Савранський районний суд Одеської області

Справа  № 2-а-801/11

Категорія

10.06.2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 червня 2011 року суддя Савранського районного суду Одеської області Бростовська Н.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання відмови відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та зобов’язання відповідача її нарахувати та виплатити,

ВСТАНОВИЛА:

06.05.2011р. позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління ПФУ в Савранському районі Одеської області, обґрунтовуючи вимоги тим, що має статус «дитини війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому згідно з ч.1 ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Оскільки такі виплати відповідачем протягом 2010-2011р.р. йому не проводяться, позивач просить суд визнати відмову у виплаті соціальної допомоги безпідставною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити її за період з 11.10.2010р. по 10.04.2011р. в сумі 1335,39грн..

На підставі п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в позові у повному обсязі, посилаючись на те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому не підлягає до застосуванню для обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Відповідач також вказує, що згідно ст.7 «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, а тому відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів з Пенсійного фонду України. Крім того, відповідач зазначив, що Управлінням ПФУ в Савранському районі відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»позивачу з 01.01.2008р. і по даний час нараховується та виплачується підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач вважає, що ніяких порушень щодо виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни з його боку не має.

Суддя, розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем обставини, прийшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є «дитиною війни»в розумінні ст.1 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на пільги та гарантії, встановлені цим законом, зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного закону.   

Позивач знаходиться на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області, з 01.01.2008р. і по теперішній час отримує підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від мінімальної пенсії.

При зверненні позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому було відмовлено з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, та їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».   

На підставі ст.6 цього Закону (в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України, а також ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суддя враховує відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у Державному бюджеті України коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу, оскільки відсутність коштів не є підставою для невиконання своїх зобов’язань Пенсійним фондом України, встановлених цією нормою закону.      

Суддя також вважає, що положення п.8 Постанови КМУ №530 від 22.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно, та на яку посилається відповідач при виплаті зазначеного підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, в силу ч.4 ст.9 КАС України не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та суперечить ч.3 ст.22 Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, тому відповідач не може свідомо відмовляти у цих виплатах та виплачувати допомогу нижчу, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, вважаю протиправною відмову у нарахуванні і виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за вказаний період з урахуванням виплачених сум, а тому відповідача слід зобов’язати нарахувати і виплатити на користь позивача як дитині війни невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з цим не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача конкретної суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного фонду.

При цьому, суддею також прийнято до уваги той факт, що позивач звернувся до суду з позовом 06.05.2011р., в якому просить суд визнати відмову у виплаті соціальної допомоги безпідставною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити її за період з 11.10.2010р. по 10.04.2011р., тобто після спливу встановленого ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. Однак, враховуючи похилий вік позивача, його соціальний статус «дитини війни», незначний термін пропуску ним встановленого законом строку для звернення до суду, а також беручи до уваги, що позовні вимоги пред’явлені лише в межах шестимісячного строку, вважаю, що вимоги позивача за вказаний період є обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 46, 55 Конституції України, ст.6 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6, 8, 9, ч.1 ст.94, ст.ст.159-163, 183-2, 256 КАС України,   

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання відмови відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та зобов’язання відповідача її нарахувати та виплатити –задовольнити частково.   

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, державної соціальної допомоги як дитини війни за період з 11.10.2010 року по 10.04.2011 року протиправною.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»як дитині війни, виходячи з розміру 30 (тридцять) відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 11 жовтня 2010 року по 10 квітня 2011 року з урахуванням виплачених сум за даний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 3,40грн. (три грн. сорок коп.).  

В іншій частині позову –відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до Одеського апеляційного адміністративного суду через Савранський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного             

суду Одеської області                                                                                 ОСОБА_2