Справа №11 »а»-348   2007 р.                                                                         Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н.В.

Доповідач Нешик Р.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді Паська Д.П.

суддів: Нешик Р.І., Дудікова В.І.

за участю прокурора Альчука М.П.

захисника: ОСОБА_1.

розглянула 23 травня 2007 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на постанову Мур-Куриловецького районного суду від 12 березня 2007 року, згідно якої

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судима, обвинувачена за ст. 286 ч. 2 КК України звільнена від кримінальної відпові­дальності на підставі п. «б» ст. 1, ст. ст. 8, 9, 10, 12 Закону України від 31.05.2005 року «Про амністію», п. 4 ст. 6, ст. 248 КПК України.

ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення в тому, що вона 10 листопада 2003 року біля 18 години, керуючи автомобілем БМВ-520 по вул. Жовтневій в смт. Муровані Куриловці Вінницької області зі сторони м. Мо-гилів-Подільського при зміні напряму руху не переконалась, що маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорож­нього руху, виїхала на смугу зустрічного руху, де з необережності допустила наїзд на велосипедиста ОСОБА_2. Внаслідок ДТП потерпілий отри­мав тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місті.

В своїй заяві до суду від 12.03.07 р. ОСОБА_3 дала свою згоду на засто­сування амністії.

Районний суд в той же день при попередньому розгляді прийняв рі­шення, яким звільнив обвинувачену від відповідальності на підставі акту ам­ністії.

Потерпіла ОСОБА_2. на дану постанову суду подала свою апеля­цію зі змінами в яких просить скасувати прийняте судову рішення в стадії попереднього розгляду, посилаючись на її необізненість про передачу справи до суду саме відносно ОСОБА_3.; про порушення її права при виконанні вимог ст. 217 КПК України та притягнення до відповідальності не тієї особи,

2

що скоїла злочин. Тому вона просить скасувати постанову попереднього роз­гляду суду та повернути справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілої, підтрима­вшого доводи поданої апеляції; прокурора щодо скасування вироку із під­став, зазначених в апеляції та із-за неповноти досудовоґо слідства; дослідив­ши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування вироку і повернення справи на дода­ткове розслідування зі слідуючих підстав.

При досудовому слідстві була допущена така неповнота, неправиль­ність і істотні порушення вимог процесуального законодавства, які неможли­во усунути в суді.

Як вбачається зі справи, розслідування одного епізоду дорожньо-транспортної пригоди затягнулось на 3,5 роки.

Невиправдане зволікання із розслідуванням справи стало причиною накопичення слідчих матеріалів із суперечливими доказами та неоднознач­ними висновками.

Справа велась то відносно ОСОБА_4., то відносно ОСОБА_3.

У членів колегії немає впевненості про притягнення до відповідальнос­ті саме тої особи, яка скоїла ДТП.

Як вбачається із безлічі протоколів допитів випадкових перехожих, незацікавлених осіб - свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - за кермом ав­томобіля БМВ під час дорожньо-транспортної пригоди знаходився ОСОБА_4., який вийшов із місця водія, за пропозицією обох - підняв номерні знаки від автомобіля, що відлетіли при зіткненні із велосипедистом, підійшов до потерпілого, впевнився, що він мертвий, сів за кермо автомобіля і зник з місця ДТП.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3. намагалась вплинути на свідків, щоб вони змінили покази нібито за кермом автомобіля знаходилась вона, а не її чоловік (про що вони заявили слідчому а. с. 185-186), обидві наполягали до кінця на своїх показах.

Хоча майже в кінці кримінальної справи появились 2 сумнівних прото­коли очних ставок (а. с. 318-319).

2

При тому, що як ОСОБА_4. так і ОСОБА_3. із самого початку розслідування відмовились від дачі показів, слідчим дана вказівка заступнику РВ міліції провести із ними та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 очні ставки.

В зв'язку з чим і появились 2 протоколи. Як зміст так і підписи свідка ОСОБА_6 викликають запитання.

Тому, слід перевірити шляхом пред'явлення їй зазначених протоколів, чи проводились із нею дані процесуальні дії та чи підписували вони зазначені протоколи із дещо іншими показами.

Про упередженість досудового слідства та його однобічність засвідчує це ж слідче доручення (а. с. 314), в якому зазначено, що з метою перевірки причетності до ДТП ОСОБА_4. характеристики, різного роду довідки - від наркологів, психіатрів, інвентарбюро збираються на ОСОБА_3

В справі також появилась довідка, (а. с. 323), що ОСОБА_5. (сві­док по справі) по базі даних УМВС у Вінницькій області не значиться.

Хоча слідство ні в кого із родичів, сусідів, свідка ОСОБА_6 не з'ясовувало - чи не змінила вона своє прізвище внаслідок реєстрації шлюбу та де вона в даний час проживає.

При дослідуванні дану неповноту слід усунути.

Слідство зобов'язане було вжити всіх можливих заходів до забезпечен­ня участі потерпілої на досудовому слідстві.

Однак, як вбачається зі справи, потерпіла ОСОБА_2. дізналась про передачу справи відносно ОСОБА_3. лише в суді, куди вона звернулась із заявою про ознайомлення зі справою.

Наявне у справі повідомлення про ознайомлення її зі справою не замі­няє їй участі при розслідуванні, оскільки вона позбавлена була заявити кло­потання, подане лише в апеляційну інстанцію, або ж звернутись із іншими заявами.

Тому, недотримання вимог ст. 49, 217 КПК України та вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.04 р. «Про практику застосу­вання судами України законодавства, яким передбачені права потерпілих» є істотними порушеннями прав потерпілих і тягне за собою скасування судо­вого рішення.

3

Головне завдання кримінального судочинства - охорона прав та закон­них інтересів осіб, що беруть в ньому участь.

Проте, слідством не прийнято ніяких мір і не відреаговано на факти ухилення від відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому.

Не дивлячись, що по даних державтоінспекції (а. с. 324) у власності ОСОБА_4 на 21.04.06 року були автотранспортні засоби, а все своє майно через 17 днів після ДТП, - будинок із надвірними будівлями аж до речей до­машнього вжитку було передаровано їхній дочці, слідчим був складений протокол про відсутність майна (а. с. 374), - що позбавило потерпілу отрима­ти будь-яке відшкодування заподіяної їй шкоди. (З аркуші справи під №375).

В обвинувальному висновку, доводячи вину ОСОБА_3., містяться посилання на побічні покази свідків, допитаних через значний проміжок ча­су, які не були очевидцями ДТП, а являються друзями, сусідами або підлег­лими ОСОБА_4., до яких слід було віднестись об'єктивно та проігноро­вані покази очевидців, які стверджували інші обставини - хто саме керував автомобілем під час ДТП.

Суд готуючись до прийняття рішення при попередньому розгляді мав би звернути увагу на дані обставини та не приймати своє поспішне рішення.

З метою прийняття об'єктивного і справедливого рішення та враховую­чи, що справа безпідставно розслідувалась на протязі 3,5 років, в порушення всяких процесуальних норм, по ній неодноразово приймались незаконні рі­шення, які в послідуючому скасовувались, та зважаючи на суттєві недоліки слідства, зазначені в ухвалі, колегія суддів вважає за необхідне рекомендува­ти прокурору області прийняти справу до провадження слідчого прокуратури області. Крім того, ОСОБА_4. є співробітником митної служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, су­дова колегія, -

ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_2. задовільнити, а постанову попе­реднього розгляду від 12 березня 2007 року Мур.-Куриловецького районного суду відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути прокурору Вінницької області для організації проведення додаткового роз­слідування.