Справа №2-128/2007р.

РІШЕННЯ Іменем України

08 червня 2007 року                                      Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді                          Ванівського О.М.

при секретарі                                   Грицко P.P.

з участю представника відповідача ДТГО «Львівська залізниця» та ДАТ України (Укрзалізниця) Головатого Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", третя особа Благодійний фонд соціального захисту залізничників та членів їх сімей «Заліздортранс», про визнання права та відшкодування утраченої вигоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що з 1964р. до 1999 р. вона працювала в системі робітничого постачання різних залізниць. З 1 квітня 2002 року рішенням Ради Укрзалізниці з метою покращення соціального становища пенсіонерів - колишніх працівників, в тому числі відділів робітничого постачання розпочалось надання щомісячної матеріальної допомоги у розмірі 15 грн., а тому просить зобов'язати відповідача включити її у списки осіб, що мають право на отримання адресної допомоги, як непрацююча пенсіонер-залізничник, зобов'язати Управління Львівської залізниці передати вказані списки в Благодійний Фонд соціального захисту залізничників та членів їх сімей «Заліздортранс» для проведення належних виплат з 1 квітня 2002р.

В судове засідання позивачка не з'явилась надіславши повідомлення про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в судовому засіданні позов не визнав, заперечив та пояснив, що дійсно відповідно до Рішення Ради Укрзалізниці затвердженого наказом №122-ц від 19.03.2002 р. з метою покращення соціального становища пенсіонерів - колишніх працівників, в тому числі відділів робітничого постачання до їх реорганізації в 1993 p., розпочалось надання щомісячної матеріальної допомоги у розмірі 15 грн. Наказом від 15 березня 1993 р. №17 змінено назву Тернопільського відділу робітничого постачання на Тернопільське державне комерційно-виробниче підприємство «Залізничник». Списки осіб, які були звільнені до 1993 року були подані в благодійний фонд. Оскільки ОРСи були переведені в ДКВП «Залізничник», стали самостійною юридичною особою і приймали самостійні рішення, то на засіданні Ради Укрзалізниці п.4.2 було вирішено, що матеріальна допомога стосується

колишніх працівників ОРСів, а тому виплачена позивачці бути не може. Крім того відповідно до наказу Укрзалізниці №4-ц від 13.01.1993 р. відділ робітничого постачання ОРС Тернопільського відділення Львівської залізниці, в якому працювала позивачка реорганізоване в комерційно-виробниче підприємство ДКВП «Залізничник» із статусом юридичної особи, самостійним балансом, повністю розпоряджається отриманим прибутком, включаючи надання матеріальної допомоги пенсіонерам. Воно не входить до складу залізниці.

Третя особа Благодійний фонд соціального захисту залізничників та членів їх сімей «Заліздортранс» будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, тому суд вважає можливим провести розгляд справи у його відсутності на підставі наявних доказів.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши представлені докази, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Так, при розгляді справи встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1. працювала у ОРС Тернопільського відділення Львівської залізниці на різних посадах, а з 29 січня 1999 року згідно наказу №8 від 29.01.1999 року її було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з вказаного підприємства у зв'язку з скороченням чисельності працюючих(а.с.90).

15.03.1993р згідно наказу №17 від 15 березня 1993 р. змінено назву Тернопільського відділу робітничого постачання на Тернопільське державне комерційно-виробниче підприємство «Залізничник» і позивачка прийнята по переводу на роботу у ДКВП "Залізничник", яке є юридичною особою і підпорядковане Міністерства транспорту України(а.с.72).

Позивачка звільнилася на пенсію з ДКВП "Залізничник", а не з Відділу робітничого постачання, а відповідно до постанови №П-7 від 27.03.2002р. «Про надання адресної допомоги непрацюючим пенсіонерам бюджетної сфери та відділів робітничого постачання», з 1 квітня 2002 року щомісячна матеріальна допомога в розмірі 15 гривень надається пенсіонерам, які звільнилися з роботи у зв'язку з виходом на пенсію з відділів робітничого постачання, тобто до їх реорганізації в 1993 р. при стажі роботи не менше 10 р.(а.с.52).

Отже, враховуючи той факт, що позивачка - пенсіонер, яка звільнилася з роботи у зв'язку з виходом на пенсію після 1993 р. з державного комерційно-виробничого підприємства «Залізничник», вона не має права на отримання адресної матеріальної допомоги.

Крім того, саме Тернопільське державне комерційне підприємство роздрібної торгівлі «Залізничник", з якого вийшла на пенсію позивачка, відповідно до переліку відособлених структурних підрозділів, який є додатком до статуту Львівської залізниці, не входить до складу залізниці, а тому дія колективного договору Львівської залізниці та постанови П-7 від 27.03.2002 р. на працівників, які вийшли на пенсію з ДКВП «Залізничник» не поширюється.(а.с.27).

Таким чином, суд вважає, що позивачка згідно ст.60 ЦПК України не довела обставини, які б підтверджували її право на виплату адресної матеріальної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 22 ЦК України ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", третьої особи Благодійного фонду соціального захисту залізничників та членів їх сімей «Заліздортранс» про визнання права та

відшкодування утраченої вигоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України .