Справа № 1-375/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                                                                                      м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді                                                               Рогозіна С.В.

при секретарі                                                                        Кулик Т.В.

з участю прокурора                                                             Піддубної Л.П.

потерпілого                                                                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Білорусь, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в ПВК «Поштово-грузовий кур’єр», неодруженого, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4., с. Колоденка, вул. Зелена, 1, раніше судимого 08.07.2009 року Рівненським районним судом по ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, Постановою Рівненського міського суду від 28.04.2011 року звільненого від призначеного покарання по закінченню іспитового строку

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 28.04.2010 року близько 15.00 години, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись поблизу супермаркету «Еко-маркет»на вулиці Соборній у м. Рівне, діючи повторно, з корисливих мотивів, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_3, до якого застосував спочатку погрозу застосування насильства, а потім, застосувавши насильство, яке виразилось в поштовхові у плече, відкрито викрав у потерпілого МР-3 плеєр марки папо 86Ь Silver», чим завдав майнової шкоди потерпілому на суму 1520,85 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, на початку жовтня 2010 року, біля 14.00 години, він же, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись поблизу будинку № 67 по вул. С. Бандери у м. Рівне, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи повторно, з корисливих мотивів, застосував спочатку погрозу застосування насильства до неповнолітнього, а потім, застосувавши з метою безпосередньо вилучити чуже майно насильство, яке виразилось в шарпанні останнього за одяг, відкрито викрав з кишені неповнолітнього ОСОБА_4 гроші в сумі 25 гривень, внаслідок чого завдав майнової шкоди потерпілому.

Також, 02.11.2010 року близько 13.30 години, він же, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись поблизу пішохідного переходу на вулиці Відінській у м. Рівне, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_4, та, діючи повторно, з корисливих мотивів, погрожуючи застосуванням насильства до неповнолітнього, а потім, застосувавши, з метою безпосередньо вилучити чуже майно, насильство, яке виразилось в шарпанні останнього за одяг та утримуванні руки потерпілого, що позбавляло потерпілого можливості чинити опір та перешкодити доступу до майна, відкрито викрав з кишені неповнолітнього ОСОБА_4 гроші в сумі 48 гривень, внаслідок чого завдав майнової шкоди потерпілому.

Крім того, на початку листопада 2010 року близько 15.00 години, він же, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись на території стадіону, що поблизу гуртожитку ВПУ № 1, що за адресою: м. Рівне, вул. С. Бандери, 69 у м. Рівне, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_5, діючи повторно, з корисливих мотивів, погрожуючи потерпілому застосуванням насильства, а потім, застосувавши до ОСОБА_5 насильство, яке виразилось у нанесенні удару кулаком в живіт, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_5 гроші - 10 гривень, чим завдав майнової шкоди потерпілому.

Також, на початку листопада 2010 року близько 14.00 години, він же, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись на території стадіону, що поблизу гуртожитку ВПУ № 1, що за адресою: м. Рівне, вул. С. Бандери, 69 у м. Рівне, діючи повторно, з корисливих мотивів, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_6, та застосувавши погрозу застосувати насильство до потерпілого, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_6 гроші в сумі 91 гривень, чим завдав майнової шкоди потерпілому.

Крім того, ОСОБА_2, 24.04.2010 року близько 14.50 години, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись поблизу приміщення «Укрпошти»на вулиці Соборній у м. Рівне, діючи повторно, з корисливих мотивів, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_7 та під приводом тимчасово покористуватися належним потерпілому МР-3 плеєром марки CNP-MPV2AI», шляхом обману незаконно заволодів вказаним майном потерпілого вартістю 158,80 гривень, з картою пам’яті вартістю 60 гривень, чим завдав майнової шкоди потерпілому на загальну суму 218,80 гривень.

Також, 10 травня 2010 року, біля 13.00 години, він маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи поблизу гуртожитку ВПУ № 1, що за адресою: м. Рівне, вул. С. Бандери, 69, діючи повторно, з корисливих мотивів, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_1, та під приводом тимчасово покористуватися належним потерпілому МР-3 плеєром марки «Секмуд», шляхом обману незаконно заволодів вказаним майном потерпілого, внаслідок чого завдав останньому майнової шкоди на суму 290 гривень.

Допитаний судом ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину визнав частково та дав показання, що він повністю визнає вину по всіх епізодах, які йому інкримінуються стосовно часу, місця та обставин вчинення злочинів, єдине з чим він не згідний полягає в тому, що він жодного разу не наносив потерпілим тілесних ушкоджень, він їх тільки лякав з метою заставити їх віддати йому гроші та майно. Явки з каяттям він писав добровільно і без примусу. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

Незважаючи на те, що підсудний свою вину у інкримінованих йому злочинах визнав частково, його винуватість доведена показами потерпілих, свідків і іншими доказами, безпосередньо дослідженими судом при розгляді кримінальної справи.

По епізоду вчинення відкритого викрадення майна неповнолітнього ОСОБА_3 винуватість ОСОБА_2 доводиться наступним.

Допитаний судом неповнолітній потерпілий ОСОБА_3, дав показання, що 28.04.2010 року, біля 15.00 години він перебував у супермаркеті «Еко-маркет», що на вул. Соборній у м. Рівне. Коли вийшов з супермаркета, на вулиці стояв незнайомий хлопець 18-19-ти років. Цей хлопець покликав, щоб він підійшов до нього, та сказав, щоб показав йому свій МР-3 плейєр, але він відмовився це зробити. В цей час хтось зателефонував на мобільний телефон хлопцеві, та він говорив деякий час по телефону. Потім хлопець знову сказав йому показати свій МР-3 плейєр, на що він знову відмовився та сказав хлопцеві, що викличе міліцію, на що хлопець сказав, що вдарить його, він злякався його погрози, бо хлопець був старшим за віком, та вищим за нього зростом. ОСОБА_8 цей хлопець сильно штовхнув його в плече. Від поштовху у нього з кишені вискочила рука, в якій він тримав МР-3 плейєр. Після цього хлопець вирвав у нього з руки МР-3 плейєр, та швидко від»єднавши його від навушників, які залишились в вухах, пішов в бік вулиці Чорновола у м. Рівне. Відкритим викраденням плейєра йому завдано майнову шкоду на суму 1200 гривень.

Допитана судом законний представник неповнолітнього, ОСОБА_9 дала показання, що 28.04.2010 року в післяобідній час вона знаходилася дома тому, що погано себе почувала. Додому прийшов її син, в стресовому стані, переляканий, та розповів, що біля 15.00 години його пограбував невідомий біля супермаркета «Еко-маркет», та відкрито викрав у нього МР-3 плейєр. Син розповів, що коли він вийшов з супермаркета, то незнайомець підійшов до нього, та штовхнувши в плече, вирвав з рук МР-3 плейєр. Вона запитала сина, чому він не покликав на допомогу, а син сказав, що він був настільки в шоковому стані від даної події, що не зміг покликати на допомогу.

З дослідженого в судовому засіданні Протоколу пред’явлення особи для впізнання від 16 листопада 2010 року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_3, прямо вказав на ОСОБА_2, як на особу, що його пограбувала, впізнав його по рисам обличчя, які запам»ятав (а.с. 120-121).

Винуватість ОСОБА_2 доводиться фактичними даними, що містяться у явці з каяттям від 07.11.2010 року, де ОСОБА_2 власноручно написав про обставини вчиненого ним пограбування неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с.109).

Фактичними даними, що містяться у висновку судово-товарознавчої експертизи №1016 від 26.11.2010 року, встановлена залишкова вартість МР-3 плеєра марки nano 86b Silver», яка могла становити 1520,85 гривень (а.с.127-128).

По епізоду вчинення відкритого викрадення майна неповнолітнього ОСОБА_4 винуватість ОСОБА_2 доводиться наступним.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_4 дав показання, що на початку жовтня 2010 року, в проміжок часу між 14.00 та 15.00 год., він йшов від своєї бабусі, та проходив за будинком № 67 по вул. С. Бандери, у м. Рівне. Назустріч йшов хлопець, якого він зустрічав раніше, він не знав як його звати, але бачив раніше. Хлопець зупинив його та сказав, щоб він дав йому 5 гривень. Він відмовився дати йому гроші. Хлопець пригрозив йому, що дасть йому по обличчю, але він все одно відмовився давати йому гроші, тоді хлопець почав шарпати його за одяг, та витягнув з кишені його куртки гроші в сумі 15 гривень та з кишені штанів гроші в сумі 10 гривень. Всього він забрав у нього гроші в сумі 25 гривень, які поклав собі в куртку та побіг в бік автовокзалу.

Крім того, дав показання, що 02 листопада 2010 року біля 13.30 він йшов зі школи - РКГ «Престиж». Біля пішохідного переходу по вул. Відінській у м. Рівне, до нього підбіг незнайомий хлопець та сказав, щоб він дав йому 5 гривень. Він відмовився давати йому гроші та намагався піти далі через дорогу, хлопець поставив перед ним свою руку та плече, перегородивши дорогу, та не дав піти далі. Хлопець пригрозив йому, що вдарить його по обличчю, після чого почав шарпати його за куртку своєю рукою, та казав, щоб той давав гроші. У нього в лівій кишені куртки були гроші, та замок на кишені був розстібнутий. Він хотів застебнути кишеню куртки, де були гроші. Хлопець притримуючи його ліву руку, своєю лівою рукою заліз до нього в кишеню, та забрав з неї гроші в сумі 48 гривень. Після того, як він забрав у нього гроші, він, тримаючи їх в руці побіг до автомобіля, типу «пиріжок», який стояв біля перукарні «Стиль», сів в нього та поїхав в напрямку 12-ої школи. Після цього ОСОБА_4 пішов додому, та розповів про все мамі, мама звернулася з заявою в міліцію.

Допитана судом законний представник неповнолітнього, ОСОБА_10 дала показання, що на початку жовтня 2010 року її син ОСОБА_11 прийшов додому в обідню пору від бабусі, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_11 розповів, що його пограбували, та розповів все, як було. ОСОБА_8 в нього відібрали гроші в сумі 25 гривень, які вона йому дала.

2 листопада 2010 року вранці вона дала синові гроші в сумі 50 гривень однією купюрою, ОСОБА_4 після школи повинен був придбати за ці гроші ліки для бабусі. 2 листопада 2010 року біля 14.00 години син зателефонував їй, та сказав, що з ним сталося те саме, що його знову пограбував той самий хлопець, що і в жовтні, та забрав у нього гроші в сумі 48 гривень. Син дуже переживав з приводу пограбувань.

Показаннями законного представника неповнолітнього, ОСОБА_10 підтверджуються показання потерпілого ОСОБА_4 про наявність у нього грошових коштів та підтверджуються факти грабежів.

Згідно протоколу впізнання від 05 листопада 2010 року неповнолітній потерпілий ОСОБА_4, в особі яка серед інших пред’являлася для впізнання прямо вказав на ОСОБА_2, як на особу, що його пограбувала 02.11.2010 року. Впізнав його по рисам обличчя, які запам’ятав (а.с.28-29).

Фактичними даними, що містяться у явці з каяттям від 05.11.2010 року, в якій ОСОБА_2 власноручно написав про обставини вчиненого ним пограбування неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с. 9).

По епізоду вчинення відкритого викрадення майна неповнолітнього ОСОБА_5 винуватість ОСОБА_2 доводиться наступним.

Допитаний судом неповнолітній потерпілий ОСОБА_5, дав показання, що він навчається у ВПУ № 1 м. Рівного, та мешкає у гуртожитку ВПУ, що за адресою: м. Рівне, вул. С. Бандери, 48. В перших числах листопада 2010 року біля 15.00 години він проходив через стадіон, що біля ВПУ № 1, неподалік від нього по стадіону також йшов знайомий ОСОБА_12 з другом. Коли він проходив через стадіон до нього підійшов малознайомий, якого звати ОСОБА_2, який раніше навчався у ВПУ. Павло сказав, щоб він дав йому гроші, які у нього є. Він сказав у відповідь, що не дасть. ОСОБА_8 став погрожувати йому, сказавши, що він вдарить у груди і в живіт, якщо не дасть гроші. Він злякався та дістав з задньої кишені своїх джинсів майже всі гроші, які були у нього, приблизно 70 гривень, та міцно тримав у своїй руці і не віддавав. ОСОБА_8 стукнув кулаком правої руки йому в живіт, йому стало боляче, та він зігнувся вперед, а ОСОБА_8 заліз у його задню кишеню джинсів, та забрав звідти гроші в сумі 10 гривень однією купюрою. Після цього ОСОБА_8 побіг в бік автовокзалу.

Допитаний судом законний представник неповнолітнього, ОСОБА_13 дав показання, що він є рідним братом ОСОБА_5 Йому зателефонував брат ОСОБА_5 та сказав, що його пограбували, подробиць не розповідав. Хто його пограбував, та яку суму викрали, йому нічого невідомо.

Допитаний судом свідок ОСОБА_12 дав показання, що на початку листопада 2010 року, коли він йшов через територію автовокзалу, та проходив поблизу майстерні, побачив студента ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_2. Він побачив, що ОСОБА_2 кулаком своєї руки, вдарив ОСОБА_5 в живіт. Після цього ОСОБА_2 обернувся в їх бік, побачив, що вони йдуть, та заліз своєю рукою в задню ліву кишеню джинсів ОСОБА_5, витягнувши звідти гроші. Коли вони підійшли ближче до ОСОБА_5, то він сказав, що ОСОБА_2 викрав у нього гроші однією купюрою - 10 гривень.

Даний свідок підтвердив показання потерпілого про нанесення йому ОСОБА_2 удару в живіт та факт заволодіння коштами.

Вина ОСОБА_2 доводиться також, фактичними даними, що містяться у явці з каяттям від 16.11.2010 року, де ОСОБА_2 власноручно написав про обставини вчиненого ним пограбування неповнолітнього ОСОБА_5 (а.с. 168).

Протоколом пред»явлення особи для впізнання від 01.12.2010 року, де ОСОБА_5 прямо вказав на ОСОБА_2, як на особу, що його пограбувала. Впізнав його по рисам обличчя та по статурі, які запам»ятав (а.с. 178-179).

По епізоду вчинення відкритого викрадення майна неповнолітнього ОСОБА_6 винуватість ОСОБА_2 доводиться наступним.

Допитаний судом неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 дав показання, що в перших числах листопада 2010 року, після 14.00 години, він вийшов з гуртожитку з своїм другом ОСОБА_12, та вони з ним йшли в супермаркет «Сільпо», щоб придбати продукти харчування, проходили через стадіон ВПУ №1, що знаходиться поряд з гуртожитком. Їм назустріч йшов малознайомий, якого звати ОСОБА_2, який раніше навчався у ВПУ №1, але його вигнали з навчання. ОСОБА_2 підійшов до них з ОСОБА_12, та почав вимагати гроші, він сказав, що у нього немає, але ОСОБА_2 почав йому погрожувати, сказавши, що його поб»є і він під його примусом змушений був віддати кошти, які в нього були.

Допитана судом законний представник неповнолітнього, ОСОБА_14 дала показання, що на вихідні син приїжджає додому, вона йому дає гроші на проживання та харчування, він навчається безкоштовно. На початку листопада 2010 року ОСОБА_6 зателефонував на мобільний телефон, та сказав, що він хотів купити собі рукавиці, але якийсь хлопець забрав у нього гроші в сумі 91 гривні. ОСОБА_15 сказав, що це було в районі автовокзалу, ще він сказав, що знає того хлопця, який забрав у нього гроші.

Винуватість ОСОБА_2 доводиться фактичними даними, що містяться у явці з каяттям від 16.11.2010 року, де ОСОБА_2 власноручно написав про обставини вчиненого ним пограбування неповнолітнього ОСОБА_6 (а.с. 191).

По епізоду вчинення шахрайських дій відносно неповнолітнього ОСОБА_7 винуватість ОСОБА_2 доводиться наступним.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_7 дав показання, що він 24.04.2010 року біля 14.30-14.50 години разом з своїм другом ОСОБА_16 проходили біля приміщення «Укртелекому», що по вул. Соборній у м. Рівне. До них підійшли двоє невідомих хлопців віком від 18 до 21 року, один з них був високого зросту. Один з хлопців попросив у нього подивитись його плеєр, навушники від якого були у нього в вухах та сказав, що поверне його. Він йому дав подивитися, після чого невідомий хлопець з його плеєром втік у напрямку кінотеатру «Україна». Він зі своїм товаришем намагалися його наздогнати, та кричали вслід, щоб повернув плеєр. Викрадений плеєр йому подарував батько, заплативши за нього 330 гривні.

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 показав, що  у нього є друг ОСОБА_7, з яким вони 24.04.2010 року гуляли містом. Павло під час прогулянки слухав музику по своєму МР-3 плейєру. Коли вони знаходилися біля «Укртелекому», що по вул. Соборній у м. Рівне, то до них підійшло два невідомих їм хлопця. Один з них спитав ОСОБА_7, від чого у нього в вухах навушники, той сказав, що від плейера. Хлопець попросив ОСОБА_7, щоб той дав йому подивитися плейєр. ОСОБА_7 сказав, що не дасть подивитися, бо він його забере. Хлопець у відповідь йому сказав, що він не схожий на «лоха», щоб забирати плейєр. ОСОБА_17 дав йому МР-3 плейєр без навушників, які залишилися висіти на куртці. Потім ОСОБА_7 сказав, щоб хлопець повернув йому плейер, на що хлопець швидкою ходою побіг в бік кінопалацу «Україна».

Допитаний судом законний представник неповнолітнього, ОСОБА_18 дав показання, що 24.04.2010 року його син ОСОБА_7 повідомив по телефону, що поблизу «Укртелекому»невідомі заволоділи його плеером. Викрадений плеєр він придбав 05.04.2010 року за 330 гривні та подарував його синові.

Дослідженим в судовому засіданні протоколом пред»явлення особи для впізнання, де потерпілий прямо вказав на ОСОБА_2, як на особу, що його пограбувала 24.04.2010 року. Впізнав його по рисам обличчя, які запам»ятав (а.с. 86-87).

Фактичними даними, що містяться у протоколі огляду та вилучення від 06.11.2010 року, згідно яких у ОСОБА_19 було виявлено та вилучено МР-3 плеєр марки », який викрав ОСОБА_2 у неповнолітнього ОСОБА_7 24.04.2010 року (а.с. 45).

Фактичними даними, що містяться в протоколі пред»явлення предметів для впізнання від 15.11.2010 року, згідно яких серед пред»явлених йому для впізнання плеєрів, неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 впізнав свій МР-3 плеєр, який було викрадено 24.04.2010 року, впізнав плеєр по тріщині на захисному склі (а.с. 67).

Фактичними даними, що містяться у протоколі огляду речового доказу від 03 січня 2011 року, згідно яких МР-3 плеєр марки N»оглянуто, як речовий доказ (а.с. 68).

Фактичними даними, що містяться у висновку судово-товарознавчої експертизи № 985 від 19.11.2010 року, згідно яких залишкова вартість МР-3 плеера марки CNP-MPV2AI»могла становити 158,80 грн. (а.с.75-78).

Фактичними даними, що містяться у явці з каяттям від 05.11.2010 року, де ОСОБА_2 власноручно написав про обставини вчинених ним шахрайських дій відносно неповнолітнього ОСОБА_7 (а.с. 42).

По епізоду вчинення шахрайських дій відносно неповнолітнього ОСОБА_1 винуватість ОСОБА_2 доводиться наступним.

Допитаний судом неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 дав показання, що він протягом останніх 2-ох років мешкає у гуртожитку ВПУ № 1, що по вул. С. Бандери, 69. 10 травня 2010 року, біля 13.00 години він вийшов зі своїм другом ОСОБА_20 з гуртожитку, щоб йти на заняття, після обідньої перерви. Біля виходу з гуртожитку стояв малознайомий, на ім»я ОСОБА_2. За тиждень часу до цих подій, ОСОБА_2 ходив по гуртожитку, та заходив до їх кімнати, бачив в кімнаті навушники від його МР-3 плейєра, він попросив його, щоб той дав йому послухати МР-3 плейєр. На той час плейєр знаходився в ремонті, про що він повідомив ОСОБА_2 Після цього 10 травня 2010 року, коли він вийшов з своїм другом ОСОБА_20 з гуртожитку, у нього був при собі власний МР-3 плейєр, навушники від якого були в вухах, до них з ОСОБА_20 підійшов ОСОБА_2, та попросив подивитися МР-3 плейєр. Він спочатку не хотів йому давати свій плейєр, але ОСОБА_2 сказав, що послухає музику та віддасть у п»ятницю. Вони з ним домовились, що він поверне плейєр до обіду, бо в обід мав їхати додому. Навушники він ОСОБА_2 не давав, а дав лише свій МР-3 марки «Секмуд», який придбав в липні 2010 року в одному з магазинів Рівного, за 290 гривень. Він чекав на те, що ОСОБА_2 поверне йому його плеєр в п»ятницю, як вони і домовлялись, але той плеєр не повернув.

Допитана судом законний представник неповнолітнього потерпілого, ОСОБА_21 дала показання, що в липні 2010 року син ОСОБА_15 попросив у неї гроші - 290 гривень на придбання МР-3 плейєра. Вона дала йому ці гроші, тоді ж у липні 2010 року ОСОБА_1 купив МР-3 плейєр у Рівному, заплативши за нього 290 гривень. Марки плейєра вона не знає, бо не розбирається в них, син користувався плейером, слухав музику. В травні 2010 року, до неї зателефонував ОСОБА_1, та повідомив, що у нього вкрали його МР-3 плейєр, якого він купив перед тим. ОСОБА_15 не розповідав подробиць викрадення МР-3 плейєра, лише сказав, що його вкрали.

Допитаний судом свідок ОСОБА_20 дав показання, що на початку травня 2010 року, біля 12.30 години вони з ОСОБА_1 йшли з обіду, та проходили біля гуртожитку ВПУ № 1, що у м. Рівному, що по вул. Ст. Бандери, 69, до них підійшов малознайомий ОСОБА_2, який раніше навчався в ВПУ, але його вигнали. ОСОБА_22 слухав музику по своєму МР-3 плейєру, навушники від якого були у нього у вухах. ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_1 з проханням дати йому подивитися його МР-3 плейєр, ОСОБА_1 витягнув з кишені штанів свій МР-3 плейєр, та дав його ОСОБА_2 подивитися. Павло взяв в руки МР-3 плейєр та пішов з ним в бік автовокзалу.

Дослідженим в судовому засіданні протоколом пред»явлення особи для впізнання від 01.12.2010 року, згідно якого свідок ОСОБА_20 прямо вказав на ОСОБА_2, як на особу, що незаконно заволоділа плеєром його друга ОСОБА_22 на початку травня 2010 року біля гуртожитку по вул. С. Бандери, 69. Впізнав його по статурі та по формі обличчя, які запам’ятав (а.с. 150-151).

Фактичними даними, що містяться у явці з каяттям від 16.11.2010 року, де ОСОБА_2 власноручно написав про обставини вчиненого ним незаконного заволодіння майном неповнолітнього ОСОБА_22 (а.с. 135).

Аналізуючи в сукупності показання потерпілих та свідків, суд вважає, що вони є послідовними і правдивими, які в свою чергу підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні пограбувань неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4Е, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Крім того, дані показання спростовують заперечення підсудного ОСОБА_2 про те, що він фізичного насильства відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4Е, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинив.

Стосовно кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_7, суд вважає, що органом досудового слідства дана неправильна кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час судового слідства було встановлено, що ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_7, фізичного насильства не застосовував та відкрито майно не викрадав.

Допитаний судом неповнолітній ОСОБА_7 дав показання, що він сам, без жодного примусу, сподіваючись на те, що ОСОБА_2 поверне йому МР-3 плеєр, дав йому подивитися МР-3 плеєр. При чому ОСОБА_2 фізичне насильство по відношенню до нього не застосовував та не погрожував.

Покази неповнолітнього потерпілого ОСОБА_23 підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_24, який був очевидцем події.

Суд вважає, що злочинні дії ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Таким чином оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_2, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, по епізодах стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Дії підсудного суд кваліфікує, як відкрите викрадення чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, вчиненому повторно, та у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, по епізодах стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_1 Дії підсудного суд кваліфікує, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного, а саме те, що вчинений ОСОБА_2 злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України є тяжким злочином, а злочин передбачений ч. 2 ст. 190 КК України є злочином середньої тяжкості. ОСОБА_2 раніше судимий, за місце проживання та роботи характеризується позитивно, на „Д” обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

До обставин, які пом’якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить повне визнання вини, щире каяття в скоєному, сприяння розкриттю злочину, явка з  каяттям та часткове відшкодування збитків.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів та приймаючи до уваги наявність у ОСОБА_2 декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, суд рахує за можливе, на підставі ст. 69 КК України, призначити останньому покарання нижче від нижчої межі, ніж це передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, приймаючи до уваги тяжкість скоєних злочинів, кількість епізодів та наявні по справі обставини, в тому числі те, що злочини ОСОБА_2 вчинялися по відношенню до неповнолітніх, суд приходить до висновку про не можливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування призначеного покарання та вважає за необхідне призначити йому покарання з відбуванням показання в кримінально-виконавчій установі.

Розглядаючи цивільні позови цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд вважає їх обґрунтованими. Судом встановлено, що неправомірними діями підсудного ОСОБА_2, заподіяно матеріальні збитки ОСОБА_3 в сумі 1200 гривень та ОСОБА_1М в сумі 290 гривень, які полягають у вартості майна, яким заволодів ОСОБА_2 На день розгляду справи нанесені збитки ОСОБА_2 потерпілим не відшкодовані. Крім того, цивільний позов в цій частині повністю визнаний підсудним. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами додатковому доказуванню не підлягають.

За таких обставин, на підставі ст. ст. 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2К, на корить ОСОБА_3 суму нанесених збитків в розмірі 1200 гривень та на користь ОСОБА_1М в сумі 290 гривень.

Цивільні позови ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без розгляду, оскільки вони не були підтримані цивільними позивачами.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, ст. 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК Україний, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу змінити –на тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 суму нанесених збитків в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень та на користь ОСОБА_1 в сумі 290 (двісті дев’яносто) гривень.

Речовий доказ по справі МП-3 плеєр марки  CNP-MPV2AI»–повернути потерпілому ОСОБА_7

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 15 діб, а засудженому в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя                                                                                                                                 Рогозін С.В.