Справа № 2-174/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

 "21" червня 2011 р.               Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

          головуючого    - судді  Чумак Т.А.

           при секретарі   Буко І.І.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю,

          в с т а н о в и в:

           22.11.10 року позивач звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2  (а.с.3-6). В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги (а.с.31-34).

          До участі у справі у якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 (а.с.103).

В обґрунтування позову позивач  посилається на те, що на праві власності позивачу належить оптова база, розташована в АДРЕСА_1 З 02.09.2010 року під’їзд та вхід до бази заблоковано автомобілями, належними відповідачу ОСОБА_2, що створює перешкоди в користуванні вищевказаною власністю та спричиняє збитки. Просить позов задовольнити, усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов’язавши відповідача відбуксирувати автомобілі. Також просить стягнути  завдані збитки в сумі 34 800 гр. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач позов підтримала.

Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити, зобов’язавши обох відповідачів усунути перешкоди та стягнути з обох відповідачів завдані позивачу збитки, оскільки відповідач ОСОБА_2 пояснював, що вищевказані автомобілі  були передані ним відповідачу ОСОБА_3 в оренду.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, в запереченнях на позов (а.с.58) відповідачем зазначено, що  він дійсно є власником вищевказаних автомобілів. 01.01.2010 року на підставі договору оренди він передав автомобілі ОСОБА_3, який використовує їх в господарській діяльності, тому вважає, що завдану шкоду повинен відшкодовувати ОСОБА_3, а він є неналежним відповідачем.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив суду, що він дійсно укладав з відповідачем ОСОБА_3 договір оренди двох автомобілів; на даний час договір розірвано, коли розірвано договір –не пам’ятає. Його автомобілі дійсно стоять біля бази, що належить позивачу, бо йому так зручно. Земельна ділянка, на якій стоять автомобілі, належить відповідачу ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_5 просить відмовити у позові посилаючись на те, що ОСОБА_1 –неналежний позивач, позовні вимоги не підтверджені доказами, договір сервітуту відсутній, крім того, автомобілі не блокують склад позивача, а просто періодично паркуються на землі ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що автомобілі ОСОБА_2 стоять на земельній ділянці, яка належала йому, а на даний час він подарував земельну ділянку матері ОСОБА_2 На час подання позову до суду він орендував вищевказані автомобілі на підставі укладеного договору оренди з ОСОБА_2, але з часу обрання на посаду держслужбовця він припинив підприємницьку діяльність. На даний час автомобілями користується ОСОБА_2

          Суд, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.   

          Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить склад бази дрібно –оптової торгівлі зі службовими приміщеннями та гаражами, що розташований в АДРЕСА_1 Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Апостолівською міською радою 31 січня 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Апостолівської міської ради від 29.01.2003 року № 1, та технічним паспортом на вказаний об’єкт нерухомості (а.с.7, 71-84).

          Також встановлено, що позивачу на праві власності належать земельні ділянки, площею 0,1445 га та площею 0,0707 га, які розташовані в АДРЕСА_1 Вказана обставина підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 097573 та  державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 097574, які видані Апостолівською міською радою 02 січня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.08.2002 р. за № 2742 (а.с.129-130). Зі вказаних актів вбачається, що одним із суміжних землевласників є ОСОБА_3

          Ч.2 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Оскільки свідоцтво про право власності та державні акти, оформлені на ім’я позивача, а також рішення Апостолівської ради, на підставі яких видано вказані документи, видані правомочним органом у відповідності до діючого законодавства, ніким не оспорені, суд приходить до висновку про правомірність набуття позивачем права власності  на вищевказані об’єкти нерухомості.

          З актів від 02, 13 та 23 вересня 2010 року (а.с.64-65, 70), складених депутатами міської ради, встановлено, що під’їзд до складу, належного ОСОБА_1 та розташованого в АДРЕСА_1 заблоковано автомобілями ЗІЛ та МАЗ, реєстраційні номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4, та встановлена охорона у кількості 2-х чоловік.

          Вказана обставина підтверджується також фотографією, долученою до матеріалів справи (а.с.13).

          Автомобіль марки ЗІЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль марки МАЗ 5337, реєстраційний номер НОМЕР_2, належать на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні свідоцтвами про реєстрацію вказаних транспортних засобів (а.с.102) та довідкою Апостолівського ВРЕР (а.с.60-62).

          Факт знаходження вищевказаних автомобілів на земельній ділянці біля складу, належного позивачу, підтвердили в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому вказана обставина відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню в судовому засіданні.

          Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач  являється власником  складу бази дрібно –оптової торгівлі зі службовими приміщеннями та гаражами, що розташований в АДРЕСА_1 Дніпропетровської області та побудований на земельній ділянці, цільове призначення якої –оптова торгівля та складське господарство. Відповідач ОСОБА_2, користуючись без будь-яких правових підстав земельною ділянкою, належною відповідачу ОСОБА_3, яка межує із земельною ділянкою, що належить позивачу, та на якій розташовано склад бази дрібно –оптової торгівлі, встановив автомобіль марки ЗІЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль марки МАЗ 5337, реєстраційний номер НОМЕР_2, чим перешкоджає позивачу в доступі до складу. Суд вважає, що право власності позивача щодо користування складом бази дрібно –оптової торгівлі порушено відповідачем ОСОБА_2, оскільки відповідач ОСОБА_2, використовуючи зазначену земельну ділянку для стоянки вищевказаних автомобілів, перешкоджає власнику сусідньої земельної ділянки –позивачу ОСОБА_1 використовувати належну їй земельну ділянку за її цільовим призначенням та використовувати склад бази в зв’язку з перешкоджанням доступу до вказаного складу бази. За таких обставин суд вважає, що позов в частині усунення перешкод в користуванні складом бази та зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю підлягає задоволенню.  

          Посилання відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що власник земельної ділянки ОСОБА_3 дозволяє йому користуватися вказаною земельною ділянкою для стоянки транспортних засобів і він сам вирішує, як користуватися зазначеною ділянкою, суд не може взяти до уваги, оскільки у відповідності до положень ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

          Посилання представника відповідача на те, що позивач  ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі є необґрунтованим, тому не може бути взято до уваги судом, оскільки в судовому засіданні встановлено, що право власності на склад бази дрібно –оптової торгівлі зареєстровано за позивачем як фізичною особою, а не суб’єктом підприємницької діяльності.

          Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача завданих збитків на суму 34 800 гр. задоволенню не підлягають, оскільки факт завдання збитків позивачу та їх розмір не підтверджено належними доказами.

          Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні встановлено, що права позивача порушені відповідачем ОСОБА_2, а вина відповідача ОСОБА_3 не знайшла підтвердження в судовому засіданні.

          У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені позивачем витрати в частині задоволених позовних вимог: державне мито в сумі 17 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гр. (а.с.1-2).

          Вимога позивача щодо стягнення коштів в сумі 2 500 гр. за надання правової допомоги адвоката задоволенню не підлягає, оскільки представник позивача ОСОБА_4 брав участь у судовому засіданні на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 16.09.2010 року, а договір про надання юридичних послуг від 11.09.2010 року укладено між адвокатом ОСОБА_4 та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1, тоді як позов по даній справі заявлено ОСОБА_1, як фізичною особою.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, суд

                                                      в и р і ш и в:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

          Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 складом бази дрібно - оптової торгівлі зі службовими приміщеннями та гаражами, розташованого по АДРЕСА_1

          Зобов’язати  ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 складом бази дрібно –оптової торгівлі зі службовими приміщеннями та гаражами та відбуксирувати автомобілі марки ЗІЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1, та марки МАЗ 5337, реєстраційний номер НОМЕР_2,  за межі складу бази, звільнивши доступ до входу та до під’їзду складу бази.  

          В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по справі –державне мито в розмірі 17 гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гр., всього в сумі 54 гр.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.

          На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:Т. А. Чумак