Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7421/11 Головуючий у 1 й інстанції - Дігтярь Н.В.
Категорія 36 Доповідач - Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Варенко О.П.,
суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Коляда О.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Мишуринрізької сільської ради, третя особа Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_3, на день смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається з земельних ділянок (паїв), розташованих на території Мишуринрізької сільської ради.
26 січня 2011 року вона звернулася до Верхньодніпровської джержнотконотри з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину на вищевказане майно, але пропустила встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, тому державний нотаріус 26 січня 2011 року відмовила їй у вчиненні нотаріальних дій.
Вона є єдиною спадкоємицею після смерті матері, не мала можливості в шестимісячний строк надати заяву про прийняття спадщини до нотконтори в зв'язку з тяжкою хворобою доньки ОСОБА_4, яка мала вроджену ваду серця та потребувала постійного нагляду, саме в період прийняття спадщини хвороба загострилася за донькою необхідно було доглядати та не можна було залишати одну. В подальшому тяжкий стан та прогресуюча хвороба призвели до смерті доньки , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 7 листопада 2007 року, а також тяжким станом другої доньки ОСОБА_4., яка мала тяжкі форми вагітності та потребувала постійного нагляду за нею, що підтверджується виписками від 24.10.2007 року та 20.06.2008 року. Вказані сімейні обставини призвели до морального виснаження позивача, що є поважною причиною пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та про ухвалення нового по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх матеріалами справи, вислухавши позивача, колегія суддів вважає що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази не підтверджують поважність причини неподання нею заяви, оскільки не відносяться до шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини з 27 листопада 2004 року по 27 травня 2005 року. Спадщина після смерті матері та батька позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вигляді земельних ділянок рішенням суду в 2010 році визнана відумерлою та передана у власність Мишуринрізької територіальної громади.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_3 (а.с.18,19), яка мешкала в с.Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Згідно державних актів про право власності на землю та сертифікатів про право на земельну частку (пай) на день смерті матері позивача залишилося спадкове майно, яке складається з земельних ділянок (паїв), які належали на день смерті ОСОБА_3 - на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на її ім’я, на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_7 (батька позивача, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2р.), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_8 (бабусі позивача, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р.); на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_9 (брата позивача), померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.8-17).
Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 є позивач.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Вказаний строк становить з 27 листопада 2004 року по 27 травня 2005 року.
У вказаний термін позивач не подала заяву до нотконтори про прийняття спадщини, оскільки опікувалась донькою ОСОБА_4, яка хворіла на вроджену ваду серця (загальний шлуночок транспозиція магістральних судин) з моменту її народження до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, потребувала постійної сторонньої допомоги і в період з 27 листопада 2004 року по 27 травня 2005 року (а.с.20-23), тобто причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною. Відсутність епікризів про знаходження дитини на стаціонарному лікуванні в зазначений період часу не може бути прийнята як відсутність доказів, які підтверджують поважність причини неподання позивачем заяви до нотаріальної контори, оскільки не спростовують свідчень позивача про необхідність постійного догляду за хворою дитиною.
Постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 26 січня 2011 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3., оскільки позивач в зазначений ст.1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини до держнотконтори не подавала, разом зі спадкодавцем прописана не була (а.с.5).
Згідно ст.1272 ЦК України - за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Визнання спадщини відумерлою не може бути підставою відмови в задоволенні позову про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення, на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року –скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, визначити ОСОБА_2 додатковий строк три місяці для подання нею заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Перебіг строку обчислювати з дня набрання чинності даним рішенням.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді