Справа № 2- 29 / 2008 року

           

       

        Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

         11 січня 2008 року              Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бутенко В.М.

при секретарі Костенко В.В.

розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в залі суду в місті Ізюм

цивільну справу|річ| за позовною заявою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі ІКВ ВКП) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення та зустрічному позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди,  -

 

в с т а н о в и в :

 

У червні 2004 року Ізюмське виробничо-комерційне підприємство «Водозбут» (далі ІВК) звернулося до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначало, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстровані і мешкають в квартирі ОСОБА_4 в місті Ізюм Харківської області, та користуються централізованими послугами підприємства з водопостачання та водовідведення.

В порушення вимог діючого законодавства, відповідачі ОСОБА_1 у період часу з серпня 2001 року до червня 2004 року не сплачували коштів за надані їм підприємством послуги, що призвело до виникнення боргу.

Добровільно сплатити підприємству борг вони відмовилися.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просили стягнути з відповідачів на їх користь в солідарному порядку борг за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 564 грн. 42 коп..

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Крім того, представник ІКВ ВКП просив повністю відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в їх зустрічному позову про стягнення  матеріальних та моральних збитків, в зв'язку з тим, що позов є повністю надуманим, нічим не обґрунтованим.

Представник позивача за основним позовом і представник відповідача по зустрічному позову просив взяти до уваги ту обставину, що відповідачі всупереч порядку, передбаченому законодавством України, самостійно, власноруч, без підготування необхідної документації (техумов та інше) в січні 2004 року встановили в належній їм квартирі прилади обліку холодної питної  води.

Більш того, ОСОБА_1 не дотримувались обов'язкових в таких випадках ліцензійних умов при проведенні монтажу приладів і засобів вимірювання, що перешкоджало брати до уваги в цей період (з січня 2004 року по червень 2004 року) показники цих лічильників до дня виготовлення всієї необхідної документації і надання ОСОБА_1 довідки про встановлення засобу обліку питної води уповноваженою особою (особою, яка має відповідну ліцензію) і його опломбування 08.06.2004 року, тобто взяття на комерційний облік.  

У вересні 2004 року та у грудні 2004 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом з доповненнями до Ізюмського виробничо-комерційне підприємство «Водозбут» та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначав, що з січня 2000 року Ізюмське виробничо-комерційне підприємство «Водозбут» не надає йому повної і достовірної інформації з послуг водопостачання та водовідведення, а працівник підприємства ОСОБА_5 безпідставно відмовляла йому з січня 2004 року по червень 2004 року у реєстрації лічильника води, встановленого ним самостійно в квартирі за місцем проживання.

Неправомірні дії відповідачів спричинили йому моральні страждання.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з Ізюмського виробничо-комерційного підприємства «Водозбут» у сумі 20000 грн., а з відповідачки ОСОБА_5 моральну шкоду у сумі 2000 грн..

У зв'язку з ліквідацією 29 жовтня 2004 року Ізюмського виробничо-комерційного підприємства «Водозбут», ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 16 лютого 2005 року проведено заміну позивача та відповідача по зустрічному позову на Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (а.с. 64, 78).     

Відповідач та представник відповідачів ОСОБА_2 позовні вимоги ІКВ ВКП не визнали, потів визнали частково, вважали, що норми та тарифи на спожиту воду до встановлення лічильника води були завищені, тому вони за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводили часткову оплату, достатню на їх думку, тому просили  відмовити позивачу в заявлених вимогах.

Позивач ОСОБА_2 по зустрічному позову до ОСОБА_5 звернув увагу суду на те, що  ними були придбані 2 водомірних лічильника, які були ним самостійно встановлені, однак   відповідач в категоричній формі на їх усні та письмові звернення про необхідність їх опломбувати, отримували відмову, посилаючись на те що лічильники були встановлені без узгодження цього питання з ІВК, без виготовлення необхідних в таких випадках документів, а також, що в них є борги  по сплаті за надані послуги.

Вважав, що такі відмови з боку ОСОБА_5 є необґрунтованими та незаконними, що завдало їх сім'ї моральні збитки, які виразилися  в душевних стражданнях, нервових переживаннях, головних болях, компенсацію яких вони оцінюють в 2000 грн..

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення з ІКВ ВКП компенсації за завдані моральні збитки, а від стягнення матеріальної шкоди він відмовився.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився - страдає психічним захворюванням і є інвалід 2 групи. Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, надали довіреність на участь у справі через представника ОСОБА_2. 

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_5 у судове засідання не з'являлася, згідно письмових повідомлень КЖРЕП-1 ОСОБА_5 за даною адресою тимчасово не проживає, її місце перебування не відоме, внаслідок чого вручення повістки неможливо.

Суд ухвалив розглядати справу за відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 згідно з ч.1 ст. 38 ЦПК України, а за відсутності ОСОБА_5 в порядку ч.9 ст.76 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд  вважає, що позовні вимоги ІКВ ВКП  підлягають задоволенню, а  в зустрічному позові  слід відмовити.

Судом встановленні такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстровані і мешкають в квартирі ОСОБА_4 в місті Ізюм Харківської області, та користуються централізованими послугами підприємства ІВК та ІКВ ВКП з водопостачання та водовідведення (а.с. 37 т.1).

Позивачем ІВК надавалися відповідачам ОСОБА_1 послуги по холодному централізованому водопостачанню та водовідведенню по затвердженим нормам витрат питної води для населення (а.с. 65, 66-67, 74-75 т.1).

Відповідачі частково, не в повному обсязі, проводили оплату за надані  послуги, що привело до заборгованості за період з серпня 2001 року по червень 2004 року в розмірі 564 грн. 42 коп. (а.с. 3 т.1).

Відповідно до п.4.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України №165/374 від 22.07.1994 року (далі Правил), з подальшими змінами і доповненнями, встановлення засобу обліку холодної води на водопровідних мережах абонентів, повинно виконуватися згідно з проектом по установці - ЗніП 2.04.01-85(що був чинний на той час) «Внутрішній водопровід та каналізація будівель повинна відповідати технічним умовам, паспорту водолічильника».

  Пункт 4.8. зазначених Правил зобов'язують абонента узгодити з водоканалом місце встановлення  засобу обліку холодної води.

Таким чином, вищезазначені положення Правил, зобов'язують будь-якого абонента до встановлення засобу обліку холодної води замовити технічні умови на  встановлення водолічильника  з урахуванням всіх вимог діючого законодавства.

Відповідачі ОСОБА_1 у січні 2004 року самостійно, в квартирі, розташованій по вищезазначеній  адресі, встановили два прилади обліку холодної питної води (а.с. 12 т.1).

КП ДЕЗ згідно Закону України “Про ліцензування певних  видів господарської діяльності” відповідної ліцензії на момент звернення до нього ОСОБА_2 не мало (а.с. 12 т.1).

Згідно письмових заяв ОСОБА_1 вона тричі: 03.03.2004 р.; 24.05.2004 р. та 07.06.2004 р. зверталася  до позивача про опломбування самостійно встановлених водомірних вузлів (а.с. 10, 11, 95 т.1).

Крім цього, ОСОБА_1 зверталася за даним питанням до міського голови у березні 2004 року, на що їй була надана відповідь, що її скарга необґрунтована, а дії підприємства «Водозбут» мають законодавчо обумовлену підставу (а.с. 9 т.1).

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) п. 1.3 - ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання, які виконують види робіт, визначені у додатку до пункту 1.3 (а.с. 96-102 т.1).  

Невиконання цих вимог привели до обґрунтованої відмови абонентам ОСОБА_1 щодо прийняття на комерційний облік самовільно встановлених засобів обліку холодної води, та нарахування в цей час  за послуги з водопостачання та водовідведення, виходячи з встановлених санітарних норм.

В подальшому ОСОБА_1 визнали вимоги вищезазначеного нормативного акту, та виготовили технічну документацію для встановлення приборів обліку холодної питної води, однак враховуючи, що зазначений засіб обліку, встановлений відповідачами, а не уповноваженою особою, тобто юридичною чи фізичною особою, що згідно з Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» має відповідну ліцензію, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», ОСОБА_1 було роз'яснено про необхідність надання відповідної довідки про встановлення засобу обліку питної води уповноваженою особою.

Зазначена довідка була надана ОСОБА_1 лише 07.06.2004 року (а.с. 94 т.1) і вже 08.06.2004 року засіб обліку було прийнято, про що свідчить акт постановки на комерційний облік (а.с. 93, 14, 15-16, 17-21 т.1).

Письмових претензій до ІКВ ВКП на неналежне надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, та необґрунтованих  нарахувань за послуги  від відповідачів, за період виникнення боргу  не було.

 Суд вважає, що відмови ОСОБА_1ам у постановці на комерційний облік як підприємством так і ОСОБА_5 були обґрунтованими і базувались на підставі вимог діючого на той час законодавства, і тому, що стосується вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд вважає що зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки він є необґрунтованим і  не доведеним ОСОБА_1.

Крім цього, відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до поданих зустрічних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовами до суду не зверталися (а.с. 30, 50-51, 52-53 т.1), так як звернутись у суд за захистом свого порушеного права повинна сама особа або особисто, або через свого захисника.

На підставі ч.2 ст.237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені. 

Тому позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 не мав право звернутися до суду з зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Крім цього, ОСОБА_3 страдає психічним захворюванням і є інвалід 2 групи (а.с. 56 т.1, а.с.        т.2).

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, в солідарному порядку, а відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судових витрат на підставі ст.4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. (з наступними змінами) - є інвалідом П групи.

Керуючись ст.ст. 10,11,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, п.п.11,17,18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року № 630, п.4.3, п.4.8 Правил користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.1994 року № 65, суд, -

 

В И Р І Ш И В :

 

Позовну заяву Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства задовольнити.  

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства кошти в сумі 564 грн. 42 коп..

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

 

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь держави судові витрати в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн. 50 коп..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 

Головуючий: суддя