Справа № 11а-422 2007 р.                              Головуючий у 1 інстанції Ковталів Р.Т.

Категорія ст.125 ч.1  КК України                              Доповідач: Яременко О.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27   квітня   2007   року     Колегія   суддів   Судової   палати   у   кримінальних   справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого                                                                  Яременко О.Д.

Суддів                                                                             Гаврилова В.М., Тенюха В.П.

з участю обвинуваченого                                              ОСОБА_1,

потерпілих                                                                     ОСОБА_2, ОСОБА_3 та

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією

ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 05 липня 2006 року

встановила:

Цією постановою кримінальну справу щодо:

ОСОБА_1,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, несудимого, проживаючого в селі Гірське Миколаївського району Львівської області,

за ч.1 ст.125 КК України закрито на підставі ст.49 ч.1 п.1 КК України у зв"язку із закінченням строків давності.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду та роз"яснено їм право на звернення до суду з позовами в порядку цивільного судочинства.

За скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1, який обвинувачувався потерпілими в умисному заподіянні їм 28 і 29 вересня 2003 року в селі Гірське Миколаївського району легких тілесних ушкоджень.

На постанову суду подано апеляцію ОСОБА_1 В апеляції він вказує, що вважає постанову суду незаконною, оскільки він не визнає своєї вини у вчиненні злочину, в якому його звинувачують, і його вина не доведена в судовому засіданні. Тому просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, котрий підтримав свою апеляцію та просив скасувати постанову суду першої інстанції, міркування потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхнього представника - адвоката

ОСОБА_4 про необхідність залишення постанови суду без змін, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному заподіянні потерпілим легких тілесних ушкоджень, що мало місце в вересні 2003 року, тобто більше двох років тому.

Санкція ст.125 ч.1 КК України, за якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, передбачає покарання менш суворе ніж обмеження волі.

Керуючись зазначеним вище, суд першої інстанції закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 у зв"язку із закінченням строків давності.

Разом з тим, суд першої інстанції, постановляючи таке рішення, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1, хоча і просив закрити кримінальну справу відносно нього у зв"язку із закінченням строків давності, але своєї вини у вчиненні злочину не визнав.

Відповідно ж до вимог кримінального закону України при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови і підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України порядку судове рішення.

Таким чином, суд першої інстанції порушив цю вимогу кримінального закону і, не встановивши вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передчасно вирішив питання про звільнення його на підставі ст.49 КК України від кримінальної відповідальності та закрив провадження у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції про закриття цієї кримінальної справи необхідно скасувати у зв"язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого прийняти законне рішення.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 05 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.