2-334/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 травня  2011 року    Дзержинський міський суд Донецької області

у складі :                          судді Нємиш Н.В.

                                         при секретарі Андрієвій Т.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»про розірвання договору та стягнення матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

           ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»про розірвання договору та стягнення матеріальної і моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує наступним. 20.08.2008 року він придбав автомобіль виробництва ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»марки FAW 1031 ідентифікаційний номер ТЗ Y7CCA103180089721 через торгівельну мережу ІП «АІС-Донецьк». Гарантійний строк на автомобіль 2 роки, або 50000 км.

           10.09.2008 року позивач звернувся до СТО ІП «АІС-Донецьк»про усунення недоліків системи електрообладнання та вихід з ладу АКБ та проведення ТО-1, але робітниками було виконано ТО-1 та не було усунуто недоліки із-за відсутності запчастин та відмовлено в заміні АКБ, а також було відмовлено в прийнятті заяви на усунення недоліків.

           Лише 28.11.2008 на 9-00 позивача запросили до СТО ІП «АІС-Донецьк»на заміну блока силових запобіжникові та вимикача заднього руху. Згідно до акту № 53 від 28.11.2008 року фахівцями СТО ІП «АІС-Донецьк»з'ясовано, що заводом встановлене реле зарядки на 24 В замість 12, яке видає напругу 18,5 В, перезарядка спричинила виходу з ладу АКБ (акумуляторної батареї), згоранню блока силових запобіжників та вимикачу заднього руху. При цьому СТО ІП «АІС-Донецьк»виконувалась передпродажна підготовка до експлуатації автомобіля та не були усунуті недоліки системи електрообладнання, які передбачені в сервісній книжки, а саме не було виявлено, що встановлене з заводу реле зарядки на 24 В замість 12 В, яке видає напругу замість встановлених 18,5 В, що привело до згорання блока силових запобіжників, перезаряду та вибуху акумуляторної батареї.       28.11.2008 року згідно акту № 53 від 28.11.2008 р. фахівці СТО ІП «АІС-Донецьк»провели заміну блоку силових запобіжників, без згоди позивача встановили на автомобіль реле зарядки АКБ від ВАЗ 2101 та відмовились внести запис у сервісну книжку про таку заміну деталі, яке не відповідає вимогам нормативно-технічної та конструкторської документації заводу виробника, що таким чином позбавляє  права на гарантійний ремонт автомобіля, як зазначено у сервісної книжки.

            Автомобіль не експлуатується з 10.09.2008 року по 28.11.2008 року (38 днів). 30.11.2008 року вийшли з ладу 2 трубки високого тиску подачі пального на 3 та 4 циліндри, але на СТО 30.11.2008 року позивачу відмолено у гарантійній заміні з причини «самостійне втручання в конструкцію автомобіля встановлення реле зарядки АКБ від ВАЗ 2101».

         02.12.2008 року позивач письмово звернувся до ІП «АІС-Донецьк», з повідомленням про вручення заяви - претензії, про усунення недоліків. За порушенням своїх прав на гарантійний ремонт автомобіля він звернувся у суд. За рішенням суду ІП «АІС-Донецьк»внесло запис в сервісну книжку про встановлення реле від ВАЗ 2101 лише 22.06.2010 року та лише 23.06.2010 року замінило трубки високого тиску подачі пального акт № Е01-009398 від 23.06.2010 року.

           Автомобіль не експлуатується з 02.12.2008 року по 23.06.2010 року ( 565 днів). Позивач не користувався автомобілем за призначенням з 603 дня, що привело до значних матеріальних збитків ( в акті № 53 від 28,11.2008 р, та акті № Е01-009398 від 23.06.2010 року та звірено з лічильником пробігу автомобіля в км - 3207 км. Це свідчить що з 02.12.2008 по 23.06.2010 року автомобіль не експлуатувався за призначенням.

           При цьому ІП «АІС-Донецьк»станом на 22 грудня 2010 р. так і не замінив реле від ВАЗ 2101 на реле, яке передбачено вимогам нормативно-технічної та конструкторської документації заводу виробника засилаючись на те, що строк гарантійного ремонту закінчився 20.08.2010 року.

          В зв’язку з цим позивач просить розірвати договір від 19.08.08р. про купівлю-продаж ним автомобіля, стягнути з відповідача на його користь сплачені за автомобіль кошти в сумі 53350 грн., стягнути сплачені ним кошти за реєстрацію автомобіля, здійснення обліку автомобіля, страхування, кредитування та ремонт автомобіля в розмірі 33 800, 50 грн., стягнути з відповідача відшкодування упущеної вигоди  в сумі 200 000 грн., які б він міг реально отримати від користування автомобілем,  моральну шкоду в сумі 50 000 грн., та судові витрати.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідач до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином інформований, про причини неявки не повідомив. Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.            

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні вирішив наступне.

         В судовому засіданні встановлено, що 19 серпня 2008 року позивач придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, офіційного представника СТО ІП «АІС- Донецьк», що діяла на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, автомобіль НОМЕР_1. Відповідно до договору купівлі-продажу, якість купленого автомобіля відповідає сертифікату відповідності, покупець вносить вартість автомобіля на рахунок покупця через банк, з яким покупець уклав кредитний договір, з банком покупець уклав страхові поліси та оплатив всі страхові платежі. Договір підписаний позивачем, як покупцем, та ОСОБА_2, як продавцем. Цим же договором обговорено порядок розірвання договору та порядок розгляду усіх спорів, пов'язаних з цим договором.

Згідно технічної документації, виробником зазначеного автомобіля є ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод».

          Передпродажна підготовка автомобіля до експлуатації проводилась  СТО ІП «АІС- Донецьк», порушень та недоліків виявлено не було.

Позивач експлуатував автомобіль згідно з вимогами та 10.09.2008 року звернувся до спеціалізованої  СТО ІП «АІС- Донецьк»для проведення ТО-1 та усунення поломки в системі електрообладнання тат АКБ. Спеціалісти СТО провели ТО-1, а ремонт АКБ виконаний не був.  З 10.09.2008 року по 28.11.2008 року автомобіль знаходився на гарантованому ремонті та не експлуатувався 38 днів.

28.11.2008 року СТО був складений акт №53 про те, що заводом-виробником в автомобілі було встановлено реле зарядки на 24 В замість 12 В, тому перезарядка призвела до виходу зі строю АКБ, згорання блоку силових запобіжників та вимикача заднього ходу (а.с.9). Згідно акту спеціалісти СТО здійснили заміну блоків силових запобіжників та встановили реле зарядки АКБ від автомобіля ВАЗ.

30.11.2008 року вийшли зі строю трубки високого тиску подачі палива на 3 та 4 циліндри, однак СТО відмовило в гарантійному ремонті.

За рішенням Дзержинського міського суду від 22.06.2010 року СТО внесло запис про заміну реле до сервісної книжки, 23.06.2010 року здійснило заміну трубок високого тиску подачі палива.

Згідно акту №53 від 28.11.2008 року та акту Е01-009398 від 23.09.2010 року, час простою автомобіля з 10.09.2008 року по 28.11.2008 року складає 38 днів, з 02.12.2008 року по 22.06.2010 року –565 днів, всього 603 дня.

             Також  СТО ІП «АІС- Донецьк»по теперішній час не зроблена заміна реле від ВАЗ 2102 на реле, що відповідає вимогам документації заводу виробника, так як відповідач вважає, що строк гарантійного ремонту автомобілю закінчився 20.08.2010 року.

            Відповідно до ст.8 ч.2 п.1 Закону України «Про захист прав споживачів»,  у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

         Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»,  істотний недолік - недолік,  який робить неможливим  чи недопустимим  використання  товару  відповідно  до  його цільового призначення,  виник з вини виробника (продавця,  виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий;  його  усунення  потребує  понад  чотирнадцять  календарних днів;  він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

             За ст. 7 ч.6 вищевказаного закону, при   виконанні  гарантійного  ремонту гарантійний  строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня,  коли споживач звернувся
з вимогою про усунення недоліків.

             Таким чином, зазначений договір купівлі-продажу автомобіля необхідно розірвати, стягнути з відповідача, як з виробника товару, сплачену за нього суму,  а автомобіль передати у власність виробника.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує характер порушення, вчиненого відповідачем, причинно-наслідковий зв’язок між неправомірними діями та настанням шкідливих наслідків, глибину фізичних та душевних страждань позивача, позбавлення його з вини відповідача  можливості  реалізації права на користування належним йому майном протягом тривалого часу, а саме більш ніж 600 днів, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди.  Позивач був позбавлений роботи, оскільки між ним та ТОВ «Беллісіма»був укладений договір про оренду автомобіля з водієм-експедитором з 01.09.2008 року по 01.01.2011 рік.  При визначенні розміру відшкодування  суд, враховуючи  вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне в порядку та на підставах, визначених ст.23, 1167 ЦК України, стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

           Що стосується стягнення матеріальної шкоди, суд зазначає наступне. Вимоги позивача про стягнення коштів, витрачених на ремонт автомобілю є необґрунтованими, оскільки, згідно договору купівлі - продажу автомобіля  гарантійний ремонт та технічне обслуговування автомобіля в подальшому покладалось на СТО ІП «АІС- Донецьк».

           Доводи позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди за послуги банку на надання кредиту; відсотки сплачені банку за надання кредиту;  страхування автомобілю  - суд оцінює як надумані, оскільки зазначені платежі у разі отримання кредиту є обов’язковими, позивач самостійно, виключно на свій розсуд, вибрав спосіб оплати за автомобіль, користувався цим авто деякий час.  

            У відповідності до ч. 3 ст.88 ЦПК України якщо  позивача,  на  користь   якого   ухвалено   рішення, звільнено від сплати судового збору,  він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи  відхиленої  частини вимог, тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовій збір в сумі 1033 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі  120 грн.

На  підставі  викладеного,  керуючись ст.ст.  10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.1, 7,8 Закону України "Про захист прав споживачів"  від 12 травня 1991 року  № 1023-XII,  ст.23, 639, 901, 906, 1167   ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

             Позов  ОСОБА_1 до ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»про розірвання договору та стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

            Розірвати договір купівлі-продажу автомобіля   марки FAW 1031 ідентифікаційний номер ТЗ Y7CCA103180089721 між продавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, офіційним представником СТО ІП «АІС- Донецьк»та ОСОБА_1 від 19.08.2008 року.

            Стягнути з ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»на користь ОСОБА_1 вартість неякісного товару в сумі  53 350 (п’ятдесят три тисячі триста п’ятдесят)  грн.,  з передачею у власність ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»придбаного автомобіля  марки FAW 1031 ідентифікаційний номер ТЗ Y7CCA103180089721 та 50 000 (п’ятдесят  тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

              Стягнути з ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»в дохід держави судовій збір в сумі 1033 (одну тисячу тридцять три) грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі  120 грн.

              В решті вимог відмовити.

              Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

              Суддя  :