Справа №22-960/2007                                         Головуючий у 1 інстанції: Стародуб О.П.

Категорія: 23                                                         Доповідач: Бакус В.Я.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: судді Бермеса І.В.,

судців: Бакуса В.Я.,  Богонюка М. Я.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

з участю: ОСОБА_2. та його адвоката ОСОБА_4.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.  Львова від 30 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства № 504,  третя особа - ОСОБА_3,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -

встановила:

оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.  Львова від 30 січня 2007 року у задоволені позову ОСОБА_2. відмовлено за безпідставністю.

Рішення оскаржив позивач і просить його скасувати,  ухваливши нове про задоволення його вимог посилаючись на його незаконність,  оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права.

Зокрема,  апелянт посилається на те,  що позов був аргументований вимогами  ст.  1187 ЦК України,  суд же послався при винесені рішення на  ст.  1167 ЦК України. Крім того,  апелянт зазначає,  що в судовому засіданні був доведений факт спричинення його автомобілю трактором відповідача технічних пошкоджень і що трактор з володіння відповідача не вибував.

Вислухавши суддю-доповідача,  учасників процесу,  перевіривши матеріали справи,  законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно  ст.  10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків встановлених цим кодексом.

Відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того,  що у судовому засіданні було встановлено,  що ОСОБА_3. ,  який працює трактористом у відповідача на тракторі марки Т-40,  н\з 1466 ЛР,  в день спричинення технічних пошкоджень автомобілю позивача на тракторі не працював,  а сам трактор не виїжджав з території відповідача.

Встановлене підтверджуються і матеріалами перевірки працівниками автомобільної інспекції заяви позивача про ДТП.

Оскільки зазначених обставин не було спростовано,  а протилежного доведено не було,  суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволені позову.

Відповідно до засади змагальності на суд не покладається обов'язок зі збирання доказів.

Посилання апелянта на те,  що обов'язок відшкодувати шкоду відповідно до  ст.  1187 ЦК особи несуть незалежно від вини особи,  що неправомірно заволоділа транспортним   засобом   є   безпідставним,    оскільки   доказів   про   вчинення   ДТП

транспортним засобом відповідача не здобуто,  а пояснення позивача було спростовано у с удовому засіданні та спростовується матеріалами перевірки працівниками ДАІ по факту ДТП.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача крім матеріальної шкоди і моральну,  суд вірно посилався на  ст.  1167 ЦК України,  яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам,  доводи скарги висновків суду не спростовують,  тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.1 п.1  ст. 307,  ч.1  ст. 308,  ч.1.п.І. ст. 314,   ст. 315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Личаківського районного суду м.  Львова від 30 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.