УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21051/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 10.3.2 (3) Костенко В. В.
Доповідач – Соколан Н. О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н. О.
суддів: Михайлів Л. В., Савіної Г. О
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу про стягнення заборгованості та недоплат по пенсійному забезпеченню, передбаченому Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що йому, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи, не проводився перерахунок пенсії за період з 01.01.1999 рік, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови в перерахунку додаткової пенсій за період з 06.10.1998 року в розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача здійснювати перерахунок їх розміру у відповідності до вимог вказаного Закону і надалі, а також виплатити на його користь доплати за понаднормовий стаж.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті додаткової пенсії на підставі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу донарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію на підставі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% мінімальної пенсії з 31.10.2006 року, з урахуванням виплачених у цей період сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» й не враховано, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок ЧАЕС визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу правомірно виплачує на користь позивача додаткову пенсію в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС й є інвалідом 3-ї групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим йому призначено державну (основну) та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка виплачується йому УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, на обліку якого він перебуває з 26.11.2001 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з права позивача на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 31.10.2006 року, й обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити її перерахунок та виплату у відповідності до вищевказаного Закону.
Проте, колегія суддів частково погоджується з таким висновком, оскільки вважає, що суд першої інстанції дійшов його з порушенням норм процесуального права.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції помилково не визначив кінцеву дату зобов’язання відповідача донарахувати і виплатити позивачу додаткову пенсію, що суперечить нормам КАС України, які передбачають можливість оскарження лише вчинених протиправних дій чи допущеної бездіяльності.
За таких обставин, колегія суддів, вважає необхідним змінити постанову суду, вказавши кінцеву дату періоду проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії позивача, а саме: по 11.05.2001 року, тобто по день прийняття постанови.
Відповідно до ст. 99 КАС України в діючий на той час редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 02 грудня 2009 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (а.с. 1). Відповідач УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку.
Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Однак, вищезазначеного не було враховано судом першої інстанції при розгляді справи й застосовано наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду за наявності заяви останнього про його поновлення без дослідження поважності причин пропуску такого строку.
Отже, вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 100 КАС України, не визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 02.12.2008 року.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними дій УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу стосовно виплати ОСОБА_2 пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02.12.2008 року, а також зобов’язання здійснити її перерахунок й виплату за вказаний період колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3-ї групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Підпунктом 12 п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107-VI внесені зміни до ст. 50 Закону №796-ХІІ, згідно з якими особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам Ш групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, внесені пп. 12 п. 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 22.05.2008 року редакція ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була поновлена, й її дія на 2009-2010 роки не зупинялася, й положення цієї статті не змінювалися.
Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваний період, розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу проводився відповідачем у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с. 3).
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, застосуванню в період з 02.12.2008 року по день ухвалення рішення, 11.05.2011 року підлягає ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
А тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати додаткової пенсії ОСОБА_2 в період з 02.12.2008 року по 11.05.2010 року суперечать діючому законодавству.
У зв’язку з вищенаведеним, висновок суду першої інстанції про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію на користь позивача за період з 28 відповідає нормам матеріального права й доводи апеляційної скарги відповідача його правильності не спростовують.
Відповідно до ст. 54 зазначеного Закону при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», й іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин показника розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний бюджетний рік. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу щодо відмови в нарахуванні та виплаті додаткової пенсії, а також зобов’язання здійснити її перерахунок та виплату відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 31.10.2006– скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу – задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправними дій щодо зобов’язання здійснити її перерахунок та виплату відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 31.10.2006 року – скасувати й прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу донарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію на підставі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 02.12.2008 року по 11.05.2010 року, з урахуванням виплачених у цей період сум.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: