ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Мороза А.М.,
суддів Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Шевченко О.О.
захисника ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 23 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами з доповненнями заступника прокурора Чернігівської області, захисника засудженого ОСОБА_3 – ОСОБА_1 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 1 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 1 грудня 2010 року.
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 1 лютого 2010 року засуджено
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Судом вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 1 грудня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, біля 8 години 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи мотоцик-
__________________________________________________________________
Справа № 5-1698км11 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
Головуючий в суді першої інстанції: Приліпко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції: Борисенко І.П.
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
лом, який мав технічні несправності рульового управління та системи гальм, за
наявності яких забороняється експлуатація транспортного засобу, не маючи реєстраційних документів на транспортний засіб, рухаючись по вул. Поштовій в м. Бахмачі з перевищенням швидкості, під час обгону велосипедиста ОСОБА_7, яка рухалася в попутному напрямку, не вибрав безпечного інтервалу та здійснив наїзд на останню. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.
У касаційних скаргах та доповненнях:
– прокурор ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи цивільний позов потерпілого на відшкодування моральної шкоди в сумі 40 000 грн., замість заявлених потерпілим 70 000 грн., належним чином своє рішення не мотивував. Крім того, в доповненнях до касаційної скарги прокурор просив виключити з судових рішень обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, вважає її зайвою, оскільки засудженому органом досудового слідства вже інкриміновано порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху;
– захисник засудженого порушує питання про скасування судових рішень у справі та направлення справи на додаткове розслідування, заперечуючи вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину за який його засуджено, не погоджується із висновками експертиз, заперечує, що за кермом мотоцикла був саме ОСОБА_3;
– потерпілий ОСОБА_2, касаційна скарга якого є фактично за змістом запереченням на касаційну скаргу захисника засудженого, просить останню залишити без задоволення, вважає вину засудженого доведеною.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора частково, погоджуючись з кваліфікацією дій, мірою покарання, вирішенням цивільного позову, просив виключити обтяжуючу покарання обставину як вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а скаргу захисника просив залишити без задоволення, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1, який просив задовольнити його касаційну скаргу подану в інтересах засудженого, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого, а касаційну скаргу прокурора підтримав повністю, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначеного злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.
При цьому, беручи до уваги, що під час судового розгляду засуджений по суті не визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання потерпілого ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про обставини вчинення цього злочину, які вони неодноразово давали на досудовому та судовому слідстві, та є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами.
Із змісту їх показань вбачається, що ОСОБА_3, керуючи мотоциклом, рухаючись в населеному пункті із значним перевищенням швидкості, під час обгону велосипедиста ОСОБА_7, яка рухалася в попутному напрямку, не вибрав безпечного інтервалу та здійснив наїзд на останню. Засуджений одразу після ДТП знаходився в непритомному стані та був знайдений свідками події на асфальті, затиснутий бензобаком мотоцикла, одна його нога була притиснута біля педалі мотоцикла, пасажира було відкинуто на праве узбіччя, який потім витягнув водія та надав йому першу медичну допомогу – такими показаннями свідків заперечуються посилання захисника про те, що за кермом був не засуджений ОСОБА_3, а пасажир якого він підвозив.
Суд, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, послався також на дані, що містяться: у висновку судово-медичного експерта № 317 від 09.07.2008 р. щодо виявлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_7, їх характер та час спричинення біля 8 год. 50 хв., що таким чином вироком вже спростовані твердження захисника про давність настання смерті останньої задовго до ДТП; у висновку експерта № 397 від 15.08.2008 р. щодо наявності технічних несправностей рульового управління і системи гальм мотоцикла, яким керував ОСОБА_3; у висновку транспортно-трасологічної експертизи № 398 від 18.07.2008 р. про взаєморозташування мотоциклу та велосипеду в момент зіткнення; у висновку експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП № 702 від 23.10.2008 р. щодо швидкості мотоцикла та наявності у нього при обранні допустимої швидкості в населених пунктах технічної можливості при обгоні велосипедиста ОСОБА_7 уникнути зіткнення з останньою; у висновку експертизи лакофарбових матеріалів і покриттів № 10-7 від 20.02.2009 р. про те, що нашарування лакофарбового матеріалу світло-зеленого кольору, наявні на поверхні покришки колеса мотоцикла, мають спільну родову належність із лакофарбовим покриттям заднього речового багажника велосипеда і відповідно походять від лакофарбового покриття зазначеного багажника, а також нашарування лакофарбового матеріалу зеленувато-блакитного кольору, наявні на поверхні коліна труби для виходу відпрацьованих газів мотоцикла, мають спільну родову належність із лакофарбовим покриттям рами велосипеда і відповідно походять від лакофарбового покриття зазначеної рами тощо.
Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено будь-яких підстав ставити під сумнів висновки проведених експертиз.
Суд, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у порушенні пунктів 2.9 (а), 2.1 (б), 31.4, 31.4.1 (а), 31.4.2 (б), 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_7
Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, тому в цій частині доводи захисника засудженого колегія суддів вважає безпідставними.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
Твердження в касаційній скарзі прокурора щодо виключення з судових рішень даної обставини, що обтяжує покарання як зайвої, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки диспозиція ст. 286 КК України не містить кваліфікуючої ознаки – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Відповідно до ст. 65 КК України призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі посилання про невірне вирішення цивільного позову, прокурор висловлював у суді апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, з даного питання суд апеляційної інстанції належним чином умотивував у постановленій ним ухвалі. Вони підтверджені доказами, які суд ретельно перевірив й належним чином оцінив. У касаційній скарзі прокурор не навів інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду за обговорюваними посиланнями.
Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного вирішення цивільного позову колегія судів вважає необгрунтованими.
Таким чином, оцінивши в сукупності докази по справі, суди першої й апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_3, а тому підстав для їх скасування немає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни судових рішень у справі, не встановлено.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги заступника прокурора Чернігівської області та захисника засудженого ОСОБА_3 – ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 1 лютого 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 1 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.
Судді: _______________ _______________ ________________
Мороз А.М. Крижановський В.Я. Чуйко О.Г.