Справа № 2-362/11

Р І Ш Е Н Н Я   

Іменем України

    20 червня 2011 року    Менський районний суд   Чернігівської області                                                                                          

в складі:

          головуючого  судді            Парфененко О.Я.

          при секретарі                    Зубкович Н.Ф.

з участю позивачки          ОСОБА_1,

представників відповідачів: ОСОБА_2 районного будинку культури: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації: ОСОБА_5,           

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду м. Мена Чернігівської області спpаву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного будинку культури, Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації про поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А H О В И В:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 районного будинку культури, Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації про поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що з 01 лютого 1991 року працювала в ОСОБА_2 районному будинку культури на різних посадах, з 2003 року займала посаду інструктора, 09 лютого 2011 року наказом №4 була попереджена про скорочення посади та 09 квітня 2011 року, згідно із наказом №11, звільнена з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає, що її звільнили незаконно, оскільки при звільненні відповідачі не врахували те, що позивачка має переважне право на залишення на роботі, її звільнили у вихідний день, без надання згоди на звільнення профспілковою організацією та не працевлаштували на вільну посаду керівника вокального гуртка. Позивачка, уточнивши позовні вимоги, на підставі статей 42, 43, 47, 116, 252, 235, 237-1 КЗпП України, просить поновити її на роботі в ОСОБА_2 районному будинку культури на посаді інструктора, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня по 20 червня 2011 року в розмірі 2876,38 грн. та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2 районного будинку культури, Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, вважають, що в позові слід відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.   

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 01 лютого 2003 року працювала на посаді  інструктора ОСОБА_2 районного будинку культури (а.с. 4).  

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Скорочення чисельності чи штату працівників є однією із форм змін в організації виробництва і праці. Законодавство не вимагає від уповноваженого власником органу будь-якого обґрунтування таких змін, оскільки це відноситься до компетенції власника.

09 лютого 2011 року ОСОБА_2 районним будинком культури за погодженням з начальником відділу культури і туризму ОСОБА_2 райдержадміністрації видано наказ №4 «Про оптимізацію структури районного будинку культури», відповідно до якого були внесені зміни до штатного розпису районного будинку культури –з 09 квітня 2011 року скорочено посаду інструктора (а.с. 62).

ОСОБА_1 09 лютого 2011 року була повідомлена про зміни в штатному розписі та скорочення посади інструктора з 09 квітня 2011 року, що не заперечувалось позивачкою в судовому засіданні та підтверджується її підписом з відміткою про ознайомлення з наказом №4 від 09 лютого 2011 року (а.с. 5).

Відповідно до наказу № 11 від 09 квітня 2011 року, ОСОБА_1 була звільнена з посади інструктора у зв’язку зі скороченням посади.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент звільнення ОСОБА_1 з роботи, вакантні посади, які б відповідали освіті та спеціальності останньої в ОСОБА_2 районному будинку культури були відсутні.

Переважне право на залишення на роботі позивачки не порушено, оскільки скорочувалась лише одна посада інструктора, яку займала ОСОБА_1.

Статтею 43 КЗпП України передбачено отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Із витягу з протоколу №10 засідання профкомітету клубних працівників від 09 березня 2011 року слідує, що виборним органом первинної профспілкової організації ОСОБА_2 районного будинку культури надано попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади інструктора на підставі п.1ст.40 КЗпП України.

Із  подання директора ОСОБА_2 районного будинку культури від 31 травня 2011 року та протоколу №13 засідання районної ради голів профкомів працівників культури від 16 червня 2011 року слідує, що відповідно до ст. 252 КЗпП України, на засіданні вищого виборного органу профспілки працівників культури - районної ради голів профкомів працівників культури було розглянуто подання директора ОСОБА_2 районного будинку культури ОСОБА_3 та погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади інструктора за п.1 ст. 40 КЗпП України.  

Зазначені вище докази та обставини справи дають підстави суду вважати, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідало діючому законодавству, оскільки про наступне звільнення вона була попереджена за два місяці, виборний орган первинної профспілкової організації та вищий виборний органу профспілки надали згоду на розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому позовні вимоги останньої в частині поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення  моральної шкоди  задоволенню не підлягають.

Однак в даному випадку маються підстави зміни дати звільнення позивачки. Суд вважає, що позивачка не може бути звільнена   09 квітня 2011 року –який був вихідним днем, її повинні були звільнити наступного робочого дня -   11 квітня 2011 року.          

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати ... чи дійсно попереджувався працівник за 2 місяці про  наступне   вивільнення. В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою  ІІІ-А КЗпП. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження,  протягом якого він працював.

За таких обставин, необхідно вважати ОСОБА_1 звільненою з посади інструктора ОСОБА_2 районного будинку культури за п.1 ст. 40 КЗпП України з 11 квітня 2011 року та стягнути на її  користь заробітну плату за один день у розмірі 54,05 грн. з Відділу культури і туризму ОСОБА_2 райдержадміністрації, так як останній здійснює фінансування видатків на утримання ОСОБА_2 районного будинку культури і виплату заробітної плати його працівникам.

З Відділу культури і туризму ОСОБА_2 райдержадміністрації підлягають стягненню на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 40, 43 ,49-2, 221, 232 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60,  213 - 215 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного будинку культури, Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації про поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу –задовольнити частково.

 Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 09 квітня 2011 року на 11 квітня 2011 року і вважати ОСОБА_1 звільненою з посади інструктора ОСОБА_2 районного будинку культури за п.1 ст. 40 КЗпП України з 11 квітня 2011 року.

Стягнути з Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації  на користь ОСОБА_1 54,05 грн. (п’ятдесят чотири грн. 05 коп.) заробітної  плати.

Стягнути з  Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації  51 грн. судового збору на користь держави: в місцевий бюджет м. Мена на р/р 31415537700277, МФО 853592, код  22090100 УДК в Чернігівській області.

Стягнути з  Відділу культури і туризму ОСОБА_2 районної державної адміністрації  120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на користь держави: в державний бюджет Менського району на р/р 31211259700276, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21401016, в ГУДКУ в Чернігівській області.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.   

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.             

Головуючий суддя                                                                 О.Я. Парфененко