РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року                                         м.Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі: судді Гавриш М.З.   при секретарі  Єгоровій Л.І. з участю:  представника позивача  ОСОБА_1  представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кілія цивільну справу за позовом    ОСОБА_4 до  ОСОБА_5 районної  лікарні державної ветеринарної медицини про  скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі,  стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  стягнення  матеріальної  і моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  інвалід 2 групи,  звернувся до Кілійського районного  суду  09.03.2010 року з позовом  до  ОСОБА_5 районної  лікарні державної ветеринарної медицини  про скасування наказу від 12.02.2010  року №  1   про звільнення з роботи за п.2 ст.40 КЗпП  в зв»язку з невідповідністю займаній  посаді , поновлення на посаді  завідуючого  відділом незаразних хвороб,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 3000 грн. Обґрунтовуючи   свої вимоги вказує на  порушення відповідачем  ст. 40 ч.2,  ст.43,  21,151,153,170,172  КЗпП , ст.  3, 101  Закону України « Про ветеринарну медицину», ст.43 Конституції України а також  упереджене ставлення керівника  установи  в зв»язку  із   критичними  зверненням позивача до голови ОСОБА_5 РДА,  прокуратури Кілійського району  та  Територіальної державної інспекції по праці  з приводу порушень  адміністрацією  лікарні  закону та недоліків в роботі. Крім того позивач вказує, що  керівник  районного управління ветеринарної медицини ОСОБА_6,  ігноруючи  перевірки за скаргами позивача до різних інстанцій, фактично   створив умови для  ненадання  можливості для проходження курсів підвищення кваліфікації  позивачем  в 2008 році, що  відповідно  потягло  заниження  оцінки при  атестації.

           21.05.2010 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в які  заявлені раніше вимоги  обгрунтовані  також посиланням на те, що висновки  атестаційної комісії  є безпідставними, в склад комісії включені особи ( ОСОБА_7, ОСОБА_8І) , які працювали   на посадах менше  року і  самі  не пройшли атестацію, а також головний бухгалтер ( ОСОБА_2  В), яке не володіє  фаховими знаннями  по ветеринарії. Також позивач посилається   на те, що при проведенні атестації ним були надані  письмові відповіді на всі питання, з характеристикою він  був ознайомлений в день проведення атестації і не мав можливості   на її  оскарження,  на  засідання профкому не запрошувався ,  перевід на іншу посаду  йому не пропонувався . Вказує, що є інвалідом 2 групи  , захворів під час перебування  в трудових правовідносинах з відповідачем, звільненням    принижено його гідність, втрачений сон , загострились хвороби, що  спричинило  певні моральні страждання  та  викликало додаткові  витрати на ліки, обстеження  та поїздки в м. Одесу.

  27.05.2010 року позивачем  подано заяву про  доповнення до уточненого позову , в якій  він  просить стягнути з відповідача  248 грн  49 коп. витрат на проїзд в м. Одесу з приводу  своїх скарг до  керівника  Одеського  обласного  Управління  ветеринарної медицини на дії  керівника ОСОБА_5 районного управління  ветеринарної медицини  ОСОБА_9 з приводу  упередженого  та завзятого відношення  до себе   а також стягнення  400,45 грн витрат на придбання ліків в зв’язку з погіршенням здоровся внаслідок  незаконного  звільнення та середнього  заробітку  з розрахунку  середньої заробітної плати   в сумі 1707,60 грн.

  13.08.2010 року  представником позивача доповнено розрахунок  компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу  та    розмір  компенсації витрат   на придбання ліків  за період хвороби з 08.06.2010 по 21.06.2010  в сумі 953,85 грн .

    В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач  позов не визнав, подав письмові заперечення, доводи якого представниками відповідача  в суді підтримані.

          Заслухавши пояснення сторін, представників, вивчивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

     ОСОБА_4  наказом № 1 від 19.01.2005 року  був переводом призначений на посаду  завідуючого відділом  незаразних хвороб   тварин   ОСОБА_5 районної  лікарні державної ветеринарної медицини.

          06.11.2009 року  Управлінням  ветеринарної медицини  в ОСОБА_5 районі Одеської області  видано наказ №  146 про проведення   15- 16  грудня  2009 року  атестації керівників  структурних підрозділів  і спеціалістів  ветеринарної медицини  Кілійського району   із затвердженням складу  атестаційної комісії (   ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12А.) та   затвердженням переліку  контрольно – кваліфікаційних питань.

  ОСОБА_4 був  ознайомлений  з вищезазначеним наказом   в складі інших осіб    06.11.2009  року, про що  свідчить  його підпис про ознайомлення в списку  спеціалістів, що підлягають атестації.

  З характеристикою, складеною  начальником управління  ветмедицини  в ОСОБА_5 районі ОСОБА_9 ,  узгодженою 01.12.2010 року головою профспілки ОСОБА_10    позивач  ознайомлений  16.12.2009 року, про що свідчить його підпис  під харакетристикою.

Як вбачається з атестаційного листа ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  освіта вища  за спеціальністю «ветеринарний лікар», загальний трудовий стаж 35 років в тому числі за спеціальністю  35 років за підсумками  голосування  атестаційної комісії   не відповідає займаній посаді  завідуючого  відділом незаразних хвороб,   відповіді на екзаменаційний билет № 13 оцінені комісією в три бали по п’ятибальній  системі.

 16.12.2009 року  в.о.  начальника лікарні ОСОБА_11   на адресу  голови профкому  служби  держветмедицини  ОСОБА_10 направлено подання   щодо  переведення  або звільнення    за результатами  атестації  керівників  структурних підрозділів  і спеціалістів  установ  держветмедицини  Кілійського району  відносно  заввідділом  незаразних хвороб тварин ОСОБА_4 та завідуючого  Омарбієвським   пунктом ветмедицини ОСОБА_13 .

Наказом  Управління  ветеринарної медицини  в ОСОБА_5 районі  від 12.01.2010 року  за № 2 затверджені  результати атестації  керівників та спеціалістів  державних установ  ветеринарної медицини , в тому числі  висновок щодо  невідповідності ОСОБА_4 займаній посаді.  

Згідно протоколу  № 1  засідання  профкому  служби  держветмедицини  Кілійського району від  12.02.2010 року   щодо прийняття рішення  за результатами атестації  керівників  структурних підрозділів  і спеціалістів установ  дервжветмедицини  заввідділом  незаразних хвороб тварин ОСОБА_4  запропоновано посаду  завідуючого  Омарбієвським  пунктом ветмедицини, від  якої  ОСОБА_4 відмовився., завідуючому  Омарбієвським   пунктом ветмедицини ОСОБА_13 запропоновано посаду  ветеринарного  фельдшера Маяцької дільниці  ветеринарної медицини.

     Наказом № 1  від 12.02.2010 року ОСОБА_4  звільнений з посади як такий, що не відповідає займаній посаді   за п.2 ст.40 КЗпП згідно з рекомендаціями атестаційної комісії . Як вбачається з матеріалів справи щодо звільнення  позивача ОСОБА_5  районною лікарнею  державної ветеринарної медицини   видано    два  накази різного змісту  але з однаковим формулюванням  причин звільнення :  наказ № 1 від   12.02.2010 року  та наказ № 1/к від 12.02.2010 року. В    книзі наказів    відповідачем здійснено запис   № 1  від 12.02.2010 та  № 1/к   від 12.02.2010  р.  про звільнення ОСОБА_4 з посади завідуючого відділом незаразних хвороб без зазначення причин та підстав звільнення одного і того ж змісту. З пояснень представника відповідача вбачається, що  дійсним є наказ № 1- к від 12.02.2010 року,  яким , крім  звільнення  визначено порядок  проведення розрахунку  та  суми, що підлягають виплаті при звільненні, в книзі наказів  записаний короткий зміст   прийнятого  керівником  установи рішення.

    Також з пояснень представників відповідача  вбачається, що  ОСОБА_4,  який з  1985 року  до звільнення  працював  в установах  ветеринарної медицини в ОСОБА_5 районі  протягом всієї трудової діяльності  мав бажання займати керівні посади, але  за браком професійних  знань, конфліктність, завищену самооцінку, нездатність самостійно  вирішувати виробничі питання, безініціативність   не отримав  жодного знаку подяки.  Не  небажання  підвищувати професійний рівень   свідчить  відсутність будь – яких заяв  позивача  щодо направлення на курси підвищення кваліфікації за всі роки роботи.

 Дослідивши  надані сторонами докази у їх сукупності  суд визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

    Основним  засобом реалізації права на працю, яке гарантоване Конституцією України кожній людині, є трудовий договір – угода між працівником та роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати певну роботу та дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

За обома сторонами трудового договору (і роботодавцем, і найманим працівником) закон визнає право одностороннього припинення існуючих трудових відносин згідно з правилами, встановленими законодавством про працю.  Згідно зі статтею 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише за підставами, визначеними законом, і з дотриманням визначеного в законі порядку. Отже, роботодавець має право за своєю ініціативою звільнити працівника лише за умови наявності певних підстав, з якими закон пов'язує виникнення у роботодавця права на розірвання трудового договору.Надане законом право  роботодавець реалізує на свій розсуд: він має право звільняти працівника чи не звільняти.

Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації  які перешкоджають продовженню даної роботи.

Положення статті 40 КЗпП є нормами прямої дії.  Для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП істотне значення має відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов'язків, оскільки обставини, що свідчать про вину працівника, не можуть наводитись як аргумент, що обгрунтовує необхідність звільнення за даною підставою.

Якщо ж у роботодавця є докази саме винного неналежного виконання, то він має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, у тому числі звільнити його з роботи, але на підставі пункту 3 (а не п. 2) статті 40 КЗпП.  Отже, зазначена норма передбачає звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків з причин, які не залежать від нього і не можуть бути поставлені йому за провину.

Отже, працівник може бути звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП лише за наявності фактичних даних, які підтверджують неможливість належного виконання ним трудових обов'язків, та у разі неможливості переведення його на іншу роботу. Нездатність працівника внаслідок недостатньої кваліфікації  виконувати доручену роботу не містить вини працівника і її не можна ототожнювати з винним невиконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 43 КЗпП  України  розірвання трудового договору  з підстав, передбачених  пунктом 2 ст. 40 КЗпП України   може бути проведено лише за попередньою згодою  профспілкового органу.

     Порядок  проведення атестації  спеціалістів  ветеринарної медицини  державних установ  визначений  відповідним Положенням, затвердженим наказом  Державного  комітету  ветеринарної медицини  від 07.09.2009 року № 321 і передбачає  певну процедуру  визначення  атестаційною комісією  рівня знань спеціалістів   ветеринарної медицини шляхом  проведення письмового  атестаційного іспиту. У ході атестації  підлягає оцінці  ділові та професійні якості спеціаліста  , виконання посадових обов»язків, зазначених  у професійно-  кваліфікаційних характеристиках посад та також нормативно – правових актів ( п.1 Положення).

    Суд визнає доведеним   факт того, що всупереч вимог  п.16 -19 Положення   позивач був ознайомлений з  відгуком  - характеристикою не за  два тижні до атестації  а в день її проведення , що не дало йому змогу   висловити незгоду  з відомостями,  які в ній викладені та винести  характеристику на обговорення трудового  колективу. Надана характеристика крім негативної оцінки  професійної діяльності  містить також  інформацію про    притягнення до  дисциплінарної відповідальності  але  з матеріалів справи вбачається і представниками відповідача не заперечується факт скасування на момент  складання характеристики та проведення атестації  винесених  раніше доган  2007,2008 та 2009 років  ( останньої -  наказом від  14.10.2009 року  «за клопотанням  трудового колективу , сумлінність при виконанні  посадових обьов»язків і дотримання трудової дисципліни»)

Оскільки  згідно з п.  25 Положення    атестаційна комісія  приймає рішення  на підставі  всебічної оцінки   професійного рівня спеціаліста ветеринарної медицини,  його  ділових якостей, виконання ним посадових  обов»язків, визначених  професійно – кваліфікаційними  характеристиками посад і досягнутих результатів,  висновок комісії щодо невідповідності  ОСОБА_4 займаній посаді  суд визнає  таким, що не відповідає  вимогам  Положення про порядок проведення атестації  спеціалістів  ветеринарної медицини  державних установ.

Абз.  3  п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 визначено, що  навіть об'єктивно правильні висновки атестаційної комісії мають рекомендаційний характер і підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі .  

З урахуванням рішення атестаційної комісії керівник підприємства має право перевести працівника, який за результатами атестації визнаний таким, що не відповідає посаді, з його згоди на іншу роботу.  

Сторонами не заперечується,  що за результатами атестації  позивачу   була запропонована  посада завідуючого  Омарбієвським  пунктом ветмедицини,  яка на   момент вирішення  питання про згоду  на  перевід  вакантною не була. За висновками тієї ж атестаційної комісії  особа, яка займала  посаду  завідуючого  Омарбієвським   пунктом ветмедицини  (ОСОБА_13О.)   також була визнана такою, що не відповідає займаній посаді, наказ про рішення  про перевід або звільнення  ОСОБА_14 на момент розгляду питання  по ОСОБА_4  відповідачем прийнято не було.

З  врахуванням досліджених обставин справи суд визнає, що зібрані відповідачем дані, які підтверджують неможливість належного виконання  ОСОБА_4  трудових обов'язків внаслідок  недостатньої кваліфікації  суперечать  вимогам  діючих нормативно – правових актів і  за вказаних обставин порушують право  позивача   на  об»єктивну оцінку  його професійного рівня та   ділових якостей.  Посилання   відповідача  на   неможливість   переведення ОСОБА_4   на іншу роботу   суд  визнає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, тому, в частині поновлення на роботі  та стягнення середнього заробітку за  час вимушеного прогулу  суд визнає   по зовні вимоги  такими, що підлягають задоволенню.

         В частині   стягнення матеріальної шкоди   в сумі 953, 85 грн . в рахунок компенсації  витрат на придбання ліків  в зв»язку з погіршенням стану здоров»я  після звільнення  суд визнає вимоги не обгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Як вбачається з довідки  до акту МСЕК  сер.  2-18 ОВ № 0911834   від   14.09.2009 року ОСОБА_4  при  повторному огляді  встановлено 2 групу інвалідності   безстроково , згідно  висновку ЛКК № 1722 від  22.12.2009 року   ОСОБА_4  хворіє на  хронічний вірусний  гепатит « С»  , хронічний панкреатит, зі слів позивача крім того є хворим на цукровий діабет.   Докази причинного зв»язку між   придбанням ліків  в зв»язку із погіршенням стану здоров»я  та звільненням суду не надані,  як вбачається з  наданих медичних довідок та пояснень позивача  він хворіє вже  тривалий час,   повинен дотримуватись певного режиму  праці та відпочинку а також  часу  прийняття їжі,  що обумовлено втратою працездатності  внаслідок  інвалідності.

       Також суд визнає такими, що не підлягають задоволенню вимоги  щодо стягнення матеріальної шкоди в  сумі 248 грн  49 коп. витрат на проїзд  позивача в м. Одесу та зворотному напрямку  з приводу  подання  скарг  до обласного Управління ветеринарної медицини  на дії  керівника районного управління  ветеринарної медицини  ОСОБА_9 оскільки вказані витрати не мають ніякого відношення до відповідальності   ОСОБА_5 районної лікарні державної ветеринарної медицини   за незаконне звільнення  позивача з роботи.

 В частині стягнення моральної шкоди, завдання якої позивач обгрунтовує  втратою сну,  порушенням  честі та гідності,  суд  визнає вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки  факт завдання моральної шкоди  має бути  доведеним та  обгрунтованим належними доказами.  Згідно    п.3  Постанови ПВСУ  від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику  в справах  про відшкодування  моральної ( немайнової )  шкоди»  під моральною шкодою  слід розуміти  втрати немайнового  характеру внаслідок моральних  чи фізичних страждань  або інших негативних явищ , заподіяних  фізичній або юридичній особі  незаконними діями або бездіяльністю.   Відповідно до ст.  237 -1 КЗПП  за наявності порушення  прав  працівника  у сфері трудових правовідносин  ( незаконного звільнення   або переведення, невиплати належних  йому грошових сум  тощо), яке призвело  до його моральних  страждань, втрати  нормальних життєвих зв»язків чи вимагає  додаткових зусиль для організації  свого життя , обов»язок по відшкодуванню  моральної шкоди покладається  на власника або уповноважений ним орган  незалежно від форм власності  виду діяльності, галузевої  належності.  Докази    втрат немайнового характеру позивачем не наведені, факт завдання та   розмір матеріальної шкоди належними доказами не обгрунтований.

      На підставі вищезазначеного, керуючись

ст.. 10,11,209,212,214-215 ЦПК, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву задовольнити частково.

Скасувати   накази  ОСОБА_5 районної  лікарні державної ветеринарної медицини  № 1  від  12.02.2010 року та  № 1-к від  12.02.2010 року.

Поновити  ОСОБА_4   на роботі  завідуючим відділом незаразних хвороб тварин  ОСОБА_5  районної лікарні державної ветеринарної медицини .

Стягнути  з ОСОБА_5  районної лікарні державної ветеринарної медицини  на користь ОСОБА_4 середній заробіток  за час вимушеного прогулу   з 13.02.2010 року  по 13.12.2011 року  в розмірі 20491 грн 20 коп. виходячи з середьомісячної  заробітної плати в сумі  1707,60 грн рн 20 коп .

Зобов’язати відповідача нарахувати та утримати з  нарахованої судом загальної суми стягнення  прибутковий податок  та інші зобов’язальні платежі, в тому числі страхові внески.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду в  частині  поновлення на роботі та стягнення  середнього заробітку   в межах суми платежу  за один місяць в розмірі  середньої заробітної плати  в сумі 1707 грн 60 коп. за відрахуванням податків та загальнообов’язкових платежів   підлягає  негайному виконанню.

Стягнути з відповідача  судові витрати по справі в розмірі   судового збору  в сумі 51 грн. та витрат на ІТЗ Кілійського суду в розмірі 120 грн.

          Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку  в 10-денний строк з дня проголошення.

Суддя                       М.З. Гавриш