Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Квятковського А.С.
Суддів: Міщенко О.А., Гладкого С.В.,
З участю прокурора: Рогальчука К.Л.
Обвинуваченого: ОСОБА_1
Захисника: ОСОБА_2
Слідчого:Сільмана С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 3 червня 2011 року.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Рівненського міського суду від 3 червня 2011року продовжено до чотирьох місяців до 2серпня 2011 року строк тримання під вартою обвинуваченого
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, проживаючого: АДРЕСА_1, одружений, на утриманні двоє малолітніх
дітей, не судимого.
Згідно подання слідчого, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, підшукували осіб для надання сексуальних послуг, діючи при цьому за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 Кожен з обвинувачених осіб, по одному епізоду як зазначено в поданні слідчого підшукували осіб для надання сексуальних послуг, тобто обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.303 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді взяття під варту обраний Рівненським міським судому 19 квітня 2011 року.
У постанові місцевого суду при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 суддя повністю визнав доведеною його вину у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 303 КК України і послався на докази, які доводять вину обвинуваченого. Крім того виклав повний перелік слідчих дій, що необхідно провести по справі.
Зазначаючи у постанові, що подання слідчого обґрунтоване і підлягає задоволенню суд, не вказав, якими доводами обґрунтована неможливість заміни запобіжного заходу на менш суворий і необхідність збереження запобіжного заходу у виді взяття під варту.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною і просить скасувати постанову місцевого суду та обрати запобіжний захід у виді застави чи підписки про невиїзд.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просить скасувати постанову суду та обрати інший запобіжний захід, доводи захисника-адвоката ОСОБА_2 про скасування постанови суду, думку прокурора Рогальчука К.Л. про залишення постанови без зміни, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року N 15), відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За змістом ст.165-3КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення слідчий за погодженням з прокурором звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв’язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, після чого в залежності від наявності до того підстав, виносить постанову про продовження строку тримання під вартою.
Цих вимог закону ні слідчий, ні суд при розгляді подання не дотримались
Як убачається з подання жодних переконливих доводів, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого не наведено. Крім того, які конкретні дії вчинив ОСОБА_1, як виникла попередня домовленість з іншими обвинуваченими в поданні не вказано. Копія постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого, до справи для розгляду подання слідчого не долучена. Даних про те, що вона оголошувалась в суді під час розгляду подання слідчого немає. Відсутня у справі й постанова про продовження прокурором строку досудового слідства.
Суд першої інстанції, всупереч конституційному принципу презумпції невинності, передбаченому ст.62 у постанові передчасно, аналізуючи сукупність доказів, зробив висновок про те, що ОСОБА_1 винний у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Зазначене рішення суперечить і пункту 2 статті 6 Конвенції з прав людини, де зазначено, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом".
Згідно ч.1 ст. 148 КПК України з метою запобігти спробам ухилитись від досудового слідства та суду, а також спробам перешкодити встановленню істини по справі можуть застосовуватись різні запобіжні заходи. Застосування найбільш суворого запобіжного заходу і неможливість застосування іншого запобіжного заходу має бути належним чином мотивоване судом. Проте, як видно з постанови, своє рішення суд мотивував лише тим, що ОСОБА_1 є виконавцем злочину і перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини по справі.
Поряд з цим, судом не враховано, що ОСОБА_1 дав по справі вичерпні визнавальні показання, його роль у вчиненому злочині є другорядною, він має постійне місце проживання, на його утриманні двоє малолітніх дітей. Такі обставини дають підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, які може застосувати орган досудового слідства, можуть забезпечити виконання ним процесуальних обов’язків.
На підставі наведеного та за допущених істотних порушень кримінально-процесуального законодавства при розгляді подання слідчого судом першої інстанції, постанова не може залишатись чинною і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 3 червня 2011 року задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 3 червня 2011 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати.
З під варти ОСОБА_1 звільнити негайно.
Судді: А.С.Квятковський
О.А. Міщенко
С.В.Гладкий