Справа № 2-1050/11

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2011 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого судді Лисенка В.О., при секретарі Купецькій Г.О., за участі представника позивача Кутовий В.М., представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2008 року Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(надалі - позивач) звернулося до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).  Позивач зазначив, що 06.09.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода –зіткнення автомобіля Мазда-3, д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під його ж керуванням, та автомобіля Сузуки Гранд Витара, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Автомобілю Мазда-3, д.н. НОМЕР_3, було завдано шкоди. 15.02.2007 року між ЗАТ СК «ВУСО»та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 30185-50-02. На підставі договору страхування, відповідно до рахунку Сервіс-Центру «Альфа»№ 1175/07 від 07.09.2007 року, була сплачена в якості страхового відшкодування сума 6116,37 гривень, за вирахуванням суми франшизи у розмірі 909,30 гривень, про що було складено страховий акт № 3981-02 від 01.10.2007 року. Позивач вважав, що з моменту виплати страхового відшкодування у нього виникло право вимоги до відповідача щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат ЗАТ СК «ВУСО», що дорівнює 6116,37 гривень. Просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 6116,37 гривень та судові витрати, які складались з оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

27.10.2009 року ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська дана цивільна справа передана на розгляд Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська відповідно до правил підсудності (ч. 1 ст. 109, ст. 116 ЦПК України).

10.02.2010 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська в якості співвідповідача залучено Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕСКО»та в якості його правонаступника залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування».

19.04.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та пред’явив позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»та ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що оскільки ОСОБА_3 було укладено договір з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів, відповідно до ст. 1166 ЦК України згідно з принципом повного відшкодування завданої шкоди франшиза в розмірі 510 гривень підлягає стягненню з ОСОБА_3, а сума завданої матеріальної шкоди в розмірі 3058,19 гривень –солідарно з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування».

19.04.2010 року прийнята до провадження та об’єднана з первісним позовом зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до позивача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування та 31.05.2010 року провадження за зустрічним позовом закрито судом відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Представник позивача Кутовий В.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив уточнений позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на матеріали позову та його уточненої редакції.

Представник відповідача –Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»- ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з’явилися, про день, час і місце судового засідання сповіщені належним чином. Від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

06.09.2007 року на вул. Чкалова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода –зіткнення автомобілів «Мазда-3», д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під його керуванням, та «Сузуки Гранд Витара», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Вказаним автомобілям було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до копій постанов Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 10.10.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у порушенні п. 13.1 ПДР України та у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП (за наслідками вказаного ДТП). ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у розмірі 68 гривень, ОСОБА_4 –у розмірі 50 гривень. Згідно з копіями вказаних постанов суду ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді не був присутній, справа відносно ОСОБА_4 розглядалася за його присутності та він визнав свою вину у скоєнні даного правопорушення.

15.02.2007 року між ЗАТ СК «ВУСО»та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 30185-50-02 за умовами якого об’єктом страхування є майнові інтереси ОСОБА_4, що пов’язані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом –автомобілем «Мазда-3». Відповідно до договору страхування розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Підставою для виплати страхового відшкодування згідно п. 5.2 договору страхування є рахунок станції технічного обслуговування. Відповідно до рахунку Сервіс-Центру «Альфа»№ 1175/07 від 07.09.2007 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда-3»складає 7025,67 гривень. Однак сума, що була сплачена в якості страхового відшкодування за договором страхування, становить 6116,37 гривень за вирахуванням суми франшизи у розмірі 909,30 гривень, про що було складено страховий акт № 3981-02 від 01.10.2007 року, про що також свідчить платіжне доручення № 10573 від 02.11.2007 року.

Відповідно до полісу № ВВ/1093859 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, під час керування транспортним засобом «Сузуки Гранд Витара»в період з 12.07.2007 року по 11.07.2008 року, була застрахована Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВЕСКО», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (тип договору –3).

Позивач в якості доказів, якими підтверджуються його вимоги, посилався на: свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Мазда-3»; постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська відносно ОСОБА_3; договір добровільного страхування наземного транспорту від 15.02.2007 року; рахунок Сервіс-Центра «Альфа»від 07.09.2007 року; платіжне доручення від 02.11.2007 року про виплату страхового відшкодування; лист позивача ОСОБА_3 про досудове врегулювання спору.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні слідувало, що сума 3058,19 гривень, в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку регресу, вирахувана з того, що обидва учасники ДТП визнанні винними у скоєнні ДТП, то ступінь вини кожного з них становить 50 %, а тому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»та ОСОБА_3 повинні сплатити суму, що складає 50 % від сплаченої позивачем на користь водія ОСОБА_4 суми страхового відшкодування. Спеціаліст з врегулювання збитків ОСОБА_7 оглядав авто «Мазда-3»та готував звіт, який був затверджений керівником Закритого акціонерного товариство «Страхова компанія «ВУСО». Це, з урахуванням рахунку Сервіс-Центру «Альфа», і було підставою для виплати страхового відшкодування ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Проте з наданих позивачем доказів не вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»вчинило будь-які дії, що завдали шкоди позивачу або будь-якій іншій особі.

Відповідно до п. 2.7 «Згідно товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку –це з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ.

Згідно з п.п. д) п. 1.4 Згідно ця Згідно застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Згідно розмір страхового відшкодування може визначатися на основі висновку спеціаліста авто-товарознавця, тому рахунок № 1175/07 від 07.09.2007 року в будь-якому випадку не може бути визнаний розрахунком вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мазда-3».

Позивачем достовірно не було встановлено розмір шкоди, завданої застрахованому ним автомобілю, що належить ОСОБА_4, оскільки з Довідки ДАІ від 11.10.2007 року слідує, що на автомобілі «Мазда-3»пошкоджені задні та передні двері. Проте у Акті огляду автомобіля від 07.09.2007 року зазначено також і про пошкодження заднього лівого крила, молдингів дверей ту ручки передніх лівих дверей. Огляд автомобіля проводився спеціалістом позивача –ОСОБА_7, який не має кваліфікації експерта або аварійного комісара.

В той час, протокол огляду транспортного засобу, виходячи з п. 5.1 Згідно повинен здійснюватися оцінювачем (експертом), який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог вищезазначеного Закону. Виходячи зі змісту ст. 25 Закону України «Про страхування»розмір збитків в будь-якому разі повинна визначати особа, яка володіє необхідними знаннями та кваліфікацією щодо визначення дійсного розміру збитків. Але з наданої суду відповіді від 12.05.2011 року слідує, що ОСОБА_7 такою особою не був та на день звільнення працював у позивача на посаді спеціаліста представництва ЗАТ СК «ВУСО»в м. Дніпропетровську. При складанні Акту від 07.09.2007 року замість посади спеціаліста помилково вказана посада аварійного комісара, тому при складанні цього акту ОСОБА_7 не займав посади аварійного комісара.

З наданих позивачем доказів не вбачається, якою саме методикою керувався ОСОБА_7 і як саме він розраховував вартість завданих збитків, а обґрунтованість розрахунку суми на думку представника позивача підтверджується відсутністю скарг з боку страхувальника ОСОБА_4

Таким чином, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування «Згідно товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 не застосовувалась, будь-які посилання на неї в Звіті № 48/05/07 або страховому акті № 3981-02 відсутні. Відсутні і посилання на рекомендовані Методикою нормативно-правові акти, методичну та довідкову літературу, комп’ютерні бази даних з програмним забезпеченням і.т.і. Відповідно до п. 2.4 Згідно вартість матеріального збитку визначається в тому числі з урахуванням фізичного зносу КТЗ, на що також звертається увага і в ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте всупереч вимогам закону та Згідно позивачем фізичний знос не розраховувався.

Також позивачем не встановлено та не надано доказів щодо встановлення ступеня вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, не обґрунтовано вимог стосовно стягнення саме 3058,19 гривень в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку регресу.

Викладене свідчить, що позивачем не встановлений належним чином розмір завданої ОСОБА_4 матеріальної шкоди в результаті пошкодження автомобіля «Мазда-3»та не доведений ступінь вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та відмови в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», повинно бути відмовлено і в позовних вимогах щодо відшкодування ОСОБА_3 розміру франшизи, оскільки сума страхового відшкодування не розрахована та не встановлена відповідно до вимог діючого законодавства, а тому і розмір франшизи не може бути встановлений, оскільки франшиза компенсується одночасно з виплатою (стягненням в порядку регресу) страхового відшкодування.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя