Справа № 2-59/11

РІШЕННЯ

іменем України

18 квітня 2011 року                                                                                              м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого районного судді Дикого В.М.

з участю секретаря Герасимчук Н.Ю

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДТГО «Південно-Західна залізниця» про визнання наказів незаконними,

ВСТАНОВИВ:

До Носівського районного суду звернувся житель ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з позовом до державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання незаконними наказів від 30.06.2010 року №492 та від 22.10.2010 року  № 167  в.о.начальника локомотивного депо Дарниця

«Про дисциплінарне стягнення», про стягнення 1700 гривень на відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу.

   В судовому засіданні позивач підтримував позов та пояснив, що з 7 серпня 1995 року він працює екіпірувальником бази палива станції Дарниця.

   30 червня 2010 року в.о. начальника локомотивного депо Дарниця видав наказ №492, в якому вказано, що працюючи денну зміну (з 8.00 години до 20.00 години)  23.06.2010 року екіпірувальник 2 розряду бази палива станції Дарниця ОСОБА_1 о 18 годині 45 хв., нікому не повідомивши, залишив своє робоче місце і до кінця зміни там не з»явився. В цей період часу на ТО-2 тепловозів був поставлений тепловоз ЧМЕЗ-1106 для екіпірування дизельним паливом, але в зв»язку з відсутністю екіпірувальника, тепловоз своєчасно не був заправлений і в результаті було зірвано господарську роботу, а також порушено вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку депо.

  Наказом в.о. начальника локомотивного депо за порушення трудової дисципліни, що виразилося в порушенні Правил внутрішнього трудового розпорядку депо, а саме передчасному залишенні свого робочого місця, що призвело до зриву господарської роботи в зв»язку з несвоєчасним заправленням тепловоза ЧМЕЗ-1106 дизельним паливом, згідно п.1 ст.147 КЗпП України екіпірувальнику бази палива ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% преміальної оплати за підсумками роботи червня поточного року.

   22.10.2010 року в.о.начальника локомотивного депо видав наказ №167, в якому вказано, що комісією локомотивного депо Дарниця в складі: в.о. головного інженера депо ОСОБА_2, заступника начальника депо з ремонту ОСОБА_3 та помічника начальника депо з кадрів ОСОБА_4 11.10.2010 року в період з 7 години 30 хв. до 8.00 години було проведено перевірку дільниць ремонту щодо виконання працівниками вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку депо. В ході перевірки було виявлено відсутність на робочому місці екіпірувальника ТНТС Дарниця ОСОБА_1 Оправдовуючих документів за час відсутності не надав.

   13.10.2010 року працюючи денну зміну з 8.00 години до 20.00 години, о 8 годині 15 хвилин екіпірувальник ТНТС Дарниця ОСОБА_1 був попереджений начальником бази палива, що йому необхідно прибути на оперативну нараду при в.о.головного інженера депо на 8 годину 30 хв. На оперативну нараду він не з»явився, мотивуючи тим, що в нього болить зуб. Після відвідування медпункту депо перебував у стоматологічному відділенні вузлової лікарні ст..Дарниця з 10.00 години до 11.50 годин, про що свідчить довідка. В період з 12.00 години до 13.00 години екіпірувальник ОСОБА_1 приніс вищевказану довідку про відсутність, також надав повістку, що його викликали до ЛВ ст..Дарниця 11.10.2010 року на  7 годин 30 хв, після чого на робочому місці до кінця робочої зміни не з»являвся. Працюючи наступну зміну надав довідку без номера та з підправленою датою, що він 13.10.2010 року з 15.00 години по 18.00 годину перебував у ВКР УМВС України на ПЗЗ у оперуповноваженого ВКР ОСОБА_5 За решту часу відсутності, тобто з 13.00 години до 15.00 години та з 18.00 години до 20.00 години оправдовуючих документів не надав.

   Наказом в.о.начальника локомотивного депо за порушення трудової дисципліни, що виразилося в порушенні Правил внутрішнього трудового розпорядку депо, а саме передчасне залишення роботи 11.10.2010 року о 7 годині 30 хв., а також відсутність на роботі 13.10.2010 року без належного оформлення документів та попередження про відсутність начальника бази палива, що поставило під загрозу зриву маневрової та господарської роботи, враховуючи, що подібні випадки мали місце і раніше, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (наказ від 30.06.2010р.)  згідно п.1 ст.147 КЗпП України екіпірувальнику бази палива ст.Дарниця ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% преміальної оплати за жовтень поточного року.

  В судовому засіданні позивач пояснив, що у термін, визначений ст.225 КЗпП України він звернувся до комісії по трудових спорах з заявою розглянути в його присутності трудовий спір про дисциплінарне стягнення. Комісія по трудових спорах розглянула його заяву без його участі, а рішення йому взагалі не направила.

    Позивач пояснив, що він вважає наказ від 30.06.2010 року незаконним, а обставини, викладені в наказі, такими, що не відповідають дійсності. Позивач пояснив, що 23.06.2010 року він працював в денну зміну з 8.00 до 20.00 години і своє робоче місце не залишав.

   Позивач пояснив, що він вважає незаконним і наказ від 22.10.2010 року, а обставини, викладені в наказі, такими, що не відповідають дійсності. Позивач пояснив, що передчасне залишення робочого місця в нічну зміну 11.10.2010 року о 7 год.30 хв спростовується повісткою лінійного відділу міліції на ст..Дарниця, куди він був викликаний в якості свідка.

   Щодо подій, які мали місце 13. 10.2010 року то позивач пояснив, що він заступив на денну зміну о 8.00 годині і зразу ж попередив начальника бази палива ОСОБА_6, що він захворів і пішов до медпункту. В медпункті йому дали направлення до поліклініки, куди він і поїхав лікувати зуб. В поліклініці він перебував з 10.00 години до 11 год.50 хвилин, після чого прибув на своє робоче місце і передав довідку з поліклініки на підтвердження своєї відсутності екіпірувальнику Олексієнко ОСОБА_7, поскільки ОСОБА_6 не було. Позивач пояснив, що цього ж дня його викликали повісткою до управління карного розшуку на 15 годину. Позивач пояснив, що до 14 години він почекав начальника бази палива ОСОБА_6, але поскільки того не було, то о 14 годині він поїхав до управління карного розшуку, де перебував до 18 години. Управління карного розшуку знаходиться на вулиці Чапаєва міста Києва, це в іншому кінці міста щодо його робочого місця, тому він не став повертатись на роботу бо все рівно не встиг би на роботу.

   Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що на його думку накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності винесені відповідно до діючого законодавства. Але разом з тим визнав, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач 13 жовтня 2010 року з 15 до 18 години перебував в управлінні карного розшуку.

   В судовому засіданні було заслухано ряд свідків, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

   Зокрема, свідок ОСОБА_8 ОСОБА_9 дав показання, що 23 червня 2010 року він їхав електропоїздом Ніжин –Київ на роботу на нічну зміну в локомотивне депо Дарниця, де він працює слюсарем. О 19 годині 30 хвилин електропоїзд підійшов до зупиночної платформи «Депо» і з вагона разом з ним виходив ОСОБА_1, якого він добре знає. Побачивши його ОСОБА_1 сказав йому, що він його не бачив. Спочатку він не зрозумів з якого приводу ОСОБА_1 дає йому такі вказівки, але потім коли проводилось розслідування факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1, то він дав пояснення керівництву депо, що бачив в електропоїзді ОСОБА_1 В подальшому під час однієї з випадкових зустрічей ОСОБА_1 погрожував йому з приводу його правдивих пояснень.

 Допитаний як свідок начальник бази палива ОСОБА_6Д дав показання, що 23 червня 2010 року о 18 годині 45 хвилин на технічне обслуговування був поставлений тепловоз ЧМЕЗ-1106 для екіпірування дизельним паливом, але в зв»язку з відсутністю екіпірувальника ОСОБА_1, тепловоз своєчасно не був заправлений. ОСОБА_6 дав показання, що коли було виявлено відсутність на робочому місці ОСОБА_1 то один з працівників бази палива ОСОБА_10 повідомив по мобільному телефону ОСОБА_1, що його шукає керівництво бази палива і той в Броварах пересів на зворотню електричку і повернувся на роботу. Чого його й побачив ОСОБА_11 коли той виходив з електрички о 19.30.

   Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

   Суд приходить до висновку, що наказ в.о.начальника локомотивного депо від 30.06.2010 року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 не може бути визнаний незаконним, поскільки є очевидець (ОСОБА_6) того, що о 18 годині 45 хв було виявлено відсутність на робочому місці екіпірувальника ОСОБА_1, а інший очевидець (ОСОБА_8) підтвердив, що 23.06.2010 о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_1 знаходився в вагоні електропоїзда. Суд дає критичну оцінку поясненням ОСОБА_1 щодо подій 23.06.2010 року поскільки він переслідує мету ухилитися від дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в передчасному залишенні робочого місця. Судом  достовірно встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці не менше 45 хвилин.

   Крім цього, згідно ст..233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

   При подачі заяви до суду позивач сам приклав листа від 26.08.2010 року, з якого видно, що позивачу було відомо про наявність наказу №492 від 30.06.2010 року про дисциплінарне стягнення.

   При подачі заяви до суду позивач не ставить питання відповідно до ст..234 КЗпП України про поновлення строку звернення, тому суд не вбачає підстав для поновлення строку.

   Щодо наказу в.о.начальника локомотивного депо від 22.10.2010 року №167 то суд приходить до висновку про його незаконність з слідуючих підстав.

   В наказі від 22.10.2010 року в резолютивній частині вказано, що за порушення трудової дисципліни, що виразилось в передчасному залишення роботи 11.102010 року о 7 годині 30 хвилин, а також відсутності на роботі 13.10.2010 року ОСОБА_1 оголосити догану.

   Однак в матеріалах справи є повістка УМВС України на транспорті лінійного управління на південно-західній залізниці  №1176 від 08.10.2010 року про те, що ОСОБА_1 необхідно прибути 11.10.2010 року о 7 год.30 хв до лінійного відділу на ст..Дарниця в якості свідка.

   В матеріалах справи є довідка про те, що дійсно ОСОБА_1 у вищезазначений час перебував в лінійному відділі на ст..Дарниця.

   В матеріалах справи є направлення здоров пункту локомотивного депо Дарниця від 13.10.2010 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 о 8 годині 30 хвилин направляється в поліклініку для подальшого медичного обстеження. В матеріалах справи є довідка з лікарні №1 ст.Дарниця ДТГО «Південно-західна залізниця» про те, що 13.10.2010 року ОСОБА_1 перебував у даному медичному закладі з приводу медичного обстеження і надання медичної допомоги.

    В судовому засіданні було допитано як свідка екіпірувальника Олексієнко ОСОБА_7, яка дала показання, що вранці 13.10.2010 року ОСОБА_1 показався на роботі, а потім пішов у медпункт, а потім в поліклініку. Повернувся ОСОБА_1 на своє робоче місце біля 12 години, залишив їй довідку, що він перебував у поліклініці, а сам пішов, сказавши, що його викликають до міліції.

    В матеріалах справи є повістка про те, що ОСОБА_1 необхідно з»явитися 13.10.2010 року на 15 годину в управління МВС України на Південно-Західній залізниці.

   Згідно ст..11 ч.1 п.3 закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов»язків надається право викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв»язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку.

   В судовому засіданні представник відповідача висловив сумнів щодо достовірності даної повістки в зв»язку з чим судом тричі за клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва для проведення службового розслідування, однак в одному з останніх судових засідань представник відповідача пояснив, що службове розслідування ніяких результатів не дало і попросив завершити з»ясування обставин справи.

   За таких обставин суд виходить з того, що це не клопіт позивача, що повістка, якою він викликався на 13.10.2010 року, оформлена неналежним чином. Певні реквізити на ній є, є мокра  печатка МВС України і позивач по справі, як законослухняний громадянин з»явився по виклику міліції, тому в суду немає сумнівів щодо її достовірності.

   Відповідно  до ч.1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

   Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

   Таким чином, відповідачем не надано доказів, що позивач 11.10.2010 року залишив робоче місце без поважних причин, відповідачем не надано доказів, що позивач 13.10.2010 року був відсутній на роботі без поважних причин, а тому наказ №167 від 22.10.2010 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

    Суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з слідуючих підстав.

   Згідно ст.. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

   В заяві до суду позивач вказав, що незаконним діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає в його душевних переживаннях з приводу порушення його права на працю, позбавлення його засобів до існування, порушенні нормальних життєвих зв»язків та необхідності прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, в зв»язку з чим він неодноразово перебував на лікарняному. Завдану моральну шкоду він оцінює в 1700 гривень.

Згідно ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

   Суд приходить, що висновку, що право позивача на працю не порушено, позивач як працював на посаді екіпірувальника депо, так і продовжує працювати,  засобів до існування він не позбавлений, нормальних життєвих зв»язків він не втратив і накладення на нього дисциплінарного стягнення не вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

   Згідно ст..84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони.

  Згідно ст..88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В судовому засіданні позивач пояснив, що він поніс витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 4636 гривень, при цьому надав розрахунки згідно постанови КМ.

   Відповідач погодився з розрахунком суми гонорару, наданої позивачем.

   Суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути 4636 гривень на користь позивача на відшкодування витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги адвоката.

   На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.212- 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

   Визнати незаконним наказ №167 від 22.10.2010 року в.о.начальника локомотивного депо Дарниця ДТГО «Південно-Західна залізниця» про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

   Стягнути з ДТГО «Південно-Західна залізниця» 4636 гривень на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги адвоката.

   В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДТГО «Південно-Західна залізниця» про визнання незаконним наказу №492 від 30.06.2010 року в.о.начальника локомотивного депо Дарниця про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди 1700 гривень

відмовити.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                     В.М. Дикий