АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Парапана В.Ф. Судців: Громіка Р.Д., Драгомерецького М. М. При секретарі: Яні Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа ОСОБА_1, про визнання незаконними рішень сільської ради, про визнання державного акту недійсним, про зобов'язання видати державний акт на право приватної власності на землю, -
ВСТАНОВИЛА:
15.08.2006р. позивачки звернулися в суд із зазначеним позовом до відповідача.
Вони свої вимоги обґрунтовували тим, що з 1993-1995р.р. є землекористувачами земельної ділянки площею 0, 71 га, що розташована по АДРЕСА_1 та мають право на її приватизацію, проте відповідач, у порушення земельного законодавства, без їх згоди та вилучення в них частки земельної ділянки, своїми рішеннями незаконно позбавив їх та передав ОСОБА_1. в користування, а в подальшому і у приватну власність 0, 25 га належної їм земельної ділянки.
Посилаючись на ці обставини, позивачки на підставі ст. ст. 17, 19 п.6, 27, 30, 31 ЗК України в редакції 1992 р. та п.2 Перехідних положень ЗК України в редакції 2002р. просили скасувати рішення Миколаївської сільської ради та рішення №117 від 02.06.1995, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_1., та зобов'язати Миколаївську сільську раду видати державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2. та ОСОБА_3.
Представник Миколаївської сільської ради позов визнав у повному обсязі, а представник третьої особи ОСОБА_1. - ОСОБА_4. позов не визнала.
Постановою суду від 4.12.2006 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав противоправними рішення Миколаївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області від 24 травня 1995р.№99, від 02 червня 1995р. №117, від 23 грудня 2005р.№464 - IV, №465 - IV, №466 -IV, скасував державний акт від 02.08.2006р. (серія ЯГ №935312) на право власності на земельну ділянку площею 0, 25 га, що розташована по АДРЕСА_1, виданий на ї'мя ОСОБА_1. та зобов'язав Миколаївську сільську раду видати ОСОБА_3. та ОСОБА_2., кожній, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею по 0, 25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку,
Справа № 22а-400/07
Головуючий в 1 інстанції Шеметенко Л.П. Категория АП:37
Доповідач: Парапан В.Ф.
господарських будівель та споруд і на земельну ділянку площею по 0, 08 га - для ведення особистого селянського господарства.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. - ОСОБА_4. просить постанову суду скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції, в іншому складу суддів, вказуючи на те, що суд належно не з'ясував предмет судового розгляду, допустив неповноту судового слідства, внаслідок чого постановив по справі незаконне та необгрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із п.4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акта противоправним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначені законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта противоправним (недійсним) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян.
Згідно з ті. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на прилюдних засіданнях сільської, селищної , міської ради розглядаються питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі - продажу від 6.07.1993р. та від 19.05.1995р., які укладені у відповідності до вимог закону, ОСОБА_2. набула право власності на 20/100 частин, а ОСОБА_3. - на 80/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0, 71 га.
Згідно із ст. 30 ЗК України в редакції 1992р., який діяв на час посвідчення зазначених договорів, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
При переході права власності на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Право власності або право користування земельної ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів.
У серпні 1995р позивачки у відповідності до вимог ст. 17 ЗК України в редакції 1992р. звернулися із заявами до відповідача про передачу їм у власність по Уг вказаної земельної ділянки.
Рішеннями Миколаївської сільської ради від 28.05.2004р. була дана згода на розробку технічної документації для передачі позивачкам у приватну власність земельних ділянок: по 0, 25 га кожній, з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку та обслуговування господарських будівель, а також по 0, 08 га кожній, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Однак своїми рішеннями від 23.12.2005р. відповідач вніс зміни в рішення від 28.05.2004р., якими фактично вилучив земельні ділянки площею по 0, 08 га з користування обох позивачок та зменшив розмір раніше переданої земельної ділянки ОСОБА_3. з 0, 25 га до 0, 21 га.
Після ухвалення рішень від 23.12.205р. позивачки дізналися, що відповідач своїм рішенням №99 від 24.12.1995р. передав у приватну власність ОСОБА_1. частину земельної ділянки площею 0, 25 га, на який знаходиться належний їм на праві власності житловий будинок, з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку та обслуговування господарських будівель, а рішенням №464-IV від 23 грудня 2005р. надав
згоду ОСОБА_1. на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0, 25 га із земель Миколаівськой сільської ради.
Суд також обґрунтовано визнав, що у порушення ст. ст. 19, 27, 31, 32, 34 ЗК України в редакції 1992р., відповідач, незаконно, без згоди позивачів, без вилучення земельної ділянки, припинив право позивачів на користування земельною ділянкою площею 0, 25 га, яку передав спочатку в користування, а в подальшому і у приватну власність ОСОБА_1
02.08.2006р. ОСОБА_1. було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку та обслуговування господарчих будівель.
Судом першої інстанції також встановлено, що земельна ділянка позивачок знаходиться у жорстких межах (огороджена парканом), з часу придбання будинку по теперішній час перебуває у володінні та користуванні позивачок і ніколи не використовувалась ОСОБА_1.
Матеріалами справи достовірно встановлено, що земельна ділянка площею 0, 25 га фактично виділена ОСОБА_1. зі складу земель позивачок, а не із земель сільської ради. Цей висновок суду в постанові мотивований належним чином.
Як убачається з матеріалів справи і це пояснив представник позивачів, про існування рішень Миколаївської сільської ради про надання ОСОБА_1. в користування та у власність земельної ділянки площею 0, 25 га ОСОБА_2 та ОСОБА_3. дізналися лише в грудні 2005р. У серпні 2006р. вони звернулися в суд із позовом про захист своїх прав.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачки пропустили строки звернення до адміністративного суду, передбачені ст. 99 КАС України, є безпідставними.
Відповідно до положень ст. 116 ЗК України в редакції 2002р.безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Оскільки матеріалами справи достовірно встановлено, що зазначена вище спірна земельна ділянка була з порушенням законодавства та формально виділена ОСОБА_1 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2. та ОСОБА_3., тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги.
Дослідивши повно та об'єктивно обставини по справі та надані докази, суд обгрунтовано дав правову оцінку всім обставинам по справі, яка відповідає чинному законодавству.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно задовольнив позов.
З урахуванням викладеного суд прийняв законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування з мотивів, зазначених у апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Білгород - Дністровського району Одеської області від 4 грудня 2006 року - беззмін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.