ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні 16 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2010 року.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, не судиму
за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю.
Судом вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винною у тому, що в кінці січня 2010 року, знаходячись за місцем свого проживання в м. Луцьку, отримала від невстановленої досудовим слідством особи, з метою подальшого збуту, пакет з психотропною речовиною, амфетаміном, загальною масою біля 2 кг. Вказану речовину сховала в підвальному приміщенні будинку і 12 березня 2010 року
____________________________________________________________________
Справа № 5-1344км11 Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України
Головуючий в суді першої інстанції: Остапук В.І.
Доповідач в апеляційній інстанції: Матвієнко Н.В.
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
при виході з вказаним наркотичним засобом у двір будинку була затримана працівниками міліції.
У ОСОБА_1 виявлено та вилучено наявну у неї речовину, що відповідно до висновку експерта № 91/262 від 22 березня 2010 року містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, загальною масою 120,65 г, що є особливо великим розміром.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 69, що призвело до призначення засудженій покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та її особі внаслідок м'якості.
В запереченнях на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_1 просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення у справі – без зміни, посилаючись на те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаялась у вчиненому, має на утриманні малолітню дитину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Правильність висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину зазначеного у вироку та кваліфікація її дій за ч. 3 ст. 307 КК України підтверджується доказами дослідженими судом і не заперечується у касаційній скарзі.
Суд дотримався вимог ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України та роз’яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як убачається із матеріалів справи, засуджена вину визнала і щиро розкаялась, не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, хворіє, психотропну речовину не збула, тяжкі наслідки від злочину не настали.
Дані пом’якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженій основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Основної частини цього Кодексу, із призначенням їй додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 307 КК України як обов’язкове.
Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував, вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив, належним чином оцінив. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
З огляду на викладене, призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім, а тому колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування судових рішень внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Судді: _______________ _______________ ________________
Вільгушинський М.Й. Крижановський В.Я. Дембовський С.Г.