2-а-1888/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

 23.05.2011  Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді:                      Данилюк О.С.

при секретарі:                                Іншаковій О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити певні дії

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити певні дії.  В обґрунтування позову зазначив, що віднесений до категорії дітей війни.  Ніяких доплат до пенсії, які передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач у 2009-2011 році не нараховував і не сплачував, у зв’язку з чим просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та визнати протиправною  бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за періоди: 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за періоди:   01.01.2009 року по 31.12.2009 року, 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення по теперішній час та у майбутньому.

Ухвалою суду від 23 травня 2011 року зазначений адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з  01.01.2009 року по 29.09.2010 року,  виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2009 року по 29.09.2010 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення  було залишено без розгляду  у зв’язку з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

У судове засідання позивач не з’явився, до початку судового засідання  надав заяву про розгляд справи у його відсутність, а також підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, у судове засідання не з’явилася, надала заяву про слухання справи у її відсутність. З наданих до суду заперечень вбачається, що позовні вимоги  відповідач не визнає та зазначає, що 28.05.2008 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня 2008 року  –48,10 грн., з 1 липня 2008 року –48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 року –49,80 грн. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Суд, враховуючи те, що клопотання про розгляд справи за їх відсутністю заявили всі особи, які беруть участь у справі, вважає можливим, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України здійснити судовий розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження, та перевіривши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Так, позивач віднесений до категорії  дітей  війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року та на час виникнення спірних правовідносин є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії, або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»такого висновку  дійшов і Вищий Адміністративний Суд України у  своєму листі - роз’яснені від 01.12.2009 р. до голів апеляційних судів.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Окрім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2009 року п. п. 8 та 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано неконституційними.

Вимога позивача у частині зобов’язання відповідача на майбутнє виплачувати йому пенсії з доплатою 30% від мінімальної пенсії за віком, не відповідає змісту законодавства, оскільки суд не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. В межах норм КАС України захисту підлягає порушене право позивача, тому вказана вимога є безпідставною, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону, у зв’язку з чим, в цій частині позову слід відмовити.

З огляду на наведені вимоги закону, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність  відповідача, щодо не нарахування позивачу  щомісячної доплати до пенсії з 30.09.2010 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та зобов’язати відповідача здійснити позивачу  нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»,  починаючи з 30.09.2010 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни, керуючись ст. ст. 122 ч. 4, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -

П О С Т А Н О В И В :

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити певні дії -  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у  Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з 30.09.2010 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»,  починаючи з 30.09.2010 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В іншій частині позову –відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Суддя:                                                                                О. С. Данилюк