УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-23534 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26 (1) Коноваленко М.І.
Доповідач – Соколан Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Соколан Н.О.
суддів – Михайлів Л.В., Савіної Г. О
при секретарі – Бадалян Н. О.
за участю: представника відповідача – Бершадської Людмили Станіславівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_3 з Відділення Фонду моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права; зазначений позов повинен розглядатися в порядку судами адміністративної юрисдикції; розмір моральної шкоди значно завищений; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення медико-соціальної експертизи для встановлення факту отримання моральної шкоди; не надав доказів про спричинення йому моральної шкоди; судом не було з'ясовані усі обставини справи; не була застосована позовна давність; не наведені відповідні мотиви з яких виходив суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на протязі 19 років 3 місяців працював підземним електрогазозварювальником, підземним електромонтажником, підземним начальником дільниці та механіком на шахті ім.. Орджонікідзе ВО «Кривбасруда». Працюючи в шкідливих умовах, які значно перевищували припустимі нормативи, отримав професійне захворювання – пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легенів 1 ст., дихальна недостатність 1-2 ст.
Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання за формою П-4 від 02.08.2004 року (а.с.4-5) встановлено причину захворювання – тривале, протягом 19 років 03 місяців працював в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів.
Згідно висновку МСЕК від 14.09.2004 року, позивачеві було встановлено втрату професійної працездатності 20 % безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності» яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 14.09.2004 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).
На думку колегії суддів розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 року, з подальшими змінами « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань,з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення врахував характер професійного захворювання позивача , пов’язаних з ним фізичних і моральних страждань, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Доводи відповідача, що на підставі ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту “е” пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності”; не взято до уваги, що відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» п.22?ст.71 зупинено дію абз. 4 ст.1 ( в частині відшкодування моральної шкоди).Законом України № 717-У від 23.02.2007 року внесено зміни до Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності, відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачено виплата моральної шкоди – виключено. Згідно п.2 ч.44 Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік”, у Законі України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» у п.3 розділу Х1 «Прикінцеві положення» після абз. 3 доповнено новим абзацом «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року» є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності установлена вперше висновком МСЕК у 2004 році, тобто право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності вищезазначених законів.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки у зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: