Справа №464/6755/24

пр №  2-н/464/1840/24

У Х В А Л А

11 листопада 2024 року суддя Сихівського районного суду м. Львова Жила В.С., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі – ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2023 по 31.07.2024 в розмірі 8 820,02 грн., інфляційних нарахувань за надані послуги в розмірі 118,64 грн., 3% річних за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 39,15 грн., пені за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 981,45 грн., а також 302,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Разом з тим, стягувачем, окрім вимоги про стягнення з боржників заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, ставиться також питання про стягнення пені за надані послуги в розмірі 981,45 грн., що нараховано на суму заборгованості, яка виникла в період з січня по травень 2024 року, за період прострочення з 01.03.2024 до 01.08.2024.

Досліджуючи підставність вимог стягувача в частині стягнення із боржників пені відзначаю, що згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

З аналізу вказаних норм законодавства, пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією. Вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження. Такі вимоги стягувача як стягнення пені із боржників підлягають розгляду судом в порядку позовного провадження.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи те, що вимога про стягнення пені в порядку наказного провадження відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України не розглядається, приходжу до висновку про відмову у видачі судового наказу в частині цієї вимоги.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні (ч. 2 ст. 166 ЦПК України).

Керуючись статтями 161, 165, 260 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в частині стягнення пені за надані послуги в розмірі 981,45 грн., що нараховано на суму заборгованості, яка виникла в період з січня по травень 2024 року, за період прострочення з 01.03.2024 до 01.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                         Володимир ЖИЛА