Справа № 2-2405/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року                                                                                                   м.Рівне

івненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 4 територіального ордену ОСОБА_3 вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України про визнання неправомірними дій про відмову у взятті на квартирний облік та зобов’язання вчинити дії по прийняттю на квартирний облік, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до 4 територіального ордену ОСОБА_3 вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України про визнання неправомірними дій про відмову у взятті на квартирний облік та зобов’язання вчинити дії по прийняттю на квартирний облік. В позовній заяві вказує, що він в складі сім'ї три особи, з 03.04.2008 року, згідно поданих документів перебуває в загальний черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов при Рівненському міськвиконкомі.

17 вересня 2009 року наказом Голови Держспецзв'язку № 413-ос його було звільнено зі служби в Держспецзв'язку за станом здоров'я та виключено із списків особового складу Держспецзв'язку наказом начальника 4 територіального вузла урядового зв'язку від 30.09.2009 № 201-ос та відповідно призначено пенсію за вислугу років.

В жовтні цього ж року його було визнано ветераном Держспецзв'язку про що було видане посвідчення ветерана № 000298 від 30 вересня 2009 року. Відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»він набув право на першочергове забезпечення житлом. Крим цього право на першочергове забезпечення житлом надано йому п. 10 ст. 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України».

В грудні 2009 року він звернувся до Рівненського міськвиконкому з проханням внести його складом сім'ї три особи (він, дружина та дочка) у список на першочергове отримання житла як ветерана Держспецзв'язку та надав необхідні для прийняття рішення документи. Його прохання було задоволено.

17.05.2010 року він звернувся до начальника 4 ТВУЗ Держспецзв'язку з заявою про прийняття його та його сім'ї на квартирний облік при 4 ТВУЗ та включення в список осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень, додавши необхідні для прийняття рішення документи. У серпні 2010 року він отримав відповідь від начальника 4 ТВУЗ Держспецзв'язку яким повідомлено, що спільним рішенням командування та житлово-побутовою комісією йому відмовлено у взятті на квартирний облік на підставі ст. 47 Конституції України, у зв'язку з тим, що він та члени його сім'ї: «реалізували своє конституційне право на безоплатне отримання житла як громадяни, що потребують соціального захисту». Вважає, що йому відмовлено безпідставно тому, що він зареєстрований та проживає разом з сім'єю ( дружина та дочка) за договором найму в одній із кімнат двокімнатної квартирі АДРЕСА_1. Квартира житловою площею 23,4 кв. м. належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. Оскільки він та його сім'я забезпечені житловою площею нижче рівня встановленого для м. Рівне (менше 6 кв. м. на одну особу) відповідно п. 1 ст. 34 ЖК України, п. 1 ст. 13 «Правил обліку громадян потребуючих покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень» вони є потребуючими поліпшення житлових умов, постійно проживають та прописані (зареєстровані) в м. Рівне та мають право бути прийнятими на квартирний облік.

Право людини на житло є загальновизнаним. Згідно з Конституцією України це право, як і інші конституційні права, є невідчужуваним, непорушним і рівним для всіх без будь-яких обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частини перша, друга статті 24). Воно не може бути скасоване і обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина друга статті 22, частина перша статті 64 Основного Закону України).

Таким чином він вважає, що йому безпідставно відмовлено в реалізації права, наданого чинним законодавством на постановлення на квартирний облік.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить визнати неправомірною відмову 4 ТВУЗ Держспецзв'язку у взятті на квартирний облік при 4 ТВУЗ Держспецзв'язку ОСОБА_1 та членів його сім'ї. Визнати право ОСОБА_1 та членів його сім'ї бути взятими на квартирний облік при 4 ТВУЗ Держспецзв'язку та включення в список осіб, яки користуються правом першочергового отримання житлових приміщень в місячний строк з дня подання необхідних документів. Зобов'язати 4 ТВУЗ Держспецзв'язку взяти на квартирний облік ОСОБА_1 та членів його сім'ї (дружину ОСОБА_5 та дочку ОСОБА_6І.) та включити їх в список осіб, які потребують поліпшення житлових умов на загальних підставах та в список осіб, яки користуються правом першочергового отримання житлового приміщення.

Представник відповідача в судовому позовні вимоги заперечив повністю та вказав, що рішенням Рівненського міського виконавчого комітету № 228 від 13.11.2001 року ОСОБА_1 отримав однокімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 20,4 кв. м. (ордер № 5652, виданий 26.11.2001 року).

Згідно протоколу № 8 засідання житлової комісії в/ч А-2647 від 30.06.2004 року, житлово-побутовою комісією в/ч А-2647 було прийнято рішення вважати членами сім'ї ОСОБА_1 батьків його дружини - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та зазначити їх в обліковій справі ОСОБА_1 як членів його сім'ї.

Надалі, згідно протоколу № 4 засідання житлової комісії в/ч. А-2647 від 23 березня 2005 року, частина сім'ї ОСОБА_1Т, в складі його особисто та його дружини - ОСОБА_5, отримала двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, житловою площею 23,4 кв.м.

Таким чином, сім'я ОСОБА_1, в складі 4 осіб (він, його дружина -ОСОБА_5 та батьки дружини - ОСОБА_7 і ОСОБА_8В.) були забезпечені однокімнатною квартирою в АДРЕСА_4 житловою площею 20,4 кв. м. та двокімнатною квартирою АДРЕСА_5, житловою площею 23,4 кв. м., що відповідає всім встановленим нормам забезпеченості житловою площею в м. Рівне (навіть на даний момент з урахуванням як члена сім'ї ОСОБА_1 його доньки - ОСОБА_6, яка народилась 8 серпня 2007 року, тобто вже після надання сім'ї ОСОБА_1 житлової площі).

Ніхто не забороняв та не позбавляв права ОСОБА_1, його дружини та дитини користуватись наданим рішенням житлової комісії від 23 березня 2005 року житловим приміщенням, а саме - 2-х кімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_6, житловою площею 23,4 кв. м., яка на даний час опинилась в приватній власності ОСОБА_8, матері дружини ОСОБА_1, а сім'я ОСОБА_1 в якості наймача знімає одну кімнату цієї квартири, наданої їм для проживання. Крім того, залишається невідомою доля однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7, житловою площею 20,4 кв. м., яка також була залишена за сім'єю ОСОБА_1

Відповідач вважає, що державою були створені умови, за яких позивачу та членам його сім'ї, які потребували соціального захисту, житло було надано безоплатно, згідно норм забезпеченості житловими приміщеннями в м. Рівне.

Крім того, у відповідності до п. 8 ст. 21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", N 3475-IV від 23.02.2006 року «держава забезпечує осіб особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством». ОСОБА_1 був звільнений 17.09.2009 року та наказом начальника 4 ТВ УЗ № 201 - ОС від 30.09.2009 року виключений зі списків особового складу територіального вузла.

На момент написання 17.05.2010 року заяви про прийняття його та членів його сім'ї на квартирний облік при 4 ТВУЗ, в списках осіб особового складу 4 ТВ УЗ Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ОСОБА_1 не значився, а тому і підстав прийняти його та членів його сім'ї на квартирний облік при 4 ТВУЗ не було.

За час проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України ОСОБА_1 на квартирному обліку в Держспецзв'язку не перебував. В поданні на його звільнення зі служби від 01.09.2009 року зазначено, що за час проходження служби він житлом забезпечувався згідно норм у повному обсязі. З поданням позивач був ознайомлений 02.09.2009 року, про що свідчить його власноручний підпис, і заперечень щодо його змісту він не заявляв.

Крім того, відповідно до п. 9 ст. 21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", «за особами рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на службу в Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Таким чином, за сім'єю ОСОБА_1 зберігалось право на житло, яке він отримував як військовослужбовець в/ч. А-2647 для постійного проживання і яке, відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавалось йому та членам його сім'ї один раз протягом усього часу проходження військової служби. Після забезпечення житлом у 2005 році ні як військовослужбовець в/ч А-2647, ні як особа начальницького складу 4 ТВУЗ Держспецзв'язку ОСОБА_1 заяви про прийняття його та членів його сім»ї на квартирний облік не подавав, і на обліку не перебував. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, оцінивши докази та всі обставини справи у їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 17 вересня 2009 року наказом Голови Держспецзв'язку № 413-ос ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Держспецзв'язку за станом здоров'я та наказом начальника 4 територіального вузла урядового зв'язку від 30.09.2009 № 201-ос виключено із списків особового складу Держспецзв'язку.

17.05.2010 року він звернувся до начальника 4 ТВУЗ Держспецзв'язку з заявою про прийняття його та його сім'ї на квартирний облік при 4 ТВУЗ та включення в список осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень.

Згідно протоколу № 7 засідання житлової комісії 4 ТВУЗ від 22 липня 2010 року, житлова комісія прийняла рішення про те, що на підставі ст. 47 Конституції України відмовити громадянину ОСОБА_1 у взятті на житловий облік при 4 ТВУЗ та включенні його та членів його сім'ї в список осіб, які потребують поліпшення житлових умов на загальних підставах та в список осіб, які користуються правом першочергового отримання житлового приміщення, у зв'язку з тим, що вони реалізували своє конституційне право на безоплатне отримання житла як громадяни, що потребують соціального захисту.

Крім того, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 228 від 13.11.2001 року ОСОБА_1 отримав однокімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 20,4 кв. м., з якої в подальшому було знято статус службової і, яка була приватизована батьком дружини позивача ОСОБА_7

Згідно протоколу № 8 засідання житлової комісії в/ч. А-2647 від 30.06.2004 року, житлово-побутовою комісією в/ч. А-2647 було прийнято рішення вважати членами сім'ї ОСОБА_1 батьків його дружини - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та зазначити їх в обліковій справі ОСОБА_1 як членів його сім'ї.

Надалі, згідно протоколу № 4 засідання житлової комісії в/ч. А-2647 від 23 березня 2005 року, частина сім'ї ОСОБА_1Т, в складі його особисто та його дружини - ОСОБА_5, отримала двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, житловою площею 23,4 кв. м., яка в послідуючому була приватизована матір»ю дружини позивача ОСОБА_8

У відповідності до п. 2. та 3 прикінцевих положень Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»- Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України утворюється на базі та за рахунок чисельності Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації і відповідних підрозділів Служби безпеки України. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є правонаступником Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. Заходи, пов'язані із створенням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, здійснюються у 2006 році в межах бюджетних коштів, призначених на утримання Служби безпеки України Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Військовослужбовці, які на момент набрання чинності цим Законом проходять військову службу в Службі безпеки України, призначаються за їх згодою на відповідні посади осіб рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в порядку переатестації або продовжують проходити військову службу на цих посадах відповідно до законодавства з питань проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, але не пізніш як до 31 грудня 2007 року. На зазначених військовослужбовців поширюється дія цього Закону.

Згідно довідки Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації № 3/4-302 від 12.04.2007 року та Положення про 4 територіальний ордену ОСОБА_3 вузол урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку затвердженого Головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації від 12.12.2006 року, 4 територіальний ордену ОСОБА_3 вузол урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку був створений на базі військової частини А-2647, яка підпорядковувалася Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України.

Отже суд вважає, що 4 територіальний ордену ОСОБА_3 вузол урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку створений на базі майна військової частини А-2647, яка підпорядковувалася Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України і є його правонаступником по питаннях забезпечення житлом військовослужбовців.

З аналізу вище наведених законодавчих та нормативних актів, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 проходячи службу у військовій частині А-2647 та в 4 територіальному ордену ОСОБА_3 вузлі урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку був забезпечених житлом, що відповідає положенням п. 8 ст. 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»з якого слідує, що Держава забезпечує осіб особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством. Жилі приміщення для постійного проживання надаються особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України один раз протягом усього часу проходження ними служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України.

За таких обставин суд вважає, що рішення житлової комісії 4 територіального ордену ОСОБА_3 вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку оформлене протоколом № 7 засідання житлової комісії 4 ТВУЗ від 22 липня 2010 року, є обґрунтованим та таким, що відповідає діючому законодавству.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що пояснення ОСОБА_1, на яких ґрунтуються позовні вимоги про те, що 4 територіальний ордену ОСОБА_3 вузол урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку зобов’язаний був прийняти його квартирний облік на підставі п. 10 ОСОБА_9 Міністрів УРСР N 470 від 11.12.1984 року «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», який гласить, що громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв'язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації, не відповідає дійсним обставинам справи.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з наказу 4 територіального ордену ОСОБА_3 вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку № 201-ос від 30.09.2009 року вбачається, що підполковник Держспецзв»язку ОСОБА_1 звільнений в запас збройних сил за підпунктом 3 пункту 92 (за станом здоров»я) виключений зі списків особового складу територіального вузла та всіх видів забезпечення 30 вересня 2009 року (а.с. 32).

Згідно подання до звільнення зі служби (додаток № 8 від 10.09.2009 року) (а.с. 33) вбачається, що ОСОБА_1 за час проходження служби житлом забезпечувався, з даним поданням позивач був ознайомлений та погодився з ним, про що свідчить його підпис на поданні.

Для застосування п. 10 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»необхідно, щоб у формулюванні наказу про звільнення було вказано, що працівник звільняється з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.

З аналізу наказу Голови Держспецзв'язку № 413-ос від 17 вересня 2009 року та наказу начальника 4 територіального вузла урядового зв'язку від 30.09.2009 № 201-ос вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Держспецзв'язку за станом здоров'я та виключено із списків особового складу Держспецзв'язку, що в свою чергу, не відповідає п. 10 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».

Посилання позивача на те, що відмовою житлової комісії 4 територіального ордену ОСОБА_3 вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку у взятті ОСОБА_1 та членів його сім»ї на квартирний облік, порушуються передбачені Конституцією України права на власне житло та права на приватизацію, суперечить дійсним обставинам справи.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі п. 10 ст. 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 7 від 26.01.2010 року зарахований із складом сім»ї 3 чоловіки, у список на першочергове отримання житла, як ветерана Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 24 від 16.12.2010 року зарахований із складом сім»ї 3 чоловіки, у список на позачергове отримання житла, як такого, що має пільгу інваліда війни 3 групи.

Отже, суд вважає, що позивач використав своє право на постановлення на облік, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов та був зарахований до списків на першочергове та позачергове отримання житла.

На підставі викладеного, у відповідності ст. 21, Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», п. 10 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», ст. ст. 10, 60, 88, 130, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 4 територіального ордену ОСОБА_3 вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України про визнання неправомірними дій про відмову у взятті на квартирний облік та зобов’язання вчинити дії по прийняттю на квартирний облік - відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.05.2011 року.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                  ОСОБА_10