивачу відмовити у позові у повному обсязі.  

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх матеріалами справи, вислухавши сторони, колегія суддів вважає що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним  і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.   

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.   

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що  в теперішній час сторони проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, шлюб має формальний характер.  

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.   

Судом встановлено, що з 18 січня 1997 року сторони перебувають в шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7).   Згідно довідки КЗ «МЛ №6»відділення № 1 від 26.04.11, відповідач ОСОБА_2 вагітна 9-10 неділь (а.с.40).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини; чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи.

          Окрім того, процитувавши положення ст.112 СК України, суд не встановив фактичні взаємини подружжя, не визначився з датою припинення подружніх стосунків, не навів жодної підстави, належним чином доказаної,  яка б підтверджувала неможливість подальшого спільного проживання подружжя у розумінні ч.2 ст.112 СК України.

Суд не визначився з наявністю чи відсутністю підстав для застосування ч.5 ст.191 ЦПК України щодо зупинення розгляду справи на певний строк для примирення сторін.

Таким чином, постановлене судове рішення, на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська  від 28 квітня 2011 року –скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді