ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. | Справа № 5/110 |
за позовом ЗАТ Виробничий комплекс "Лілея" вул.Текстильна, 7, м.Тернопіль, 46010
до відповідача ТзОВ "Завод мінеральних вод "Роксолана" с.Путятинці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77040
про стягнення заборгованості в сумі 25423 грн. 87 коп.
Cуддя Цюх Ганна Захарівна
При секретарі Волошанська Христина Орестівна
Представники:
Від позивача: Чорняк М.П. - представник, (довіреність № 1/02)
Від відповідача: Марків В.Д. - представник, дов. № 11/09-1ю від 11.09.06р.
СУТЬ СПОРУ: ЗАТ Виробничий комплекс "Лілея" подало позов до ТзОВ "Завод мінеральних вод "Роксолана" про стягнення 8155,29 грн. основного боргу, 104,13 грн. інфляційної суми, 149 грн. коп. 3% річних, 15 грн. пені, 17000 грн. штрафу в розмірі 10% від суми Договору, що разом становить 25 423 грн. 87 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні подав суду докази про перерахування позивачу заборгованості в сумі 9219 грн. 47 коп., що складає погашення основного боргу в сумі 8000 грн., інфляційної суми, 3% річних, пені, сплаченого державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та штраф в розмірі 10 % від простроченої суми - 578 грн. 65 коп. В частині стягнення основного боргу в сумі 155 грн. 29 коп. та в частині вимоги сплати різниці штрафу, розрахованого в розмірі 10% від загальної суми договору - 16421 грн. 35 коп.представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов заперечував.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив оплату відповідача в сумі 9219 грн. 47 коп, однак наполягав на задоволенні позовної вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 10% від від загальної суми договору, а не від простроченої суми.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суддя, -
встановив,
що в 2005 році позивач - ЗАТ виробничий комплекс "Лілея" та відповідач - ТзОВ "Завод мінеральних вод "Роксолана" уклали в усній формі угоду про поставку продукції, згідно якої позивач взяв на себе зобов"язання виготовити для відповідача продуцію - етикетки, а останній, в свою чергу - в повному обсязі оплатити її вартість.
01.01.2006 роки сторони уклали Договір № 21 про виготовлення друкованої продукції, відповідно до п.1.1 якого виконавець - ЗАТ виробничий комплекс "Лілея" зобов"язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Замовнику передбачену цим Договором друковану продукцію, а замовник - ТзОВ "Завод мінеральних вод "Роксолана" - приймати і оплачувати дану продукцію.
Однак, як зазначає позивач в позовній заяві, виконавець виконав свої зобов"язання перед замовником в повній мірі - і по усній домовленості і по Договору № 21, а замовник, в порушення усної домовленості проводив лише часткову оплату, а по Договору № 21 взагалі не проводив розрахунків. Даний факт стверджується стверджується накладними та довіреностями, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, згідно позову ЗАТ ВК "Лілея" відпустила, а ТзОВ "Завод мінеральних вод "Роксолана" прийняло етикетку по усній угоді на загальну суму 175018 грн. 65 коп, а по Договору на 5786 грн. 50 коп, у зв"зку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем на суму 21502 грн. 12 коп.
31.03.2006 року позивач направив відповідачу претензію із вимогою погасити заборгованість в сумі 21502 грн. 12 коп. до 11.04.2006р., яка була залишена відповідачем без відповіді.
Станом на 01.07.2006р. згідно розрахунків позивача заборгованість ЗАТ ВК "Лілея" перед ТзОВ "Завод мінеральних вод "Роксолана" становила по усній угоді 8155 грн. 29 коп., а по Договору 5786 грн., що зумовила звернення позивача до суду із даним позовом.
Згідно ст.625 ЦК України, окрім основного боргу, позивачем нараховано 104 грн. 13 коп. інфляційної суми, 149 грн. 45 коп. 3% річних .
Крім того, позивачем нараховано згідно п.3.4 та п.3.5 Договору штраф в розмірі 10% від загальної суми Договору в сумі 1700 грн. за невиконання умов Договору та 15 грн. пені.
Представник відповідача в судовому засіданні подав суду докази про перерахування позивачу заборгованості в сумі 9219 грн. 47 коп., що складає погашення основного боргу в сумі 8000 грн., інфляційної суми, 3% річних, пені, сплаченого державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та штраф в розмірі 10 % від простроченої суми - 578 грн. 65 коп. Як доказ проведеної оплати подав суду платіжні доручення від 10.07.06р., від 13.07.06р., від 14.07.06р., від 03.08.06р.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечував перерахунку відповідачем заборгованості в сумі 9219 грн. 47 коп.
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8000 грн., інфляційних втрат в сумі 104 грн. 30 коп., 3% річних в сумі 149 грн. коп., пені в сумі 15 грн., штрафу в розмірі 578 грн. 65 коп слід припинити.
Що стосується частини стягнення основного боргу в сумі 155 грн. 29 коп. та частини вимоги сплати різниці штрафу, розрахованого в розмірі 10% від загальної суми договору - 16421 грн. 35 коп., то представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов заперечував. Зокрема, наголошував на тому, що згідно даних відповідача розрахунок за отриману продукцію проведено в повному обсязі, а з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків суми боргу в розмірі "усної угоди" та договору № 21 від 01.01.2006р. не видно конкретних розмірів виникнення боргу в розрізі накладних, що не дає змоги надати їм належну оцінку. Заперечуючи сплату різниці штрафу в сумі 16 421 грн. 35 коп. представник відповідача зазначав наступне: "відповідач як замовник дійсно прострочив виконання обов"язку з оплати загальної ціни отриманої продукції на суму 5786 грн. 50 коп. Проте, договором не передбачено обов"язку замовника оплачувати неотриману продукцію в межах визначеної п.9 додатку № 2 суми. П.3.4 договору не передбачено відповідальності замовника за оплату неотриманої продукції. В зв"язку з цим позивачем неправильно визначено розмір штрафу: штраф повинен розраховуватися виходячи з загальної суми отриманої відповідачем продукції та складає 578 грн. 65 коп. Крім цього, позивач визначив розмір штрафу з порушенням норми, закріпленої в ч.2 ст.549 ЦК України, згідно з якою штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. В спірному випадку позивач обчислив штраф у розмірі 10% від суми зобов"язання, яке не порушувалося та не підлягає сплаті відповідачем".
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 155 грн. 29 коп.основного боргу та в частині сплати різниці штрафу в сумі 16 421 грн. 35 коп. є необгрунтованими і не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 549, 625 ЦК України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
провадження у справі припинити в частині стягненняосновного боргу в сумі 8000 грн., 104,13 грн. інфляційної суми, 149 грн. коп. 3% річних, 15 грн. пені, 254 грн 24 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та штрафу в розмірі 10 % від простроченої суми - 578 грн. 65 коп.
В решті суми позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Цюх Ганна Захарівна
виготовлено в діловодстві
виконавець Волошанська Х.О.
22.09.06р.