УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-23172/11
Справа № 22-ц-23172/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (І) Коноваленко М.І.
Доповідач – Барильська А.П.
У Х В А Л А
Іменем України
23 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.
суддів: Ляховської І.Є., Зубакової В.П.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Донченко Ольги Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», в теперішній час Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступниками яких є відповідно Публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 14.05.2009 року йому встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 10% - повторно у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 30% - первинно по вегетативно-сенсорній поліневропатії, 10% - первинно по ХОЗЛ, та третю групу інвалідності.
Позивач просив суд стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Кривбасзалізрудком» 36666 грн., з ВАТ «ЦГЗК» - 89334 грн., а також з кожного з відповідачів по 400 грн. витрат за юридичні послуги.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 21000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а з ВАТ «ЦГЗК» - 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «ЦГЗК» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», з кожного на користь держави судовий збір в сумі 4,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7,50 грн., а також на користь ОСОБА_2 – з кожного по 52 грн. витрат за надання юридичної допомоги.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано, що шахта ім. Орджонікідзе за договором оренди від 30.12.1998 року передана по передаточному балансу ВАТ «ЦГЗК», однак її власником залишився ВАТ «Кривбасзалізрудком», яке й повинно забезпечити працівнику нешкідливі умови праці, а тому розраховуючи відсоток відповідальності ВАТ «ЦГЗК» суд припустився помилки, зарахувавши до часу роботи в шкідливих умовах на ВАТ «ЦГЗК» зайві 34 місяці, впродовж праці позивача на шахті. Не враховано відсутність доказів, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди й безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову до ВАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України. В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу та те, що позивач усвідомлював небезпечний характер роботи і добровільно погодився її виконувати. Судом не перевірено причин пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» та ВАТ «ЦГЗК» підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, впродовж 23 років 9 місяців виконував роботи в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та несприятливого мікроклімату, працюючи на посадах підземного слюсаря чергового та по ремонту обладнання, машиніста бурової установки, ГРОВ на шахті ім. Орджонікідзе ВО «Кривбасруда» в період з 08.02.1982 року по 01.01.1999 року, машиніста бурової установки на шахті ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК» - з 01.01.1999 року по 19.11.2001 року, підземного машиніста бурової установки на шахті ім. Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком» - з 04.02.2022 року по 23.12.2008 року.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 05.02.2009 року у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) вегетативно-сенсорна полі невропатія рук помірної ст. з плечелопатковим періартрозом (ПФС 2 ст.), деф. артозом ліктьових, в сполученні з періартрозом, (ПФС 1 ст.) і дрібних суглобів кистей, частими акроангіоспазмами кистей; 2) хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1ст., емфізема легень 1 ст.) ЛН 1 ст.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02.03.2009р., встановлена причина зазначених професійних захворювань – праця протягом тривалого часу в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та несприятливого мікроклімату, яке виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 14.05.2009 року ОСОБА_2. встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 10% - повторно у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 30% - первинно по вегетативно-сенсорній поліневропатії, 10% - первинно по ХОЗЛ, та третю групу інвалідності. Висновком МСЕК від 21.05.2010 року при повторному переогляді хворого підтверджено незмінність відсотку втрати профпрацездатності та групи інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачами, з вини, яких її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.03.2009р. (а.с. 15-17) причиною професійних захворювань ОСОБА_2 є праця протягом 23 років 9 місяців в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та несприятливого мікроклімату, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 14.05.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Доводи ж відповідача ВАТ «ЦГЗК», в теперішній час ПАТ «ЦГЗК», про те, що воно не повинно забезпечити безпідставні та нешкідливі умови праці на шахті імені Орджонікідзе, орендарем якої було підприємство суперечать діючому законодавству й не можуть бути підставою для скасування відповідальності підприємства відповідача за завдану позивачу моральну шкоду.
Також, спростовуються й доводи відповідачів щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим ним професійних захворювань встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. При цьому, посилання відповідачів щодо не виклику судом позивача до судового засідання для не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 14.05.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів та тривалість роботи у кожного з відповідачів, відсоток вини кожного з відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідачів щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
Також погоджується колегія суддів й з визначеним судом розміром витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з кожного з відповідачів на користь позивача в сумі по 52 грн. й вважає, що його розрахунок здійснено у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590 з урахуванням граничного розміру компенсації таких витрат.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: