справа №2-1029/07

Рішення

іменем України

11 травня 2007 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Шевчук A.M.,  при секретарі Савчук Т.В.,  розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,  -

встановив:

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом,  посилаючись на те,  що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

Позивачка проста стягувати на утримання сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  аліменти у розмірі 1/4 частини від доходу батька дитини,  але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У попередньому судовому засіданні позивачка не відмовилася від вимог. Пояснила,  що у шлюбі з відповідачем,  з відповідачем має неповнолітнього сина,  ОСОБА_2 працює неофіційно,  має заробіток,  але матеріально дитину не утримує. Вона працює та утримує дитину.

Відповідач позов визнав,  про що надав суду письмову заяву. Пояснив,  що буде допомагати матеріально дитині за рішенням суду.

Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4  ст.  130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст.  174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено,  що сторони перебувають у шлюбі та мають неповнолітнього сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження (а.с.  2, 3).

Позивачка працює (а.с. 4). Всупереч положень  ст.   ст. 180, 181 СК України відповідач,  як батько,  не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини,  чим грубо порушує права останньої. Сторони між: собою не можуть домовитися щодо способу утримання дитини.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів на дитину суд,  врахувавши положення  ст.  ст. 182, 183 СК України,  вважає,  що аліменти слід стягувати у розмірі,  якому просить позивачка і який визнав відповідач,  тобто 1/4 частину на утримання дитини,  але не менше ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином,  визнання відповідачем пред»явленого позову не суперечить закону,  не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб.

Судові витрати,  згідно  ст. 88 ЦПК України,  покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.  ст.  130, 174 ЦПК України,   ст.   ст.  180, 181.182, 183 СК України,  суд,  -

вирішив:

вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,  уроджет\я та жителя міста Бердичева Житомирської області,  на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  щомісячно,  починаючи з 16 квітня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття. Мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим,  ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2: 51грн. судового збору в дохід держави,  на р/р 31218259700005 ТУ ДСА в Житомирській області 7 грн. 50 коп. витрат на інфор.маційно-технічне забезпечення.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.