Справа № 2-а-1/2008 рік
ПОСТАНОВА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року Криворізький районний суд
Дніпропетровської області
в складі: судді - Савіної Г.О.
при секретарі - Дзиговській Т.Б.
за участю представника
позивача - Міхайлова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі адміністративну позовну заяву Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення податкового боргу на активи боржника, -
ВСТАНОВИВ:
11.09.2007 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який 17.10.2007 року ним був уточнений і на підтвердження якого позивач посилався на те, що громадянка ОСОБА_1 знаходиться на обліку Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції як платник податків (НОМЕР_1), яка на підставі ст. 67 Конституції України, ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» повинна сплачувати податки, виходячи з сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік, одержаний нею з річних джерел, як на території України так і за її межами.
На протязі 2002 року ОСОБА_1 виконувала обов»язки за трудовими договорами та отримувала від відповідних підприємств прибутки, як громадянка України, не за місцем основної роботи, а за сумісництвом та угодами, які відповідно до ст. 2 Декрету входять до загального річного оподатковуваного доходу, з якого вираховується прибутковий податок розмір якого становить до джерел виплати за ставкою 20 відсотків (ст. 7 Декрету).
11.03.2003 року ОСОБА_1 надала КМДПІ декларацію про доходи отриманні нею з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року, а підприємства, яким відповідач надав юридичні послуги в 2002 році, надали довідки Ф-2 про виплачені суми доходів та нарахованих з них податків, які були позивачем використані для перевірки правильності поданої декларації та нарахованого річного податку та згідно яких відповідачу було зроблено перерахунок прибуткового податку, згідно якого ОСОБА_1 повинна була доплатити 6 652,08 грн. - прибуткового податку та 211,14 грн. - пені по прибутковому податку, а всього 6863,22 грн.
12.04.2003 року ОСОБА_1 поштовим переказом було направлено податкове повідомлення, в якому було сформовано податкові вимоги: перша від 04.12.2002 року № 1/1 та друга від 29.01.2003 року № 2/1. Поштове відправлення відповідач отримала 17.04.2003 року, але виниклу заборгованість на 30-й день з дня отримання нею податкового повідомлення, а саме 17.05.2004 року у розмірі 6 652,08 грн. ОСОБА_1 відмовилася сплачувати, тому позивач просив звернути стягнення на активи боржника - ОСОБА_1 в розмірі податкового боргу - 6863, 22 грн.
Крім того, просив відновити строк позовної давності, який ним пропущено з поважних причин, оскільки їх позов з 24.11.2003 до 11.09.2007 року знаходився на розгляді в різних судових інстанціях (районного, апеляційного, касаційного суду).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, доповнивши та звертаючи увагу суду на те, що в позовній заяві дати сформування податкових вимог (04.12.2002 р., 29.01.2003 р.) та отримання відповідачем податкового повідомлення 17.05.2004 року указано помилково, а також на те, що оскільки виниклі між Криворізьким МДПІ та ОСОБА_1 відносини не є цивільно - правовими, тому строки позовної давності до них не застосовуються, а обчислення (донарахування) податку здійснюється на підставі тих норм законодавства, що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке обчислення (донарахування), посилаючись на п.п. 9,10 Роз»яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.05.1995 року № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби», із змінами і доповненнями на 01.09.2005 року, тому вважає, що суд при вирішенні справи по суті повинен враховувати ці роз»яснення і вимоги ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
Відповідач ОСОБА_1 вимоги не визнала посилаючись на те, що Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями, який діє на цей час «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» не передбачав і не передбачає можливість контролюючого органу відносно неї здійснювати самостійно донарахування прибуткового податку, оскільки вона подала декларацію вчасно, документальні перевірки фізичних осіб щодо заниження або завищення суми податкових зобов»язань діючим законодавством не передбачено, як не передбачено камеральної перевірки, яких у неї КМДПІ і не проводив, податки з неї утримували юридичні особи, де вона працювала і отримувала доходи, тому КМДПІ не була для неї контролюючим органом відповідно Декрету, що діяв до 01.01.2004 року, а тому позивач не мав права робити донарахування податку станом на 02.04.2003 року. Відповідач також посилалась на те, що 3 01.01.2004 року дію Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» скасовано Законом України № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» яким таке донарахування не передбачено, а згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі, тому вона просила відмовити позивачу в задоволенні позову.
ОСОБА_1 також просила відмовити в задоволенні позову позивачу на підставі ст. ст. 99,100 КАС України, оскільки ним без поважних причин пропущено строк позовної давності, термін якого сплинув 17.05.2006 року. У зв»язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом 24.11.2003 року за нормами ЦПК України, але з 01.09.2005 року почали діяти норми КАС України, згідно яких позивач, як державний владний орган повинен був і міг звернутися до суду з адміністративним позовом, чим він не скористувався з особистої вини.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані ними докази та заперечення, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Заявлений в порядку цивільного судочинства 24.11.2003 року позов Криворізькою МДПІ до ОСОБА_1 рішенням Криворізького районного суду від 15.03.2004 року було задоволено у повному обсязі (а.с. 2-4, 41-42).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.06.2004 року рішення суду від 15.03.2004 року скасовано у зв»язку з порушенням позивачем і судом вимог глави 32 ЦПК України, зокрема ст. ст. 249,250, 251,252 ЦПК України. Справу направлено до суду на новий розгляд (а.с. 66-68).
До 28.11.2006 року цивільна справа знаходилася за касаційною скаргою ОСОБА_1 на розгляді у Верховному Суді України (а.с. 75), та не була розглянута районним судом по суті до цього часу.
З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ КМДПІ є суб»єктом владних повноважень, а тому розгляд її позову підлягає за нормами адміністративного судочинства.
У відповідності з п. 7 р. VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, яким передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до набрання чинності КАСУ, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Такі заяви чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху або повернуті у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених ЦПК України 1963 р.
Враховуючи вимоги цього пункту, а також те, що ст. ст. 99, 100 КАСУ щодо строку звернення до адміністративного суду та наслідків його пропущення стосується адміністративного позову, поданого до адміністративного суду після набрання чинності цього закону, а позов КМДПІ подано до суду 24.11.2003 року в передбачений діючим ЦПК України (1963 р) строк, тому відсутні підстави для вирішення судом вимоги позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду як і для задоволення вимоги відповідача про відмову у задоволенні адміністративного позову у зв»язку з пропущенням трирічного строку позовної давності позивачем на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України, тому ці вимоги слід відхилити.
Згідно ксерокопій декларації про доходи, одержані з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року ОСОБА_1 та чотирьох довідок з підприємств, які сплачували ОСОБА_1 в цей період доходи за сумісництвом і угодами за мінусом утриманого податку оригінали цих документів відповідачкою було надано КМДПІ 11 березня 2003 року (а.с. 7-14).
10.04.2003 року КМДПІ зробила перерахунок податків відповідача за 2002 рік і нараховано доплату по перерахунку у розмірі 6652,08 грн. (а.с. 15-16), надіславши про це податкове повідомлення ОСОБА_1 17.04.2003 року (а.с. 17), яке вона згідно повідомлення поштового повідомлення отримала 17.04.2003 року (а.с. 18).
Донарахування податку на сукупний доход ОСОБА_1 за 2002 р. Криворізькою МДПІ було здійснено на підставі діючого на той час Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» та Указу Президента України від 13.09.1994 року № 519/94 із змінами «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та ставки прогресуючого оподаткування доходів громадян», який на час донарахування не було визнано таким, що не відповідає Конституції України, вірно, оскільки середньомісячний доход відповідача із річного сукупного доходу 50448,6 грн. становив 4204,00 грн., а згідно шкали ставок прибутковий податок з доходу, який перевищує 1700 грн., складав 393,55 грн. + 40 % суми, що перевищує доход 1700 грн. Оскільки у відповідача 2 504, 00 грн. перевищувала 1700 грн. (4 204 - 1700) то з неї належало утримувати прибутковий податок у розмірі 40 відсотків, що становило 1 395,15 грн. на місяць (2 504,00 грн. х 40% = 1001,6 грн. + 393,55 грн.), а за 12 місяців 16741,80 грн. (1395,15 грн. х 12 місяців). Розмір утриманого юридичними особами за місцем отримання доходів прибуткового податку за ставкою 20% становив 10089,72 грн., тому недоплата податку у відповідача становила 6652,08 грн. (10089,72 грн. - 10089,72 грн.).
Проте згідно Закону України № 889-ІV від 02.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01.01.2004 року Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» визнано таким, що втратив чинність, крім розділу ІV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
У відповідності ч. 1 ст. 58 Конституції України якою закріплено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно - правових актів та рішення Конституційного суду від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 справа про податки № 1-16/001 дія Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» поширювалася на правовідносини, які виникли з дня набрання чинності Декретом, проте дію цього Декрету припинено ЗУ № 889- ІV від 02.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01.01.2004 р., а тому ст. ст. 7, 12, 19 Декрету № 13-92 від 26.12.1992 року, на які посилався позивач, не можуть бути підставою для задоволення позову позивача, оскільки принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст. 58 Конституції України) означає, що дія закону та іншого нормативно - правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України від 02.05.2003 року № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», яким донарахування прибуткового податку не передбачено, як і не передбачена така можливість при наведених позивачем обставинах щодо відповідача згідно Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов»язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями, який діє до цього часу.
Посилання представника позивача на п. 10 а. 2 роз»яснення вищого Арбітражного суду України від 12.05.1995 року № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби», згідно якого обчислення (донарахування) податку або іншого обов»язкового платежу (визначення об»єктів і ставок оподаткування тощо) здійснюється на підставі тих норм законодавства, що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке обчислення (донарахування) до уваги судом не може бути прийнято, оскільки ці роз»яснення стосуються лише підприємств, установ, організацій, а також громадян, які набули в установленому порядку статусу суб»єкта підприємницької діяльності, тобто фізичних осіб не стосується.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, в задоволенні позову позивачу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 9,10,11,86, 99, 159, 160, 161, 167 КАС України, Конституцією України, п.п. 22.1, 22.2, ст. 23 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889- ІV від 02.05.2003 року, п.4 ст. 9 Закону України № 125-ХІІ «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року, п.п. 4.22 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Рішеннями Конституційного Суду України від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 у справі № 1-16/2001 року від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/1999 року, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення податкового боргу за період з 01.01. по 31.12.2002 року у розмірі 6863 грн. 22 коп. на активи боржника відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі або протягом десяти днів без подачі заяви на апеляційне оскарження.
Суддя