Справа № 2-а-154/07 

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

              смт. Любешів                                                                               10 грудня 2007 року

Любешівський районний суд Волинської області під  головуванням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любешів Волинської області адміністративну справу  за  позовом  ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському районі  Волинської  області про  бездіяльність  органів  виконавчої  влади,

                                              В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася  в  Любешівський  районний  суд  з  позовною  заявою  до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському  районі  про  бездіяльність  органів  виконавчої  влади,  в  якій  вказує,  що належить  до  категорії  громадян, на  яку  поширюються  соціальні  пільги  та  гарантії,  передбачені Законом  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”. Відповідно  до  чинного  законодавства  їй  було  призначено  пенсію  по  віку,  яка на  даний час  становить  579,25 грн. У  зв”язку  з  тим,  що  09.07.2007 року  рішенням  Конституційного Суду  України було  визнано  такими,  що не відповідають  Конституції  України  відповідні  положення  Закону  України  „Про  державний  бюджет  України  на 2007 рік”,  якими  була  зупинена  дія  положень  чинного  законодавства  України,  на  підставі  якого  держава  зобов”язувалась  доплачувати  їй  щомісяця  з  1  січня - 114 грн., з 1 квітня - 123,02 грн., з  1  жовтня  - 124,53 грн.,  то  починаючи з  09.07.2007 року  відповідач  зобов”язаний  був  здійснити  їй  перерахування  пенсії, тобто  привести  у  відповідність  з  рішенням  Конституційного  Суду  України  розмір  виплат   їй пенсії.  Зазначає,  що  в  серпні  2007 року  звернулася  в  Управління  Пенсійного фонду  України  в  Любешівському  районі  з  заявою  про  перерахунок  пенсії, однак  відповідач  ігнорує  зазначене  рішення  суду  чим  порушує її  конституційні права   та свободи  і  позбавляє  її законного  права  на  отримання  перерахованої  пенсії.  В зв”язку  з  наведеним  просить  визнати  протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському  районі  та  зобов”язати  відповідача  здійснити  перерахування  її  пенсії  та  забезпечити  її  виплату  відповідно  до  Рішення  Конституційного  Суду України  від  09.07.2007 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала  повністю та  дала  пояснення  аналогічні  тим,  що  вказані в  позовній  заяві. Просила  визнати  протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському  районі  та  зобов”язати  відповідача  здійснити  перерахування  пенсії  та  забезпечити  її  виплату  відповідно  до  Рішення  Конституційного  Суду України  від  09.07.2007 року.

Представник  відповідача Управління Пенсійного  фонду  України  у Любешівському районі - Тебенев М.М.  позов  не  визнав  та  вказав,  що  відповідно до  ст.111 ЗУ  „Про  державний  бюджет  України  на  2007 рік”  управління  району провело  підвищення до  пенсій  відповідно  до  ст.6 Закону України №2195  і  виплачує  особам,  які є інвалідами (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України  „Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального  захисту”, у  розмірі  50%  від  розміру  надбавки  встановленої  для  учасників  війни).  Інших підвищень  пенсій  дітям  війни  Державним  бюджетом  на  2007 рік  не  передбачено.  Окрім  того,  відповідно  до  розділу 2  „Положення  про  управління  Пенсійного  фонду  України  в районах,  містах  і  районах  у містах” управління в  районі  є  юридичною  особою,  має  самостійний  баланс,  рахунки  в  установах  банків,  свою  печатку із  зображенням  Герба  України  та  своїм  найменуванням і  зареєстроване  в  Любешівській  районній  державній  адміністрації  Волинської  області,  а  також  не  являється  власником  або  розпорядником  коштів   Державного  бюджету  України,  тому не  може  бути належним  відповідачем,  оскільки  не  належить  до  юридичних  осіб,  які  можуть  приймати  законодавчі акти  загальнодержавного  значення.

Суд вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить посвідчення дитини війни.

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у  2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25,  а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у ст. 62 встановлено, що прожитковий мінімум осіб,  які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з  1 квітня - 406 гривень, з  1 жовтня - 411 гривень.

Таким чином, починаючи з  9  липня 2007 року,  позивачу мало бути  підвищено  розмір  пенсії, однак п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

Проте,  рішенням  Конституційного Суду України № 6-рп від  9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів   України   щодо   відповідності   Конституції   України  (конституційності)  положень статей 29,  36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9,  12,  13,  14,  23,  29,  30,  39,  41,  43,  44,  45,  46  статті 71,  статей  98,  101,  103,  111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  (справа про соціальні гарантії громадян) визнано    такими,    що    не    відповідають    Конституції    (є неконституційними)  положення  п.  12  статті  71,  ст.  111  Закону України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік»,  якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі  50  відсотків  від  розміру  надбавки,  встановленої  для учасників війни.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9.07.2007 року дійшов висновку,  що зупинення законом про Державний  бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті   6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям  21, 22, пункту 1 частини другої статті  92, частинам першій, другій, третій статті  95 Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав: згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права  і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну  силу  порівняно  з  іншими  Законами  України.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.  8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом  верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права та свободи  визнаються  найвищими  цінностями  та  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави.

Позивач  23.08.2007р.  звернулася до відповідача з заявою про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом розмірі, однак отримала відповідь про те,  що  питання  визначення  величини  мінімальної  пенсії  за  віком, що  застосовується  для  обчислення  підвищення  пенсії  особам,  яким  встановлено  статус  „дитина війни”,  має  бути  вирішено  на  законодавчому  рівні.  Підвищення  пенсії  буде  проведено  після  прийняття  відповідного  законодавчого  акту  та вказані нарахування зможуть бути  здійснені  лише  за  умови  надходжень  коштів  з  Державного бюджету України.

Враховуючи те, що починаючи з 9 липня 2007 року, позивачу повинна  була  нараховуватись  доплата  до  пенсії,  однак  вказані суми позивачу не були виплачені з посиланням на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених законом «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України на 2007 рік для здійснення цього підвищення, суд дійшов до висновку, що заперечення відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання  чи  неналежне  виконання  законів  про  виплати  через  відсутність  грошей  для  виплати  не  є  підставою  для  виправдання  дискримінуючої  недоплати  державної  соціальної  підтримки  дітям  війни. Крім  того,  твердження  відповідача  відносно  того,  що  Управління  Пенсійного  фонду  України  у  Любешівському  районі  не  являється  власником  або  розпорядником  коштів  Державного  бюджету  України,  тому  не може  бути  належним  відповідачем  у  даній справі,  до  уваги  не  беруться. Так,  згідно п.2.1 „Положення  про  управління  Пенсійного  фонду  України  в районах,  містах  і  районах  у містах” одним  з   основних  завдань  управління  є забезпечення призначення  і  виплати  пенсій.

Відповідно  до п. 34 ч.1 ст. 4 Декрету  Кабінету  Міністрів України  „Про  державне  мито”  від  сплати  державного  мита  звільняються   Пенсійний  фонд  України,  його  підприємства,  установи  й  організації.

На  підставі  вищевикладеного,  враховуючи,  що  рішення  Конституційного  суду  України  має  преюдиціальне  значення  для  судів  загальної  юрисдикції  при  розгляді ними позовів  у  зв”язку  з  правовідносинами,  які  виникли  внаслідок  дії  положень  статей  відповідних  законів,  що  визнані  неконституційними,  а  також, що  рішення  Конституційного  Суду  України  є  обов”язковим  для  виконання  на території  України,  остаточним  і  не  може  бути  оскаржене,  керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, ст.ст.1, 3, 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, суд -

                                          П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву  ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Любешівському  районі Волинської  області у вигляді невиплати пенсії  ОСОБА_1 у розмірах, що передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі  підвищити ОСОБА_1 пенсію на  30%  мінімальної  пенсії  за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", починаючи  з 9 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах передбачених законом.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ:  /підпис/  В.О. Труш

З  оригіналом   вірно.

СУДДЯ  ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО  СУДУ                                                                    В.О.Труш