УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          Колегія суддів судової палати з кримінальних справах

                                                  Головуючого судді Богдана В.В.                                                                                                    Суддів Яценко Т.Л., Мажари С.Б.

                                                  За участю прокурора Івченка С.М.

                                                  Засудженого  ОСОБА_1

                                                          Захисника засудженого, адвоката ОСОБА_2

                                                           Потерпілої  ОСОБА_3

       розглянула 30 червня  2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого, адвоката ОСОБА_2 на вирок суду Софіївського району Дніпропетровської області  від 22 квітня 2011 року,  яким –

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженець с. Менжинка, Софіївського району

Дніпропетровської області, гр. України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину,  працює водієм  в АТ «Софіївське АТП»,  військовозобов’язаний, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1987-1988 роках, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,

був засудженій за ч. 2 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання у вигляді              3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 було задовольнимо  частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі - 500 (п’ятсот) гривень і моральну шкоду в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, всього стягнуто 80500 (Вісімдесят тисяч п’ятсот) гривень, в іншій частині позовних вимог потерпілій відмовити як необґрунтованих.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення комплексної комісійної судово-автотехнічної експертизи № 778-11 від 29 квітня 2011 року в сумі 938                  (Дев’ятсот тридцять вісім) гривень 00 коп. (а.с. 203).

Питання з речовими доказами вирішено.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого при слідуючих обставинах:

6 грудня 2010 року о 8 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автобусом «ПАЗ 672М-СПГ» державний номер НОМЕР_1, який у нього перебуває на праві приватної власності, на підставі шляхового листа № 051415, виданого Софіївським автотранспортним підприємством, здійснював рух по маршруту сел. Софіївка – с. Ізлучісте, який проходить через с. Кам’янка Софіївського району Дніпропетровської області.

На шляху слідування ОСОБА_1, здійснивши зупинку для посадки-висадки пасажирів в районі будинку №33 по вул. Центральній в с. Кам’янка Софіївського району Дніпропетровської області, не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров’я громадян, перед початком руху не переконався в тому, що це буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам  руху, відновив рух та допустив наїзд на стоячого на смузі його руху малолітнього ОСОБА_4.

Причиною скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія ОСОБА_1, який грубо порушив вимоги п.10.1 Правил Дорожнього руху України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, невиконання якого знаходиться в причинному зв’язку з наслідками, - наїздом на малолітнього ОСОБА_4.

В результаті, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2000 від 12 січня 2011 року малолітньому ОСОБА_4 2004 року народження  спричинені тілесні ушкодження у вигляді: деформації голови; крововиливу із зовнішніх слухових проходів, садна обличчя, внутрішньо шкірного крововиливу мочки правого вуха, крововиливу в м’які тканини голови, перелому кісток зводу та основи черепа, крововиливу під оболонки та в речовину головного мозку; внутрішньо шкірного крововиливу над правою ключицею; крововиливу в м’які тканини задньої поверхні тулуба по правій лопаточній лінії; кармінового набряку легень; розриву правої частини печінки; кров в черевній порожнині; саден на внутрішньо боковій поверхні лівої гомілки і зовнішньо бокової поверхні правої гомілки; внутрішньо шкірного крововиливу над правою ключицею; вогнищевого крововиливу в м’які тканини зовнішньо бокової поверхні правого коліна, які по своєму характеру відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та в даному випадку спричинили смерть потерпілого.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 не оспорюючи доведеність та правильність кваліфікації просить вирок суду змінити призначивши його підзахисному покарання з випробуванням, та виключити з вироку додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування посилається на те, що засуджений свою вину визнав, раніше не судимий, має родину, на утриманні якого перебуває  дитина.

Засуджений позитивно характеризується, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і праця водія є його єдиним джерелом постійного заробітку.

На думку апелянта суд вийшов за межі звинувачення пославшись у вироку на порушення засудженим п.п. 1.7, 10.6 ПДР.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора який вважав вирок суду законним та обгрунтованним, засудженого ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2, які підтримали свою апеляцію та просили долучити до справи клопотання громади пом’якшити покарання,  потерпілу ОСОБА_3, та її представника адвоката ОСОБА_5, які представили письмове заперечення на апеляцію, вважаючи вирок законним,  вивчивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляції, і зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

          Висновки  суду щодо винуватості  ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2  КК України в апеляції не оскаржується.

          Відповідно до ст. 365 КПК України вирок суду перевіряється в межах апеляції.

          Призначення засудженому основного та додаткового покарання відповідає вимогам ст. 65 УК України.

          При  призначенні покарання, суд врахував степінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування  матеріальної шкоди, позитивні характеристики, та інші пом’якшуючі обставини призначивши мінімальну міру покарання.

          Засуджений скоїв тяжкий злочин, потерпіла наполягає на суворому покаранні, тому колегія суддів не найшла можливим призначити засудженому покарання з випробуванням.

             Засуджений ОСОБА_1 має відбувати покарання в кримінально-виконавчій установі.

          Окрім того,  доводи апеляції, що суд вийшов за межі  звинувачення  пославшись у вироку  на порушення підзахисним  п.п. 1.7, 10.6 ПДР, не можуть бути прийняті судом, оскільки в мотивувально-описовій частині вироку суд послався лише на п.10.1. ПДР, порушення якого  знаходиться в причинному зв’язку з наслідками.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365,366  УПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а вирок суду Софіївського району Дніпропетровської області від 22 квітня 2011 року  відносно ОСОБА_1  - без змін.

            Строк покарання  засудженому ОСОБА_1, обчислювати з дня виконання вироку.

                    Судді апеляційного суду

                    Дніпропетровської області

        Справа №11а-10308/2011г.                                                   Суддя 1 інстанції Патинка А.Г.

        Категорія ст.286 ч.2 КК України                                         Доповідач суддя Богдан В.В.