КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                        Справа № 2-388/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року                                                                                                                     м. Макіївка

          Кіровський  районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                                                                      головуючий   суддя                 Ситенко А.І.

                                                                      при секретарі                           Розсохи О.М.

                                                                      за участю позивача                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду у м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

          У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачкою взятого на себе зобов’язання за договором позики і завданням їй такими діями матеріальної шкоди.

          У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалась на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що за ініціативою відповідачки 27 листопада 2009 року на підставі договору позики вона на виконання його умов на особисті витрати передала ОСОБА_2 у борг 70000 доларів США ($). Відповідачка, прийнявши від неї гроші, зобов’язалась повернути їх у строк до 1 квітня 2010 року, що підтверджується власноручно написаною нею розпискою. Позика нею дана без чіткого цільового призначення відносно її використання позичальником. Незважаючи на її неодноразові звернення і прохання, у добровільному порядку повернути суму позики ОСОБА_2 відмовилась, пояснивши невиконання зобов’язання відсутністю грошових коштів у зв’язку з погіршенням її матеріального становища. На момент звернення до суду та на теперішній час відповідачка не повернула борг, тому вона вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачки на її користь заборгованість за договором позики в сумі еквівалентній $70000 в національній валюті України, а також стягнути понесені судові витрати.          Відповідачка ОСОБА_2 не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що заявлені до неї позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 70000 доларів США та судових витрат вона визнає у повному обсязі та не перечує проти стягнення з неї зазначених сум.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

27 листопада 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики за умовами якого позикодавець –ОСОБА_1 передає позичальнику 70000 доларів США з вимогою їх повернення до обумовленого строку –1 квітня 2010 року.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики, як встановлено статтею 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною другою цієї статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позивачем суду надана розписка від 27 листопада 2009 р., у змісті якої зазначено (далі - мовою оригіналу): «Я ОСОБА_2 (НОМЕР_1 виданий 21.10.1997 року Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області), ідентифікаційний номер № НОМЕР_2, що мешкає в м.Макіївка-30, вул. Депутатська, буд. 129 отримала грошову суму, в розмірі 560000 гривень 00 копійок (п’ятсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що в еквіваленті складає 70000 (сімдесят тисяч) доларів США за договором позики в присутності свідків ОСОБА_3, що мешкає в м. Макіївка –30, вул.. Депутатська, буд. 129, ОСОБА_4, що мешкає в АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 (паспорт ВВ № 701755, виданий 01.04.1999 року Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області) ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 що мешкає в м. Макіївка –6, АДРЕСА_2, і зобов’язуюся повернути грошову суму в розмірі 560000 гривень 00 копійок (п’ятсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що в еквіваленті складає 70000 (сімдесят тисяч) доларів США в строк до 01 (першого) квітня 2010 року. Підпис: ОСОБА_2 - підпис»

За таких обставин суд вважає, що сторони дотримались письмової форми договору позики.

Зазначена розписка є надрукованою і підписана власноручно ОСОБА_2, знаходиться у позивачки ОСОБА_1

З огляду на наведене письмова розписка ОСОБА_2 від 27 листопада 2009 року визнається судом борговим документом, що підтверджує укладення договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 не використала наданого законом права та не звернулась до суду із позовом про оспорювання договору позики.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 545 ЦК України визначено, що: 1. Прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. 2. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. 3. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. 4. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Під час розгляду справи фактичне повернення відповідачкою суми боргу ОСОБА_1 категорично заперечувала. Оглядом в судовому засіданні представленого позивачем оригіналу розписки не встановлено на ній будь-яких записів позикодавця про повернення боргу або його частини. Знаходження у нього розписки відповідача свідчить про те, що боргове зобов’язання до теперішнього часу не припинено.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачкою позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 своєчасно не повернула суму позики і таким чином прострочила виконання грошового зобов’язання за договором позики, тому відповідно до вимог частини першої статті 1050 ЦК України зобов’язана відповідно до суті позову сплатити на користь ОСОБА_1 грошову суму боргу у розмірі 70000 доларів США, визначену згідно норми статті 99 Конституції України та положень Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні»у національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день платежу –ухвалення рішення (ст. 533 ЦК): 100 доларів США –798,76 грн., що становить 559132  грн. (70000 х 7,9876).

Матеріальне становище і фінансова неспроможність відповідачки судом не приймаються до уваги. Як наголошується в частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Відповідно до положень статті 88 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача стягується з відповідача на його користь пропорційно до задоволеної частини позовних вимог: судовий збір у сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статей 204, 525-526, 545, 554, 625, 1046 - 1048, 1049, 1050 –1051 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь ОСОБА_1 грошову суму боргу за договором позики у розмірі 559132 (п’ятсот п’ятдесят дев’ять тисяч сто тридцять дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: