Справа № 2-а-3142/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2011 року  Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

          головуючого –судді Стамбула Н.В.

          при секретарі –Тавожнянській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона про визнання протиправною бездіяльність відповідача та стягнення підвищення до пенсії «дитині війни»,  суд –

     ВСТАНОВИВ:

 Позивач 18.05.2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому
підвищення до пенсії як «дитині війни»в період з 01.01.06р. по теперішній час; зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячні підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 01.01.2006 року до моменту набуття постановою законної сили та в подальшому на час дії вказаної норми.

В обґрунтування позову посилається на те, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він відноситься до категорії «дитина війни»і на підставі ст.6 цього Закону йому  повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак зазначена допомога йому не виплачувалась. Вважає протиправним невиплату йому вказаної державної допомоги у 2006-2011  роках у розмірі 30  відсотків мінімального розміру пенсії за віком.   

Позивач в судове засідання не з»явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у його задоволенні відмовити, надавши суду письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.   

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  відповідно до ст.1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», відноситься до категорії «дитина війни».     

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2010 році  не здійснював, а також не проводив виплату.

У 2010 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.     

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.     

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.     

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09 липня  2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону  №2195-IV , то вони є безпідставними.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.     

Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.     

Не визначеність у Законі іншого, ніж вищенаведеній нормі Закону, розміру для обчислення підвищення до пенсії особам зі статусом «дитина війни», не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як про це визначено у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».     

За таких обставин, посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є недоречними та судом до уваги не приймається.     

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачу,  як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 січня 2008 року –47 грн., з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року –48 грн. 10 коп., а починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року –48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року по теперішній час –49 грн. 80 коп.   

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивача та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 99 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VІ)  передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що з позовом позивач звернувся до суду 18.05.2011 року, про що свідчить штамп на поштовій кореспонденції і тому вважає необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона провести перерахунок та виплату позивачу  недоотриману з 18 листопада  2010 року по 1 липня 2011 року суми пенсії підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18 листопада 2004р. та вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині подальшого нарахування підвищення до пенсії, оскільки суди не вправі вирішувати спори на майбутнє.

Враховуючи викладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в доводи позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 160, 162 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриману з 18 листопада 2010 року по 1 липня 2011 року суми пенсії підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18 листопада 2004р. та вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови або отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя:Н. В. Стамбула