УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор’євої І.В.,
суддів Єленіної Ж.М., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
захисника ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 червня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 листопада 2010 року.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого – 14 грудня 2009 року вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на два роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4, ч. 1 ст. 76 КК України,
за ч. 1 ст. 152 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 417 гривень 96 копійок судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 листопада 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 18 квітня 2010 року, близько 5-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння по вул. Кам’яномостівській в м. Первомайську Миколаївської області, застосувавши до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фізичне насильство та погрожуючи застосувати таке насильство у подальшому, змусив їх залишити його з ОСОБА_8 наодинці. Після цього, ОСОБА_7 із застосуванням фізичного насильства та погрожуючи його застосувати, привів ОСОБА_8 до металевих гаражів у дворі будинку АДРЕСА_1, після чого зґвалтував потерпілу.
У касаційних скаргах:
- захисник засудженого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_5, ставить питання про скасування постановлених щодо засудженого судових рішень, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 323-234 КПК України, а ухвала апеляційного суду – ст. 377 КПК України. На думку захисника, суд не дав вірної оцінки показанням потерпілої та свідків. У доповненнях до касаційної скарги також указує, що судом не перевірено у відповідності до вимог діючого процесуального закону показання в судовому засіданні засудженого та потерпілої про те, що вони на досудовому слідстві давали показання під психологічним тиском працівників міліції. У зв’язку з цим, на думку захисника, справа підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, оскільки відсутні докази його участі у вчиненні злочину, за який його засуджено;
- захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Зокрема, зазначає про невідповідність вироку суду ст. ст. 323, 324 КПК України;
- потерпіла ОСОБА_8 стверджує, що ОСОБА_7 злочину щодо неї не вчиняв. Вказує на те, що обмовила його. Посилається на істотне порушення кримінально-процесуального закону. Просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_5 на підтримання касаційних скарг, яка, у тому числі, посилалася на порушення судом вимог ч. 4 ст. 87 КПК України, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 152 КК України такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.
Зі змісту касаційних скарг убачається, що оспорюються висновки суду щодо фактичних обставин справи, що були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, і відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить з обставин, встановлених судом першої інстанції.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_8 (під час досудового слідства та на початковій стадії судового засідання), яка давала послідовні однакові показання про обставини вчинення її зґвалтування; показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які вказували, що ОСОБА_7, застосувавши до них фізичне насилля та погрожуючи застосувати таке насилля щодо них, змісив їх залишити ОСОБА_8 з ним наодинці і повів потерпілу підштовхуючи та утримуючи за руку у двори багатоповерхових будинків, після чого вони зателефонували до міліції і повідомили, що намагаються зґвалтувати дівчину, а знайшовши разом із працівниками міліції ОСОБА_8 біля її будинку, остання чітко дала зрозуміти, що ОСОБА_7 її зґвалтував; показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які стверджували, що ОСОБА_8 добровільно давала пояснення щодо її зґвалтування невідомим чоловіком, добровільно та з власної ініціативи написала заяву про вчинення відносно неї злочину.
Ці та інші докази детально викладені у вироку, належно оцінені судом і, як такі, що узгоджуються між собою і не містять істотних суперечностей, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7
При цьому, суд мотивовано не прийняв до уваги показання потерпілої, які дані нею в судовому засіданні про те, що вона добровільно вступила з ОСОБА_7 у статеві зносини, оскільки вони суперечать обставинам справи та зібраним доказам у справі і показанням, які дані нею на досудовому та на початковій стадії судового слідства.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином проаналізована судом, підстав для сумнівів в об’єктивності доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_7, з матеріалів справи не вбачається, а тому доводи скарг про незаконність вироку є безпідставними.
Оцінивши усі докази в їх сукупності, місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про доведеність винності ОСОБА_7 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 152 КК України.
Доводи касаційних скарг про застосування до засудженого та потерпілої в ході досудового слідства зі сторони працівників міліції психологічного тиску, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Ці доводи були предметом перевірки у суді першої та апеляційної інстанцій, і обґрунтовано визнані безпідставними.
Доводи, наведені у касаційних скаргах, аналогічні за змістом доводам апеляцій, які були ретельно перевірені апеляційним судом і в ухвалі наведені докладні та мотивовані підстави, через які апеляції засудженого, його захисників та потерпілої визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає матеріалам справи та вимогам ст. 377 КПК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то, як убачається з постановлених судових рішень, при вирішенні цього питання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, і обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області від 14 грудня 2009 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням на два роки. Новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 КК України ОСОБА_7 вчинив 18 квітня 2010 року, тобто в період іспитового строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуте покарання. Таким чином, судом вірно застосовано норму ч. 1 ст. 71 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень, у тому числі і пов’язаних із незастосуванням судом технічного фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючого технічного засобу, не виявлено.
За змістом ч. 4 ст. 87 КПК України повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючого технічного засобу здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи.
Згідно із протоколом судового засідання, ні засуджений, якому роз’яснювалися його процесуальні права, ні інші учасники судового розгляду клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявляли.
Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 листопада 2010 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.
С у д д і:
І.В. Григор’єва Ж.М. Єленіна А.М. Крещенко