У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого   Єлфімова О.В.,

суддів   Пузиревського Є.Б., Марчук Н.О.,

за участю прокурора   Сенюк В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2011 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 4 листопада 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

 Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2010 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 та скасовано постанову старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від 5 липня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ «Корабель пустелі» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 4 листопада 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

Згідно постанови слідчого, директор ТОВ «Корабель пустелі» ОСОБА_6 в період часу з 2007 по 2008 рік в порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 10.1 ст. 10 п. 16.4, п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ухилився від сплати податку на прибуток на суму 1 568 948, 93 грн., а також в порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 1 307 457, 44 грн., а всього на загальну суму 2 876 406, 37 гривень, що в 5 000 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

В касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, порушує питання про скасування постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

Прокурор зазначає, що посилання суду на те, що дослідча перевірка фактично не проводилась є безпідставними, оскільки така перевірка проводилась та під час неї було зібрано ряд документів, що мають відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Корабель пустелі».

Крім того, на думку прокурора, не відображення директором ТОВ «Корабель пустелі» ОСОБА_6 у податковій звітності суми безоплатно отриманого товару та звернення його до господарського суду про визнання товариства банкрутом, свідчить про наявність в діях останнього наміру на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а підставою – матеріали дослідчої перевірки, які містять достатні дані про те, що директор ТОВ «Корабель пустелі» ОСОБА_6 умисно ухилився від сплати податків, а саме: висновок експертного дослідження № 33 від 04.06.2010 року, пояснення ОСОБА_6, податкова звітність ТОВ «Корабель пустелі», ТОВ «ЮАР-ТРАНС», акт виїзної планової перевірки ТОВ «ЮАР-ТРАНС» № 196/23-30/33933453 від 12.04.2010 року, копія справи про банкрутство ТОВ «Корабель пустелі».

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 суд послався на те, що дослідча перевірка по справі проведена не в повному об’ємі, односторонньо і не об’єктивно, з явним обвинувальним ухилом, без усунення недоліків, вказаних в постанові прокурора від 30.04.2010 року, а також на відсутність в діях ОСОБА_6 умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

За змістом ст. 236-8 КПК України суд першої інстанції, здійснюючи контроль за законністю порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи є приводи і підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження у справі.

На цій стадії суд повинен перевірити законність джерел отримання даних, які стали приводом і підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України, одним із приводів для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом досудового слідства ознак злочину, а підставою – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Проте, суд в порушення вимог закону при перевірці достовірності підстав до порушення кримінальної справи, став перевіряти докази про наявність чи відсутність ознак складу злочину, що може бути лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку визначеному  процедурою, передбаченою КПК України.

Що стосується посилання суду про відсутність умислу, як складової частини суб’єктивної сторони злочину, то дана обставина встановлюються на підставі оцінки доказів, зібраних у справі під час проведення досудового слідства після порушення кримінальної справи, а під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи така оцінка доказів є неприпустимою.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обґрунтованими слід визнати доводи прокурора щодо незаконності цього рішення.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора апеляційний суд не звернув увагу на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

 Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

                                                        УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 4 листопада 2010 року, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

с у д д і :

Єлфімов О.В.                             Пузиревський Є.Б.                         Марчук Н.О.