ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні 16 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2010 року.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки, передбачені пп. 3, 4 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди
Судом також вирішено питання судових витрат за проведену експертизу та долю речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2010 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено додаткове покарання у виді позбавлення
____________________________________________________________________
Справа № 5-1694км11 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
Головуючий в суді першої інстанції: Шпак Т.С.
Доповідач в апеляційній інстанції: Габрієль В.О.
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, збільшено розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 30 000 грн.
ОСОБА_1 визнано виним у тому, що 28 грудня 2009 року, біля 13 години, на автодорозі Київ – Одеса, керуючи вантажним автомобілем, рухаючись по правій смузі руху в напрямку м. Києва, не врахував дорожню обстановку, відволікся від керування транспортним засобом, з'їхав на праве узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці та закритого перелому лівої ключиці, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 37/д від 18 лютого 2010 року відносяться до категорії середньої тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду в частині задоволення цивільного позову, оскільки скоїв ДТП під час виконання трудових обов’язків, тому, на думку засудженого, він не є цивільним відповідачем по справі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Правильність висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується доказами дослідженими судом і не заперечується у касаційній скарзі.
У відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України ОСОБА_1 призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим, доводи касаційної скарги засудженого щодо невірного вирішення судом цивільного позову, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).
Крім того, статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено право зворотної вимоги до винної особи, тобто особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Разом з тим, пунктом 8 вказаної постанови Пленуму ВСУ передбачено, що не буде суперечити закону пред’явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи.
Отже, пред’явлення вимоги потерпілою ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди безпосередньо до винної особи – ОСОБА_1 та задоволення цього позову судом не суперечить вимогам чинного законодавства й не є підставою до скасування судових рішень у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2010 року щодо нього – без зміни.
Судді: _______________ _______________ ________________
Вільгушинський М.Й. Крижановський В.Я. Дембовський С.Г.